Ухвала суду № 45494983, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/47299/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, за участі Прокуратури міста Києва, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, що переглядається за касаційною скаргою Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 8 серпня 2013 року №100270000/2013/310178/2, від 8 серпня 2013 року №100270000/2013/310179/2, від 20 серпня2013 року №100250000/2013/500154/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500155/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500156/2, від 22 серпня 2013 року №100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500165/2, від 23 серпня 2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500167/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500180/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500179/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500178/2, від 17 вересня 2013 року №100250000/2013/500235/2, від 18 вересня 2013 року №100250000/2013/500238/2, від 24 вересня 2013 року №100250000/2013/500245/2, від 25 вересня 2013 року №100250000/2013/500253/2, від 4 жовтня 2013 року №100250000/2013/500383/2, від 08 жовтня 2013 року №100250000/2013/500295/2, від 15 жовтня 2013 року №100250000/2013/500314/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500361/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500360/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500362/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500358/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500357/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500359/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500384/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500385/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500381/2; від 5 листопада 2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500380/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500340/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500341/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500409/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500457/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500454/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500453/1; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500458/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500452/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500456/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500451/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500455/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500471/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500469/2; від 4 грудня 2013 року №100250000/2013/500488/2; від 3 грудня 2013 року № 100250000/2013/500475/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500474/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500481/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500485/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500403/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500406/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконні рішення .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 8 серпня 2013 року №100270000/2013/310179/2, від 20 серпня2013 року №100250000/2013/500154/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500155/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500156/2, від 22 серпня 2013 року №100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500165/2, від 23 серпня 2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500167/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500180/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500179/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500178/2, від 17 вересня 2013 року №100250000/2013/500235/2, від 18 вересня 2013 року №100250000/2013/500238/2, від 24 вересня 2013 року №100250000/2013/500245/2, від 25 вересня 2013 року №100250000/2013/500253/2, від 4 жовтня 2013 року №100250000/2013/500383/2, від 08 жовтня 2013 року №100250000/2013/500295/2, від 15 жовтня 2013 року №100250000/2013/500314/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500361/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500360/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500362/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500358/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500357/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500359/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500384/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500385/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500381/2; від 5 листопада 2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500380/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500340/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500341/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500409/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500457/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500454/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500453/1; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500458/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500452/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500456/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500451/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500455/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500471/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500469/2; від 4 грудня 2013 року №100250000/2013/500488/2; від 3 грудня 2013 року № 100250000/2013/500475/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500474/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500481/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500485/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500403/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500406/2.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14 вересня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (Покупець) та Vion Sales West B.V. (Нідерланди) (Продавець) укладений контракт купівлі-продажу товарів №441, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує м'ясну продукцію (Товар) в асортименті, кількість та якість, по цінам, у відповідності з Інвойсами, які є невід'ємною частиною контракту.

Позивачем у вересні 2013 року було заявлено до митного оформлення товар - печінка морожена свійських свиней, код УКТЗЕД 0206410000, країна виробництва Нідерланди, виробник Vion Sales West B.V.

Відповідачем у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, які вимагалися, прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 8 серпня 2013 року №100270000/2013/310179/2, від 20 серпня2013 року №100250000/2013/500154/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500155/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500156/2, від 22 серпня 2013 року №100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500165/2, від 23 серпня 2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500167/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500180/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500179/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500178/2, від 17 вересня 2013 року №100250000/2013/500235/2, від 18 вересня 2013 року №100250000/2013/500238/2, від 24 вересня 2013 року №100250000/2013/500245/2, від 25 вересня 2013 року №100250000/2013/500253/2, від 4 жовтня 2013 року №100250000/2013/500383/2, від 08 жовтня 2013 року №100250000/2013/500295/2, від 15 жовтня 2013 року №100250000/2013/500314/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500361/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500360/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500362/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500358/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500357/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500359/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500384/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500385/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500381/2; від 5 листопада 2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500380/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500340/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500341/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500409/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500457/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500454/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500453/1; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500458/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500452/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500456/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500451/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500455/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500471/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500469/2; від 4 грудня 2013 року №100250000/2013/500488/2; від 3 грудня 2013 року № 100250000/2013/500475/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500474/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500481/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500485/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500403/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500406/2, якими збільшено вартість товару на суму 2265375,02 грн.

Підставою для корегування (збільшення) митної вартості товарів став той факт, що під час контролю за визначенням митної вартості товару за поданими митними деклараціями було встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності.

Товар було випущено у вільний обіг за митними деклараціями шляхом надання фінансових гарантій.

Відповідно до статті 9 Конституції України - чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - Генеральна угода), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п. 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частина перша статті 248 МК України зазначає, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частина 6 статті 264 МК України). Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно із частиною першою статті 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із п. 2 частин другої, четвертої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частини перша, друга статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із статтею 57 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. Такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин другої, четвертої та п'ятої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14 вересня 2012 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) та Vion Sales West B.V. (Нідерланди) (Продавець) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 441.

Відповідно до п. 2.1 договору - ціни на товар визначаються в Інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу у країні Продавця.

Згідно до п. 3.1 договору - поставка здійснюється на умовах FCA Holland, згідно Інкотермс 2010.

Позивачем до митного оформлення було надано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- прайс-лист виробника товару;

- комерційну пропозицію;

- рахунок-фактуру (інвойс);

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору № ;

- копія митної декларації країн відправлення;

- лист Держстату України № 151-20/754 від 11 червня 2013 року;

- договір (контракт) про перевезення;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2;

- сертифікат про походження товару загальної форми.

Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору в основу розрахунку якої було покладено ціну інвойсу. До складових митної вартості включено витрати на транспортування.

Позивач листом від 08 серпня 2013 року № 681, на вимогу відповідача надати додаткові документи, повідомив про неможливість надання останніх, у зв'язку з чим, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 8 серпня 2013 року № 00270000/2013/310178/2.

Було проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органу. Під час консультацій, декларанта, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Аналогічні відомості зазначені в інших оскаржуваних рішеннях митного органу.

В оскаржуваних рішеннях: від 8 серпня 2013 року №100270000/2013/310179/2, від 20 серпня2013 року №100250000/2013/500154/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500155/2, від 20 серпня 2013 року №100250000/2013/500156/2, від 22 серпня 2013 року №100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500165/2, від 23 серпня 2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23 серпня 2013 року №100250000/2013/500167/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500180/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500179/2, від 28 серпня 2013 року №100250000/2013/500178/2, від 17 вересня 2013 року №100250000/2013/500235/2, від 18 вересня 2013 року №100250000/2013/500238/2, від 24 вересня 2013 року №100250000/2013/500245/2, від 25 вересня 2013 року №100250000/2013/500253/2, від 4 жовтня 2013 року №100250000/2013/500383/2, від 08 жовтня 2013 року №100250000/2013/500295/2, від 15 жовтня 2013 року №100250000/2013/500314/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500361/2, від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500360/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500362/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500358/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500357/2; від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500359/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500384/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500385/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500381/2; від 5 листопада 2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 5 листопада 2013 року №100250000/2013/500380/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500340/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500341/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500409/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500457/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500454/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500453/1; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500458/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500452/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500456/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500451/2; від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/500455/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500471/2; від 29 листопада 2013 року №100250000/2013/500469/2; від 4 грудня 2013 року №100250000/2013/500488/2; від 3 грудня 2013 року № 100250000/2013/500475/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500474/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500481/2; від 3 грудня 2013 року №100250000/2013/500485/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500403/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500406/2 додатково вказано, що вартість товару в експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості товару заявленої декларантом.

В рішенні про коригування митної вартості від 29 жовтня 2013 року №100250000/2013/500357/2 відповідачем не заповнено графу «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».

У зв'язку з тим, що відповідачем було відкореговано митну вартість товару, позивачем, з урахуванням визначених сум, були подані нові митні декларації.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між декларантом ТОВ «Фоззі-Фуд» та митним органом шляхом електронних повідомлень було проведено процедуру митних консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, як наявна в митному органу. За результатами консультацій відповідач дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 Митного кодексу України та у зв'язку з тим, що надані позивачем додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності та надані не в повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований через неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо митної вартості на ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України.

Висновок відповідача в графі 33 оскаржуваних рішень про те, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості, містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності, є безпідставним.

Відповідач, витребовуючи докази у позивача, не конкретизував, які саме розбіжності містять надані позивачем документи, яких обов'язкових документів не надано позивачем з первинними МД, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено конкретизованої інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої позивачем митної вартості.

З наведених у електронних запитах митниці та спірних рішеннях мотивувань щодо витребування додаткових документів не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митній вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний ), відповідач не зазначив, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 МК України.

На момент митного оформлення була відсутня виписка із бухгалтерської документації, оскільки оплата за товар здійснюється через 30 календарних днів від дати CMR за умови надання повного комплекту документів.

Відповідачем не конкретизовано, який саме бухгалтерський документ потрібно надати позивачу та для підтвердження яких відомостей він йому необхідний.

Суди зробили обґрунтований висновок про те, що ненадання декларантом всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцйій, позивач імпортував свинячу печінку код УКТЗЕД 206410000 за середньою митною вартістю 0, 64 Євро за 1 кг, а митний орган визначив митну вартість за ціною 1, 3 Євро за 1 кг, посилаючись на відсутність інформації щодо ідентичних або подібних товарів.

Відповідно до частини першої статті 452 МК України, інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, з яким погоджується Вищий адміністративний суд України, що відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній в в його постанові від 22 жовтня 2013 року № 21-326а13 від 22 жовтня 2013 року.

Відповідач, застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Відповідно до частини третьої статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

З аналізу положень п. 2 та п. 6 статті 64 МК України вбачається, що резервний метод не може бути визначений за мінімальною чи максимальною митною вартістю, тоді як із двох альтернативних вартостей береться менша.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем визначено в спірних рішеннях, що митним органом проведено з декларантом процедуру митних консультацій.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з тим, що відповідачем належним чином проведено процедуру митних консультацій з огляду на наступне.

Митне оформлення товарів здійснювалося шляхом електронного декларування. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів не надходило. Рішення не містить жодної відмітки позивача щодо проведених з ним консультацій. Також в графі 33 рішення не зафіксовані результати проведеної перевірки, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів.

Позивачем неодноразово надсилалися відповідачу додаткові документи, в тому числі висновки торгово-промислової палати Київської області.

Відповідачем листами від 31 жовтня 2013 року вих. № 14.1/4-26/7053, 14 листопада 2013 року вих. № 14.1/4-24/7752, 12 грудня 2013 року вих. № 14.1/5-24/9134, 19 грудня 2013 року вих. № 14.1/4-24/9676, 27 грудня 2013 року вих. № 14.1/4-24/10241, 23 січня 2014 року вих. № 914/1/26-70-61-04, 29 січня 2014 року вих. №1196/1/26-70-61-04, 15 січня 2014 року вих. № 416/1/26-70-61-04 не було прийнято їх до уваги та відмолено у перегляді оскаржуваних рішень.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги твердження відповідача про те, що експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не вказано конкретних підприємств та джерел інформації, оскільки в п. 6 експертного висновку вказані використані методичні та інформаційні джерела, в тому числі джерела інформації. В п. 8 експертного висновку зазначено про дослідження документів, та проведення незалежних досліджень здійснених експертом.

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Висновок Торгово-промислової палати встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій, а тому, даний документ є належним джерелом інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також: за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем висновків, не звернувся до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок.

Як встановлено судамиВ рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно до правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Сума товару в експортних деклараціях країни відправлення по спірним поставкам товару дорівнює сумі, вказаній в інвойсах, а тому доводи відповідача про відсутність в контракті ціни на товар є безпідставними.

Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано не взяли до уваги доводи відповідача про відсутність печатки особи у CMR, оскільки дані обставини не були зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях чи письмових поясненнях, при цьому, міжнародна товаротранспортна накладна не є документом, що підтверджує витрати експедитора на перевезення, а є лише транспортним документом.

Узазначеній CMR зазначено номер автотранспортного засобу та підпис перевізника, який співпадає з перевізником, вказаним у довідці про транспортні витрати.

Щодо виявлених розбіжностей в митних деклараціях на суму на 1 000, 00 євро більше ніж зазначено в інвойсах, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Vion Sales West B.V. листом від 13 лютого 2014 року повідомив позивача, що згідно норм та правил ЄС статистична вартість є вартість біля кордону ЄС. Це означає, що у випадку умов поставки FCA до вартості інвойсу додається вартість фрахту, тобто 1 000 євро - вартість фрахту до кордону з ЄС.

Згідно до Інкотермс 2010 термін FCA (Free Carrier або Франко перевізник) означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. Вказане місце поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару в такому місці. Якщо поставка відбувається в приміщеннях продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо поставка відбувається в будь-якому іншому місці, то продавець не несе відповідальності за відвантаження.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи, що позивачем під час подання митних декларацій зазначено умови поставки FCA Apeldoorn (Нідерланди), включаючи до митної вартості товару вартість перевезення товарів, дійшли вірного висновку про те, що у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для застосування другорядного методу.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних

(аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Враховуючи вищенаведене, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :