Ухвала суду № 45461127, 18.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/1384/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Луганського національного аграрного університету на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/1384/15

за позовом Луганського національного аграрного університету

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА

Луганський національний аграрний університет (далі по тексту - ЛНАУ, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0001101703 від 15.01.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховані штраф у розмірі 122215,75 грн. (10%) та пеня у розмірі 33472,34 грн. (0,1 % від суми недоїмки), в сумі 155688,09 грн. за період з 21.03.2014 року до 12.05.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року по справі № 820/1384/15 у задоволенні адміністративного позову Луганського національного аграрного університету до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року по справі № 820/1384/15 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначив, що відповідач спочатку повинен був надіслати вимогу про сплату недоїмки, і лише після цього, в разі подання позивачем скарги на дану вимогу, за результатами розгляду даної скарги винести рішення про сплату внеску, що не було зроблено відповідачем по справі. При цьому, розрахунок недоїмки позивачу не направлявся. Вказує, що відповідачем не надано доказів подачі позивачем електронного звіту, на підставі якого були нараховані штрафні санкції. З огляду на викладене, вважає оспорюване рішення відповідача неправомірним. Пояснив, що несплата позивачем суми єдиного соціального внеску викликана низкою об'єктивних причин (зокрема, наявність воєнного конфлікту на території м. Луганськ та Луганської області, що унеможливило здійснення позивачем господарської діяльності на території м. Луганськ та Луганської області), що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до особової картки, позивачем по справі було самостійно задекларовано єдиного соціального внеску за лютий 2014 року, згідно з декларацією № 1404487281 від 18.03.2014 року, в сумі 1222157,43 грн., термін сплати зазначеного єдиного соціального внеску 20.03.2014 року (а.с.49).

Погашення самостійно нарахованої суми єдиного соціального внеску за лютий 2014 року позивачем проводилось частково з 21.03.2014 року до 12.05.2014 року.

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001101703 від 15.01.2015 року, з посиланням на ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі (10%) та пені (0,1 % від суми недоїмки) за період з 21.03.2014 року до 12.05.2014 року (а.с.8).

Не погодившись із вказаним рішенням, ЛНАУ звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не сплачено самостійно нарахованої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховано позивачеві штрафні санкції та пеню в загальній сумі 155688,09 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За визначенням п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-ІV (далі по тексту - Закон № 2464-ІV) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-ІV платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 4 частиною 2 статті 6 Закону № 2464-ІV закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по справі, як платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховуються, обчислюються та подаються звіти до органу доходів і зборів щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-ІV платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У відповідності до ч. 6 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Пунктами 6, 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464-ІV закріплено право органів доходів і зборів, зокрема, застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів станом на час виникнення спірних відносин було врегульовано Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів в Україні від 09.09.2013 року за №455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 19.09.2013 року № 1622/24154 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які не мають банківського рахунку, сплачують єдиний внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органами Державної казначейської служби України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органів доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органу доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п.6.1 Інструкції заходи стягнення та впливу застосовуються до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п.6.2 Інструкції).

Відповідно до п.6.10 Інструкції, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 7.1 Інструкції передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9 (п.7.2 Інструкції).

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

З огляду на викладені норми, колегія суддів відхиляє твердження позивача про те, що винесенню рішення про застосування штрафних санкцій повинно передувати надіслання вимоги.

Колегія суддів зауважує, що наявність у позивача недоїмки у розмірі 1222157,43 грн., що утворилася за рахунок поданої позивачем декларації № 1404487281 від 18.03.2014 р. підтверджена наявною в матеріалах справи копією особової картки рахунку Луганського національного аграрного університету (а.с.49-51).

Згідно з п.7.5 Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Підставою для нарахування пені є : документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами перевірок, або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від'ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; свідоцтво про смерть фізичної особи.

Колегія суддів зауважує, що факт існування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем не заперечується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення №0001101703 від 15.01.2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування даного рішення відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про неврахування судом першої інстанції неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Луганська, та погіршенням у зв'язку з цим фінансового стану позивача як платника внеску, оскільки, у відповідності до ч.12 ст.9 Закону № 2464-ІV, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану боржника.

При цьому, Законом № 2464-ІV не передбачено пільг по сплаті штрафних санкцій та пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VІІ (далі по тексту - Закон № 1669-VІІ) визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом б) пункту 8 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9 3 такого змісту: "9 3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

За визначенням ст.1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

У відповідності до п.п.1, 2 ст.11 Закону №1669-VII «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Пунктом 5 статті 11 Закону №1669-VII зобов'язано Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення; у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Однак, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р зупинено.

Станом на час винесення рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001101703 від 15.01.2015 року вищезазначене розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р не було скасоване в судовому порядку і було чинним.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що на час прийняття відповідачем спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій був відсутній прийнятий Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, колегія суддів, не заперечуючи погіршення умов для здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, не вбачає підстав для скасування спірного рішення у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та пов'язаного з нею погіршенням фінансового стану позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Луганського національного аграрного університету залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/1384/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.06.2015 р.