Постанова № 454658, 15.02.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2007 Справа № 13/22-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Тавріяінвест"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

за участі:

3-ї особи-1 на стороні позивача -Відкритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний комплекс”,

3-ї особи-2 на стороні відповідача -приватного підприємця ОСОБА_1,

представників:

позивача -Бойко М.М. (президента товариства), Лазарчука Р.О. Дунаєва Р.О. (представників за дорученнями),

відповідача -Шевченко К.В. (головного державного податкового інспектора), Зайцева В.В. (завідуючого сектором організації роботи з безхазяйним майном),

від 3-ї особи-1 -Руденко В.А. (начальника юридичного відділу),

від 3-ї особи-2 -ОСОБА_2 (представника за дорученням),

про скасування рішення відповідача НОМЕР_1 про реалізацію безхазяйних речей, витрати на зберігання яких є непропорційно великими порівняно з їх вартістю,

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на незаконності прийнятого рішення з тих підстав, що за його текстом воно прийнято на основі положень статті 337 Цивільного кодексу України, якою регулюються правовідносини щодо знахідки, в той час як порядок набуття права власності на безхазяйну річ регулюється статтею 335 ЦК України. При цьому позивач вважає, що податковому органу не належить право на розпорядження безхазяйною річчю. Крім того, на думку позивача, відповідач не здійснив всіх достатніх заходів для виявлення дійсного власника майна, яким в даному випадку є позивач, оскільки виконував функції замовника будівництва.

 Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на законність прийнятого рішення, а також відсутність у позивача права власності на майно, котре визнано безхазяйним.

Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 4 січня 1993 року між Херсонським нафтопереробним заводом, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „Херсонський нафтопереробний комплекс”, та Акціонерним товариством „Тавріяінвест”, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство „Тавріяінвест”, укладено договір НОМЕР_2(а.с. 5-6) на виконання функцій замовника, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання по будівництву 54-х квартирного житлового будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим йому передані права та функції замовника будівництва. Після будівництва об'єкту позивач зобов'язався передати його на баланс Херсонського нафтопереробного заводу.

На виконання умов договору позивачем отримано відповідний дозвіл НОМЕР_3 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської області на здійснення робіт по будівництву житлового будинку (а.с. 9).

Відповідно до актів приймання виконаних будівельно-монтажних робіт та актів звірки виконаних об'ємів по будівництву вказаного вище будинку (а.с.67-110) позивачем здійснено будівництво частини будинку, на загальну суму 208193,85 грн. Дане незавершене будівництво знаходиться на балансі позивача, що вбачається з інвентаризаційного опису станом на 1 жовтня 2006 року (а.с. 7-8) та довідки НОМЕР_4 (а.с. 15).

Аналіз вказаних правовідносин, що виникли та існують на даний час між Відкритим акціонерним товариством „Херсонський нафтопереробний комплекс” та Закритим акціонерним товариством „Тавріяінвест”, свідчить, що за своєю юридичною природою вони виникла на підставі підряду. Так, за статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. Крім того, за статтею 839 того ж Кодексу підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позивач до завершення будівництва та передачі будівлі житлового будинку ВАТ „Херсонський нафтопереробний комплекс”, з урахуванням також частини 3 статті 331 ЦК України, за якою до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі будівництва, є власником матеріалів, які використані ним при будівництві будинку.

В той же час, відповідно до подання (а.с. 32-33) начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ОСОБА_3 на ім'я начальника ДПІ у м. Херсоні Клим І.В. 29 серпня 2006 року робочою групою у складі головного державного податкового ревізора-інспектора сектору організації роботи з безхазяйним майном відділу прострочених податкових зобов'язань Державної податкової інспекції у м. Херсоні Гніденко О.О., оперуповноваженого сектору організації запобіжних заходів по скороченню податкового боргу Херсонського відділу податкової міліції УПМ ДПА у Херсонській області ОСОБА_4 та директора ФХАЦ ДАК „Національна мережа аукціонних центрів” Черніченко О.Є. на АДРЕСА_2 виявлено майно з ознаками безхазяйного, а саме: 1) залишки фундаменту незавершеного будівництва на суму за попередньою оцінкою 4230 грн у складі: блоків ФБС 2,4-0,4-06м -78 шт по ціні 40 грн за 1 шт, на суму 3120 грн; блоків ФБС 1,2-0,4-06м -46 шт по ціні 20 грн за 1 шт, на суму 920 грн; блоків ФБС 2,4-0,3-06м -2 шт по ціні 40 грн за 1 шт, на суму 80 грн; блоків ФБС 1,2-0,3-06м -2 шт по ціні 20 грн за 1 шт, на суму 40 грн; плити перекриття ПК 4,8-1,2м -1 шт на суму 70 грн; 2) залишки незавершеного будівництва на суму за попередньою оцінкою 16762 грн у складі: блоків ФБС 2,4-0,4-06м -174 шт по ціні 40 грн за 1 шт, на суму 6960 грн; блоків ФБС 1,2-0,4-06м -15 шт по ціні 20 грн за 1 шт, на суму 300 грн; сходинок ЛМ 2,8-1,1м -93 шт по ціні 70 грн на 1 шт на суму 6510 грн; плит балконів ПБК 2,3-1,3м -6 шт по ціні 60 грн за 1 шт на суму 360 грн; білої цегли, кладки 73,5 м3, в якій -320 шт, що складає 23520 шт по ціні 0,10 грн за 1 шт на суму 2352 грн.

За результатами розгляду подання податковою інспекцією прийнято рішення НОМЕР_1 про реалізацію безхазяйних речей, витрати на зберігання яких є непропорційно великими порівняно з їх вартістю, відповідно до якого вирішено реалізувати зазначене вище майно.

На підставі рішення НОМЕР_1 за біржовими контрактами НОМЕР_5 (а.с. 45), НОМЕР_6 (а.с. 46), НОМЕР_7 (а.с. 47), НОМЕР_8 (а.с. 48),НОМЕР_9 (а.с. 49) та НОМЕР_10(а.с. 50) вказане вище майно реалізовано ДПІ у м. Херсоні приватному підприємцю ОСОБА_1.

Під час судового розгляду судом встановлено, що незавершене будівництво житлового будинку, яке належить позивачеві та те, яке було продане в якості безхазяйного податковою інспекцією, знаходиться АДРЕСА_1.

В якості правової підстави для прийняття оспорюваного рішення НОМЕР_1 податковою інспекцією здійснено посилання на пункт 3 статті 337 Цивільного кодексу України.

Зокрема, за статтею 337 названого Кодексу особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали. Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є непропорційно великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає поверненню особі, яка має право вимагати її повернення. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату, знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.

Таким чином, слід дійти до висновку про те, що положення статті 337 ЦК України регулюють правовідносини знахідки майна, яке загублено іншою особою, у зв'язку з чим під знахідкою розуміється річ, яку власник або інший володар загубив, а інша особа -знайшла.

В даному випадку відсутні обидві істотні характеристики спірного майна як знахідки, а саме: позивач не загублював його, а відповідач, у зв'язку з цим, не міг його знайти в розумінні статті 337 ЦК України, а тому посилання відповідача в оспорюваному рішення на цю статтю є безпідставним.

Поряд з цим, оскільки у спірному рішенні відповідач посилається на безхазяйність майна, необхідно зазначити наступне. Безпосередньо порядок набуття права власності на безхазяйну річ визначений статтею 335 ЦК України. Так, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Таким чином, за названою статтею законодавчо встановлено порядок набуття права власності на безхазяйне майно, яке набувається, у випадку коли воно є нерухомим, лише територіальною громадою за рішення суду, а якщо є рухомим -в порядку набувальної давності.

В свою чергу порядок набуття права власності за набувальною давністю передбачений статтею 344 того ж Кодексу. Так, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

З викладених правових позицій слід дійти до висновку, що набуття права власності на безхазяйну нерухому річ за набувальною давністю в любому випадку можливе лише за рішенням суду, а також за тих умов, що викладені в цій статті. Проте, в даному випадку судом констатується факт відсутності обов'язкових умов, котрі викладені в названій статті, для набувальної давності на спірне майно, а також відсутність такого судового рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийнято з порушенням вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги задоволенні, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3,40 грн державного мита підлягає компенсації йому за рахунок державного бюджету.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 58-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні НОМЕР_1 про реалізацію безхазяйних речей, витрати на зберігання яких є непропорційно великими порівняно з їх вартістю.

3.Стягнути з Державного бюджету України (уповноважений територіальний орган -Управління Державного казначейства у Херсонській області, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь Закритого акціонерного товариства „Тавріяінвест” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Будьонного, 22; код 14122238, розрахунковий рахунок 260005876 в ХОД АППБ „Аваль” м. Херсон, МФО 352093) -компенсації по сплаті судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.

4.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підпису постанови -19 лютого 2007 року.

Суддя М.К. Закурін