Ухвала суду № 45495283, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/9108/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірнього підприємства «ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА»на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2013 Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014у справі № 826/6059/13-аза позовомДочірнього підприємства «ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпроскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «ЕС ЕНД ТІ Україна» звернулось до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000183910від 29.03.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 (з урахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2015, якою в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 виправлено описку) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що оскаржувані рішення судів прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року (від 18.01.2013 №9085227536), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 163 752 грн., граничний термін сплати якого був 30.01.2013;

- 30.01.2013 позивачем було перераховано вказану суму ПДВ на рахунок № 31110029700009, що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 30.01.2013;

- листом 01.02.2013 за вих. № 77 позивач просив перерахувати вказану суму грошових коштів у розмірі 1 163 752 грн. з рахунку № 31110029700009 на рахунок № 31110029799009 для платників податків, зареєстрованих в ОДПС Центральному офісі з обслуговування ВПП ДПС;

- перерахування зобов'язання позивача з ПДВ на вірний рахунок відбулось 14.02.2013;

- відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Дочірнього підприємства «ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА» за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.03.2013 за № 272/39-10/20032321;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, оскільки позивачем здійснено оплату узгодженої суми зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 163 752,00 грн. із затримкою 15 днів;

- на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 за №0000183910, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 116 375,2 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, оскільки сплата грошових зобов'язань з ПДВ за грудень 2012 була здійснена позивачем несвоєчасно, з порушенням граничного терміну сплати.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За змістом п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи про те, що подання позивачем заяви про перерахування коштів на вірний рахунок та зарахування грошових коштів на відповідний рахунок фактично відбулося після настання граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на правомірність застосування до позивача спірних штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіІ.О. Бухтіярова І.В. Приходько