Ухвала суду № 45496257, 23.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4315/15 Справа № 202/27862/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Гайдук В.І., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_2 цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2007 року в розмірі 24411,27 грн. та судові витрати по справі в розмірі 244,11 грн. Сплативши судовий збір, згідно чинного законодавства.

У обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № б/н від 12.12.2007 року відповідач ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконувала свої зобовязання: не своєчасно та не в повному обсязі погашала заборгованість за кредитом, комісії та інших платежів, які виникають в процесі обслуговування кредиту. Станомна 31.05.2013 рокузагальна сума заборгованості за кредитним договоромсклала 24 411,27грн., щостало підставоюдля звернення до суду.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2014 року заочне рішення Індустріального районного суду ОСОБА_2 від 15 листопада 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість станом на 31.05.2013 року за договором № б/н від 12.12.2007 року у розмірі 24 411,27 грн., яка складається з: 6836,87 грн. заборгованість за кредитом; 13857,18 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 2078,59 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500,00 грн. штраф ( фіксована частина), 1138,63 грн. штраф (процента складова); та судові витрати по справі у розмірі 244,11 грн., а всього 24 655 грн. 38 коп.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

Як встановлено судом, що відповідно до Договору № б/н від 12.12.2007 року відповідач ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору № б/н від 12.12.2007 року заборгованість станом на 31.05.2013 року склала 2411,27 грн., яка складається із наступного: 6836,87 грн. заборгованість за кредитом; 13857,18 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 2078,59 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500,00 грн. штраф ( фіксована частина), 1138,63 грн. штраф (процента складова).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження, а тому відповідач зобов'язаний оплатити заборгованість за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не визначені докази на підстави яких, складений висновок про розмір заборгованості не можна взяти до уваги, як не обґрунтовані.

Позивачем було надано розрахунок заборгованості (а.с.5-7), який не оскаржувався відповідачкою. Зазначений розрахунок було здійснено у відповідності до умов договору, укладеного сторонами.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскількист. 60 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст.27,46 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Проте, відповідач не скористалась своїм правом, а ні в суді першої, а ні апеляційної інстанції, щоб довести неправильність розрахунку заборгованості, тому, її посилання є безпідставними.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обовязки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, встановлено, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не вбачає, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.І.Гайдук

ОСОБА_4