Ухвала суду № 45461100, 17.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 р.Справа № 816/337/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Арзуманяна В.А.,

представників відповідача - Дзюби І.В., Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 816/337/15-а

за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби , Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

31.01.2015 року Приватне підприємство «Полтавський ливарно-механічний завод» (далі по тексту - ПП «Полтавський ливарно-механічний завод», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у митному оформленні товарів згідно митної декларації № 806020002.2014.013663 від 29.12.2014р. (картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00379), визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 р.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року допущено заміну первинного відповідача Полтавську митницю Міндоходів належним відповідачем Полтавською митницею ДФС, а також залучено в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області (т. 1, а.с. 112).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача надав заперечення, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код 31495420) зареєстроване як юридична особа 08.06.2001р. (т.1 а.с.32).

22.10.2008 року між ПП "ПЛМЗ" (покупець) та ТОВ "БелМарк" /м. Белгород, Росія/ (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 2008/61 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар, визначений у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору /пункт 1.1/ (т. 1, а.с. 8 -14).

Згідно з пунктами 3.1.1., 4.1. Договору умови поставки, ціна товару обумовлюються у Специфікаціях.

23.12.2014 року сторонами Договору підписано Специфікацію № 58, згідно із якою поставку наступного товару: частини сепаратора для сортування щебню б/в: каркас сепаратора 026-18 -1 шт., каркас сепаратора 026-12 - 1 шт., каркас сепаратора 026-10 - 16 шт., крильчатка сепаратора 026-16 - 1 шт., крильчатка сепаратора 026-10 - 16 шт., кришка сепаратора - 1 шт., основа сепаратора 026-10 - 1 шт., диск зовнішній сепаратора - 1 шт., загальною вагою брутто 18 040 кг, вартістю 331 400 руб., умови поставки FCA - Белгород, строк поставки - грудень 2014 року (т. 1, а.с. 16).

29.12.2014 року декларантом позивача з метою митного оформлення товару "частини до сепаратора по сортуванню щебня, виготовлені з сірого чавуну СЧ-20, сталі Л-35, бувші у використанні від 40 % до 80 % зношення" до митного поста "Лтава" Полтавської митниці подано митну декларацію № 806020002/2014/013663 (т.1, а.с. 47).

Разом з митною декларацією декларантом подано наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір від 22.10.2008 № 2008/61 із доповненням б/н від 11.08.2014р., специфікацією № 58 від 23.12.2014 р. (т.1, а.с. 74 -79);

- міжнародну автомобільну накладну CMR № 235809 від 24.12.2014р. (т.1, а.с. 55);

- калькуляцію транспортних витрат (довідку про транспортні витрати) № 29 від 24.12.2014р. (т.1., а.с. 56);

- документ щодо вартості перевезення б/н від 25.12.2014р. (т.1, а.с. 57);

- рахунок-фактуру (інвойс) № 34 від 23.12.2014р. (т.1, а.с. 73);

- договір про перевезення № 2010/45 від 13.09.2010 р. (т.1, а.с. 82-83);

- розрахунок ціни (калькуляцію) б/н від 25.12.2014р. (т.1, а.с. 66 - 72);

- копію митної декларації країни відправлення 10101030/241214/0022853 від 24.12.2014р. (т.1, а.с. 92- 93);

- експертний висновок № В-6872 від 26.12.2014р. (т.1, а.с. 58 - 65);

- паспорти на товар (т.1, а.с. 84 - 91).

Митну вартість товару заявлено позивачем за основним методом, тобто, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В ході проведення консультацій органом доходів і зборів на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України із посиланням на те, що документи, які подані до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 6) інші документи за власним бажанням (т.1, а.с. 94).

Листом від 29.12.2014 року ПП "ПЛМЗ" на запит Полтавській митниці ДФС повідомило про те, що подавати будь-які інші документи не вважає за необхідне, оскільки вказаний у запиті перелік, що передбачений ч. 3 ст. 53 МКУ, не є обов'язковим для надання і не може бути наданий до митниці (т.1, а.с.95).

За результатами перевірки митної декларації Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014р., згідно з яким визначено митну вартість за 6 (резервним) методом в загальній сумі 1 659 680 руб, виходячи із вартості за 1 кг на рівні 92 руб. (т.1, а.с. 51 - 52).

Також відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00379 від 29.12.2014р., якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, ввезених позивачем (т.1, а.с. 53 - 54).

30.12.2014р. позивачем подано ВМД № 806020002/2014/013708, в якій визначено митні платежі з урахуванням рішення про коригування митної вартості № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014р. (т.1, а.с. 49-50).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 р. та діями відповідача щодо відмови в митному оформленні товару, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що картка відмови № 806020002/2014/00379 від 29.12.2014р. у митному оформленні товару прийнята у зв'язку із невірним визначенням позивачем митної вартості товару, що підтверджено в ході розгляду справи, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача із прийняття такої картки відмови ґрунтуються на вимогах законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014р. обґрунтоване тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару - виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару, а саме: згідно умов поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення. Згідно договору № 2010/45 від 13.09.2010 р. про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачено такі транспортні (перевізні) документи - письмова разова заявка, в якій сторони узгоджують суму фрахту, рахунок на перевезення та платіжне доручення на оплату, які не подано до митного оформлення. До митного оформлення подано калькуляцію транспортних витрат та справку на перевезення, в яких відсутні посилання на CMR, тариф відстані в кілометрах, тому їх неможливо ідентифікувати як транспортні (перевізні) документи по даній поставці. Крім того, умовами поставки є FCA - Белгород і згідно міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 235809 від 24.12.2014р. місцем завантаження є м. Белгород, а в поданих калькуляціях транспортних витрат і справці на перевезення транспортування здійснювалося від м. Старий Оскол (Росія), що призвело до сумніву митного органу у достовірності поданих документів до митного оформлення, а наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,37 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 27.08.2014р. № 806020002/2014/008820, що визнана митним органом, становить 1,75 дол. США за кг. З огляду на відмову декларанта надати додаткові документи під час консультацій та неможливості послідовного застосування інших методів, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МКУ із урахуванням визнаної митним органом митної вартості згідно МД від 27.08.2014р. № 806020002/2014/008820 (т. 1 а.с. 51 - 52).

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, що набрав чинності з 01 червня 2012 року.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару /частина 6 статті 53 Митного кодексу України/.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В силу приписів частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Так, частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено перелік витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, у разі якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункти 5, 6 частини 10 статті 58).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивачем під час митного оформлення товару, ввезеного на територію України згідно договору із ТОВ "БелМарк" (Росія) від 22.10.2008р., заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що відображено у ВМД № 806020002/2014/013663 від 29.12.2014р. (т.1, а.с. 47).

За умовами Специфікації № 58 від 23.12.2014р., яка є невід'ємною частиною договору від 29.12.2014р., умовами поставки визначено FCA - Белгород.

Згідно правил Інкотермс термін FCA ("франко перевізник", … найменування пункту призначення) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання впливає на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Таким чином, за умовами договору витрати на транспортування товарів із м. Белгорода (Росія) до місця ввезення на митну територію України не включалися у ціну товару, а тому в силу приписів частини 10 статті 58 Митного кодексу України вказані витрати як складова митної вартості, підлягали додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Також відповідно до вимог пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант мав обов'язок подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Декларантом позивача на підтвердження витрат на транспортування товарів до митного органу подано договір про перевезення № 2010/45 від 13.09.2010р. (т.1, а.с. 82-83), міжнародну автомобільну накладну CMR № 235809 від 24.12.2014р. (т.1, а.с. 55); довідку про транспортні витрати № 29 від 24.12.2014р. (т.1., а.с. 56); документ, що підтверджує вартість перевезення б/н від 25.12.2014р. (т.1, а.с. 57).

Відповідно до пункту 1.3. Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.09.2010, укладеного між ПП "ПЛМЗ" (замовник) та ПП "Л.В.С." (перевізник) перевезення вантажу здійснюється перевізником тільки на підставі документально оформлених разових заявок на перевезення, що є невід'ємною частиною даного Договору і мають однакову з ним юридичну силу.

Сторони узгоджують суму фрахту у письмових разових заявках на перевезення. Замовник оплачує перевізнику транспортні витрати платіжним дорученням протягом п'яти банківських днів з моменту одержання рахунку виконавця /п. 3.1., 3.2. договору/.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що письмову разову заявку на перевезення, в якій узгоджено суму фрахту, рахунок щодо суми транспортних витрат, платіжні документи щодо сплати транспортних послуг декларантом позивача разом із ВМД № 806020002/2014/013663 від 29.12.2014р. не подано.

При цьому, подані документи на підтвердження витрат на транспортування товарів містили розбіжності: так, у міжнародній автомобільній накладній CMR № 235809 від 24.12.2014р. місце завантаження зазначалося м. Белгород /Росія/, що відповідало Специфікації № 58 від 23.12.2014р. та інвойсу № 34 від 23.12.2014р. (т.1, а.с. 73), тоді як довідка ПП "Л.В.С." про транспортні витрати № 29 від 24.12.2014р. (т.1, а.с. 56) та лист ПП "Л.В.С." б/н від 25.12.2014р. (т.1, а.с. 57), в яких були відсутні посилання на CMR, містили розрахунок вартості транспортних витрат по маршруту м. Старий Оскол (Росія) - м. Полтава (Україна) : від місця завантаження м. Старий Оскол до Гоптовка-Нехотєєвка - 5000 грн, від Гоптовка-Нехотєєвка до місця вивантаження м. Полтава (Україна) - 4500 грн, всього - 9500 грн. Крім того, довідка про транспортні витрати № 29 була датована 24.12.2014р., тоді як згідно товаросупровідних документів випуск товарів з митної території Російської Федерації здійснено 25.12.2014р. Інші подані декларантом документи не усували наявні розбіжності, оскільки не містили жодних відомостей щодо підстав здійснення перевезення із м. Старий Оскол.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган обґрунтовано на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України надіслав письмову вимогу позивачу про надання додаткових документів (т.1, а.с. 94).

З матеріалів справи убачається, що позивач відмовився надати додаткові документи (т.1, а.с.95).

Відповідно до частини 21 статті 58 Митного кодексу України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

В силу положень частин 1 - 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що, зважаючи на те, що у документах позивача були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тобто заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, і додаткових документів на письмову вимогу митного органу не надано, суд приходить до висновку про те, що у відповідача Полтавської митниці ДФС були законні підстави для коригування митної вартості товару позивача.

Згідно частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Полтавською митницею ДФС обґрунтовано у рішенні про коригування митної вартості неможливість використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, відсутністю необхідних даних для проведення розрахунків /т.1, а.с. 52/, у зв'язку з чим застосовано 6 (резервний) метод, за яким митну вартість визначено на підставі раніше визнаної митної вартості згідно МД від 27.08.2014 № 806020002/2014/008820, занесеної до інформаційної бази митного органу /т.1, а.с. 96 -97, 196/.

Щодо посилань позивача, викладених в апеляційній скарзі на те, що митним органом неправомірно визначено митну вартість з урахуванням визнаної митної вартості товару в грошовій одиниці - долар США, в той час як розрахунки за товар, ввезений позивачем, здійснювалися в іноземній валюті - російський рубль, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 598 у графі 30 "Коригування" рішення зазначається визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи митна вартість товару.

З матеріалів справи убачається, що відповідні вимоги відповідачем при складанні спірного рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014 дотримано, митну вартість визначено у валюті "російський рубль".

Згідно із частиною 1 статті 31 Митного кодексу України проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення.

Інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах /частина 1 статті 33 Митного кодексу України/.

Положенням про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затвердженої наказом ДМС України від 04.11.2010 № 1341, визначено, що ЄАІС Держмитслужби - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи „Центр", автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи „Електронна пошта" та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

Відомості ЄАІС Держмитслужби, які були використані відповідачем, містять дані митної вартості, визнаної митним органом, за одиницю (кг) саме в доларах США /т.1, а.с. 196/.

Відповідно до положень статті 449 Митного кодексу України митна статистика зовнішньої торгівлі формується, узагальнюється та аналізується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на основі даних, які містяться у митних деклараціях.

Дані митної статистики зовнішньої торгівлі в установленому законодавством порядку використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням митних платежів до державного бюджету, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.

Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав.

09.12.1994 року рішенням Ради глав урядів СНД затверджено Єдину методологію митної статистики зовнішньої торгівлі держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Зазначене рішення підписано і набрало чинності для України 09.12.2014р.

Відповідно до приписів глави 11 вказаного рішення Ради глав урядів СНД статистична вартість товарів визначається в доларах США за цінами контрактів, приведеним до єдиного базису. Перерахування в долари США здійснюється за курсом, який котирується національним (центральним) банком держави на день прийняття вантажної митної декларації.

За змістом положень статей 11, 12 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969, до якої приєдналась Українська РСР згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР N 2077-XI від 14.04.86, згоду держави на обов'язковість для неї договору може бути виражено підписанням договору, обміном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились. Згода держави на обов'язковість для неї договору виражається шляхом підписання договору представником держави, коли: а) договір передбачає, що підписання має таку силу; b) в інший спосіб установлено домовленість держав, які беруть участь у переговорах, про те, що підписання повинне мати таку силу; або с) намір держави надати підписанню такої сили випливає з повноважень її представника або був виражений під час переговорів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході розгляду справи підтверджено правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000133/2 від 29.12.2014р.

Відповідно до частини 11 статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

З матеріалів справи убачається, що картка відмови № 806020002/2014/00379 від 29.12.2014р. у митному оформленні товару прийнята у зв'язку із невірним визначенням позивачем митної вартості товару, дії відповідача із прийняття такої картки відмови ґрунтуються на вимогах законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті спірних рішень та винесенні картки відмови, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому права позивача не порушені.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 816/337/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2015 р.