Ухвала суду № 45461091, 18.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 818/116/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2015р. по справі № 818/116/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім"

до Сумської митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (далі - позивач, ТОВ «Перший дім») звернулось з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач, Сумська митниця), в якому просило суд: скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №805120800/2014/00054; визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 09.12.2014 р. № 805130000/2013/000032/1 про коригування митної вартості товарів; визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються у відповідності з наданими декларантом документами.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2015р. по справі № 818/116/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» до Сумської митниці ДФС про скасування рішення - задоволено частково.

Скасовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №805120800/2014/00054.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС від 09.12.2014 р. № 805130000/2013/000032/1 про коригування митної вартості товарів.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2015р. по справі № 818/116/15 та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товару на основі інформації, яка містилася в базі даних ЄАІС ДМСУ, митний орган діяв у відповідності до положень Митного кодексу України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13 липня 2012 року № 362, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності щодо вартості товару, тобто не є об'єктивними, заявлені відомості не підтверджені документально та не піддаються обчисленню. А відтак, підстави для задоволення позовних вимог про скасування спірної картки відмови та рішення Сумської митниці ДФС від 09.12.2014 р. № 805130000/2013/000032/1 про коригування митної вартості товарів відсутні.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін, як законну та обґрунтовану з мотивів та обґрунтувань, викладених в запереченнях.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Сумської митниці Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто, в частині задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2014 року декларантом TOB «Перший дім» було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №805120000/2014/019561 в режимі « IM 40 АА» на товар «рулонний матеріал LOGIROOF V-RP (полімерний покрівельний та гідроізоляційний на основі полімера полівінілхлорида, використовується для облаштування покрівлі), та мембрана профільована PLANTER STANDARD (одношарове полотно виготовлене з поліетилену високої щільності з відформованими шипами висотою 8мм...)». Митна вартість за вищевказаною декларацією визначалася декларантом за першим методом.

При подачі ЕМД №805120000/2014/019561 від 8 грудня 2014 року були надані в електронному вигляді такі документи:

- CMR А №001123 від 03.12.2014р.;

- зовнішньоекономічний контракт № 28716/14 від 20.06.2014 р.;

- рахунок-фактура (інвойс) №12030348/621 від 03.12.2014 р.;

- рахунок на оплату № 322266 від 02.12.2014 р.;

- банківські платіжні документи: платіжне доручення №438 від 19.11.2014 р., №440 від 20.11.2014 р., № 441 від 20.11.2014 р.;

- супровідний лист про перезалік №2014/12/02 від 02.12.2014 р.;

- специфікація №ТН0001798535 от 02.12.2014 р. до контракту № 28716/14 від 20.06.2014 р.;

- договір-заявка № К-ПД-00871 від 02.12.2014 р. про перевезення вантажу автомобільним транспортом;

- міжнародна товарно-транспортна накладна А№001123 від 03.12.2014 р.

За результатами перевірки електронної митної декларації спрацювала система Автоматизована система аналізу та управління ризиками ДМСУ (АСАУР), а саме ризик 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Проаналізувавши поданий декларантом Позивача до митного оформлення пакет документів та виявивши порушення декларантом вимог митного законодавства (за твердженням митного органу декларантом не були подані всі документи на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів, посадовою особою Сумської митниці ДФС, відповідно до вимог АСАУР, було направлено електронне повідомлення декларанту з вимогою надати відповідно до ст.53 МКУ додаткові документи, що містять відомості про вартість оцінюваних товарів.

В якості додаткових документів на підтвердження заявленою митної вартості декларантом було надано:

- калькуляція на одиницю продукції РLANTER standart (мембрана профільована) від 08.12.2014 р.;

- калькуляція на одиницю продукції ПВХ Loqicroof V-rp (мембрана сіра) від 08.12.2014 р.;

- сертифікат про походження товару RUUA 4062005592;

- довідка №880 про транспортні витрати від 03.12.2014 р.;

- акт №75/18-023/004120-1 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України;

- відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів № ВМД 6323 805120000/2014/;

- пакувальний лист № 471258 від 03.12.2014 р.;

- лист TOB «Перший дім» № 2014/14/02 від 02.12.2014р.;

- рахунок на оплату №322266 від 02.12.2014р..

За результатами аналізу наданих документів та враховуючи цінову інформацію з бази митного поста та ЄАІС ДМСУ, відповідачем встановлено, що надані документи не є вичерпними згідно з переліком ст.53 Митного Кодексу України, не підтверджують ціну товарів, заявлених до МД №805120000/2014/019561, платіжні доручення мають розбіжності згідно рахунку про сплату.

Таким чином, посилаючись на те, що надані декларантом документи мають розбіжності, а запитані додаткові документи надані не в повному обсязі, 09 грудня 2014 року Сумською митницею прийнято рішення № 805120000/2014/000056/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.8-9) та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805120800/2014/00054 (а.с.35-36).

Не погодившись з прийнятими рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючі позовні вимоги в частині скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №805120800/2014/00054 та визнання протиправним і скасування рішення від 09.12.2014 р. № 805130000/2013/000032/1 про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч ст.ст.53, 54 Митного кодексу України, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. За висновком суду першої інстанції, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Отже, визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Виходячи зі змісту статті 49 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України слід розуміти вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини третьою статті 53 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин другої, третьої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статгі 55 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на момент прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови зазначені обставини не існували.

Посилання апелянта на те, що платіжні доручення позивача №441 від 20 листопада 2014 року № 438 від 19 листопада 2014 року та 440 від 20 листопада 2014 року про сплату за контрактом № 28716/14 від 20.06.2014 року 53429,92 доларів США не підтверджують, що це проплата саме за цю поставку в розмірі 53429,92 доларів США, оскільки рахунок про сплату № 322266 від 2 грудня 2014 року був наданий Покупцю на суму 32478,840 доларів США, як на підставу неможливості встановити, за яку партію товару проведено розрахунок та у якій кількості, є безпідставними та спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що надані декларантом документи для митного оформлення товару не містять розбіжностей, та мають всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (ціну, яка була фактично сплачена декларантом за товар, кількість, ціна за одиницю товару, найменування товару, вагу тощо).

Колегія суддів зауважує, що сплата позивачем більшої суми, ніж зазначено в рахунку про сплату № 322266 від 02.12.2014 року, враховуючи, що поставка за контрактом № 28716/14 від 20.06.2014 р. є триваючою на протязі певного часу відповідними партіями, не є обставиною, яка б унеможливила проведення розмитнення товару позивача за ціною угодою, тим більш, що до відома митниці було доведено, що листом про перезалік №2014/12/02 02.12.2014 р. було повідомлено про відвантаження продукції по рахунку №322266 від 02.12.2014 р. на суму 32 478,08 доларів США в рахунок передоплат по раніше сплаченим рахункам: №300702 від 06.11.2014 р. на суму 26 342, 40 доларів США, №301220 від 07.11.2014 р. на суму 4 341, 40 доларів США, №309374 від 17.11.2014 р. на суму 1 794, 28 доларів США.

Також листом було повідомлено, що ТОВ «Перший дім» відмовляється від продукції по зазаченим рахункам у зв'язку з необхідністю отримання продукції по рахунку № 322266.

Крім того, дослідженням платіжних доручень колегією суддів встановлено, що у графі «Призначення платежу» в кожному платіжному дорученні визначено посилання не тільки на контракт, а й на виставлений рахунок, тому твердження Сумської митниці ДФС в частині невідповідності рахунку платіжним дорученням є необґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган послався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів, при цьому відповідачем був застосований другорядний метод визначення митної вартості товару : за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Однак, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилання апелянта на відомості спеціалізованої бази даних ЄАІС ДМСУ щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти. Крім того, посилаючись в оскаржуваному рішенні на МД № 805120000/2014/016605 № 805120000/2014/014411, відповідач не зазначає дату їх оформлення, що унеможливлює визначення календарного періоду, за який було здійснено митне оформлення подібних товарів.

Враховуючи, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди, недоведеності митним органом обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтованості визначення митної вартості за другорядним методом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №805120800/2014/00054 та рішення Сумської митниці ДФС від 09.12.2014 р. № 805130000/2013/000032/1 про коригування митної вартості товарів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2015р. по справі № 818/116/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.06.2015 р.