Ухвала суду № 45495064, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/1496/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради до Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи, третя особа - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року,

встановив:

В липні 2013 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УПСЗН Рівненської міської ради) звернулось з позовною заявою до Рівненської міської медико-соціальної експертної комісії, в якій просило:

- визнати неправомірними дії Рівненської міської МСЕК щодо складання індивідуальної програми реабілітації від 01.07.2013 р. № 499/13 в частині визначення реабілітаційних заходів стосовно забезпечення ОСОБА_4 виробами медичного призначення;

- зобов'язати Рівненську міську МСЕК привести індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_4 від 01.07.2013 р. № 499/13 у відповідність до вимог законодавства;

- зобов'язати Рівненську міську МСЕК визнати УПСЗН Рівненської міської ради неналежним надавачем виробів медичного призначення, передбачених індивідуальною програмою реабілітації інваліда ОСОБА_4 від 01.07.2013 р. № 499/13.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та допущено заміну первинного відповідача - Рівненської міської МСЕК належним відповідачем - Рівненським обласним центром медико-соціальної експертизи.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН Рівненської міської ради, посилаючись на порушення судами норм матеріального права щодо визначення видів і форм реабілітаційних заходів та їх виконавців, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05.01.2011 р. безстроково визнана інвалідом першої «Б» групи внаслідок загального захворювання.

Рівненською міською МСЕК складено індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_5 від 01.07.2013 р. № 499/13, якою, зокрема, визначено потребу ОСОБА_4 у забезпеченні наступними виробами медичного призначення: окулярами та памперсами за потребою.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що всупереч пункту 2.7 Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2007 р. № 623, в індивідуальній програмі реабілітації інваліда ОСОБА_5 у графі «Місце проведення» не зазначено виконавців реабілітаційних заходів щодо забезпечення окулярами та памперсами за потребою. У зв'язку з цим суди дійшли висновку, що права та інтереси позивача не порушені, та відмовили в задоволенні позову.

Разом з тим, суди не врахували, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

В матеріалах справи є судові рішення у справі № 2а-5256/11 за позовом ОСОБА_5 про зобов'язання УПСЗН Рівненської міської ради забезпечити її окулярами.

Наведене свідчить про те, що індивідуальна програма реабілітації ОСОБА_5, незважаючи на відсутність в ній вказівки на конкретного виконавця тих чи інших реабілітаційних заходів, зачіпає права та інтереси УПСЗН Рівненської міської ради.

У зв'язку цим суди мали вирішити спір по суті порушених позивачем питань, а саме: чи має забезпечуватись ОСОБА_5 окулярами і памперсами та хто є виконавцем даних реабілітаційних заходів.

Порушення судами обох інстанцій норм матеріального права і неповне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно із статтею 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.