Ухвала суду № 45461796, 10.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 лютого 2011 року Справа № 13/26/88/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Жицькій О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду справу за позовом приватного підприємства «Гостинний двір», м. Черкаси, вул. Мендєлєєва, 4

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57

про спростування недостовірної інформації,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до господарського суду із позовом, в якому просить суд:

- визнати недостовірною інформацію, яка міститься у статті Працівники УДСБЕЗ викрили чергову земельну махінацію, розміщеній на веб-сайті cgz.ck.ua 05.01.2011р.;

- зобовязати відповідача у строк до 5 днів із дня набрання чинності рішенням суду спростувати інформацію, яка міститься у вказаній вище статті, у той самий спосіб, що й інформація, яка спростовується;

- зобовязати відповідача у строк до 5 днів із дня набрання чинності рішенням суду видалити з веб-сайту cgz.ck.ua вказану вище статтю;

- заборонити відповідачу розповсюджувати інформацію, яка міститься у спірній статті.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на таке:

05.01.2011р. на веб-сайті cgz.ck.ua було опубліковано статтю під назвою Працівники УДСБЕЗ викрили чергову земельну махінацію.

Позивач, посилаючись на реєстраційні дані домену cgz.ck.ua, отримані від української служби мережевих ідентифікаторів (UANIC), та на інформацію, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства внутрішніх справ України, вказує на Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області як на користувача домену cgz.ck.ua. Окрім того, зазначає, що спірну статтю підписано відділом по звязках із громадськістю Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Вказує на положення ч. 3 ст. 277 ЦК України про те, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Позивач, зокрема, зазначає, що за змістом спірної статті приватне підприємство «Гостинний двір»займається незаконною діяльністю, відповідальність за яку передбачено нормами КК України.

Відповідно до положень ч. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»про те, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації, позивач вважає, що інформація, яка міститься у спірній статті, вцілому має негативний зміст, а тому підлягає спростуванню в повному обсязі.

Позивач зазначає, що в силу положень ст. 1 та ч. 1 ст. 21 ГПК України стороною в судовому процесі може бути юридична особа, а структурний підрозділ зв'язків із громадськістю Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, який опублікував оспорену інформацію, створений та функціонує відповідно до Типового положення про підрозділ зв'язків із громадськістю органу внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 18.06.2010р. №254 - не є юридичною особою, виходячи з чого, ПП «Гостинний двір»відповідачем у справі визначає Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області зі статусом юридичної особи та керівнику якого, відповідно до п. 6.2. вказаного вище Положення, підпорядковується підрозділ зв'язків із громадськістю.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації, ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

ПП «Гостинний двір»вказує, що за приписами частини першої статті 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Позивач вважає, що за своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичним, але й юридичним особам.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

ПП «Гостинний двір»вважає, що інформація, яка міститься у спірній статті, зокрема твердження про передачу державних земельних ресурсів та будівель у приватну власність, привласнення майна (земельної ділянки та нерухомого майна) та відчуження нерухомого майна є недостовірною, оскільки ПП «Гостинний двір»є орендарем комунального майна на підставі договору оренди нежитлового приміщення між обласним комунальним підприємством «Готельний комплекс «Дніпро»та приватним підприємством «Гостинний двір»від 14 січня 2005 року в редакції договору №1 від 24 квітня 2007 року.

Позивач також вказує на правомірність використання ним комунального майна з огляду на те, що ДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області не перевіряло дотримання ПП «Гостинний двір»вимог законодавства України про оренду комунального майна.

Наводить конституційний принцип презумпції невинуватості та положення ст. 6 КПК України про те, що порушення кримінальної справи не є підтвердженням вчинення злочину.

Вимоги про заборону розповсюдження та видалення із веб-сайту cgz.ck.uaінформації, яка міститься у спірній статті, позивач мотивує ч. 1 ст. 8 та ст. 278 ЦК України, які визначають застосування аналогії закону при регулюванні правовідносин та встановлюють заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права, відповідно.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано відзив на позов у якому він проти вимог заперечує, вказує на достовірність інформації, наведеної у спірній статті, в підтвердження чого надає лист начальника Державної екологічної інспекції в Черкаській області від 30.11.2010 року №4420/07 та постанову про порушення кримінальної справи від 04.01.2011р., які є чинними, позивачем не оскаржені та не скасовані у встановленому законом порядку. Відповідач вказує на неправильність трактування спірної інформації позивачем.

Оприлюднення спірної інформації відповідач мотивує, зокрема, ст. 34 Конституції України про свободу думки і слова, вільного вираження своїх поглядів і переконань, ч. 11 ст. 30 ЗУ «Про інформацію», яка передбачає поширення інформації без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.

Відповідач зазначає, що спірна інформація в силу положень ч. 2 ст. 47-1 ЗУ «Про інформацію»про те, що висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири, має оціночний характер, виходячи з чого, та відповідно до положень вказаної статті закону та ст. 277 ЦК України - оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вказує на право позивача на власне тлумачення інформації у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У судовому засіданні представник відповідача просить відмовити повністю у задоволенні позову.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, пояснення представників сторін, суд вважає, що:

позивачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст. 33 ГПК України недостовірності викладеної інформації зокрема не надано доказів на підтвердження правомірності користування вказаною у статті земельною ділянкою комунальної власності у вигляді рішення органу місцевого самоврядування чи укладеного та зареєстрованого відповідно до вимог законодавства договору оренди, не підтверджено проведення плати за користування земельною ділянкою.

Натомість, відповідачем подано лист начальника Державної екологічної інспекції в Черкаській області від 30.11.2010 року №4420/07, яким зроблено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та постанову прокуратури від 04.01.2011р. про порушення кримінальної справи відносно власників ПП «Гостинний двір»за фактом самовільного зайняття земельно ділянки. Вказану постанову не оскаржено, не скасовано у встановленому законом порядку, вона є чинною.

Суд враховує, що до підвідомчості господарських судів не відноситься встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст.277 ЦК України, належить не лише фізичним а й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації.

Відповідно до ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідач надав належні докази, що свідчать про офіційні перевірки контролюючими органами і недоліки у використанні майна та земельної ділянки комунальної власності приватним підприємством «Гостинний двір».

Відповідно до ст.ст. 23, 201 ЦК України, а також ст.8 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції право на повагу до ділової репутації може за своєю правовою природою може належати будь-якому господарюючому субєкту (підприємцю). Згідно ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Одночасно суд враховує вимоги ст. 26 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», якою передбачено, що у разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб'єкта Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

Позивач до територіального відділення Антимонопольного комітету не звертався. Відділ по звязках із громадськістю Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області не спростував спірні відомості, отже щодо їх спростування є спір, який не вирішений і підлягає вирішенню або Антимонопольним комітетом України, або судом загальної юрисдикції. Спір щодо спростування відомостей, які не відповідають дійсності, господарському суду не підвідомчий, оскільки ст. 12 ГПК України не віднесено вирішення спорів такого виду до компетенції господарських судів.

Суд також приймає до уваги те, що даний спір містить ознаки спору із органом виконавчої влади з приводу публічно-правових відносин.

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу належить повернути позивачу. Довідки видати.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі припинити.

Видати приватному підприємству «Гостинний двір», м. Черкаси, вул. Мендєлєєва, 4, код ЄДРПОУ 32934189

довідки на повернення із Державного бюджету держмита у сумі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 236 грн., сплачених квитанціями №8845605/11 від 17 січня 2011р. та №8845623/11 від 17 січня 2011р. відповідно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

СуддяГ.М.Скиба