Постанова № 45461035, 22.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 р. Справа № 820/132/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника Варламова Д.В.

представника третьої особи Бахолдіної М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015р. по справі № 820/132/15

за позовом ОСОБА_4

до Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області третя особа Харківська міська рада

про скасування витягу та зобов'язання видати новий витяг,

ВСТАНОВИЛА:

12 січня 2015 року позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області, у якому просив суд:

- скасувати Витяг № 315 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.10.2013 № 3602/08, виданий управлінням Держземагентства у місті Харкові Харківської області;

- зобов'язати управління Держземагентства у місті Харкові Харківської області видати ОСОБА_4 новий витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,6266га, яка розташована за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, та знаходиться у користуванні ОСОБА_4, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 1,2 (землі промисловості) та розміру земельної ділянки під забудовою 0,0226 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у витязі № 315 від 17.10.2013 року необгрунтовано завищено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рахунок застосування коефіцієнта 2,5 функціонального призначення - землі комерційного призначення, оскільки земельна ділянка належить до земель промисловості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківська міська рада, про скасування витягу та зобов'язання видати новий витяг - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18 листопада 2004 року між позивачем та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, за яким позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться м. Харків, АДРЕСА_1, а саме: земельна ділянка загальною площею 0,6266 га, у тому числі: під забудовою 0,0226 га, інших угідь 0,6040 га.

З договору оренди слідує, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендареві на праві приватної власності, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-19; 2-го поверху № 20-26; 3-го поверху № 27-32; 4-го поверху № 33-38 в літ. "Б-4", а також інші об'єкти інфраструктури.

Відповідно до пункту 8 зазначеного договору, договір укладено строком: на період будівництва - до 01.12.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 року.

Згідно пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва столярного цеху, допоміжних виробничих приміщень (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об'єкту.

Пунктом 16 договору визначено цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

17 жовтня 2013 року відповідачем складено витяг № 315 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 6266 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Харкові для експлуатації столярного цеху, допоміжних виробничих приміщень з застосуванням при розрахунку коефіцієнту функціонального використання для земель комерційного використання - 2,5.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно надано Витяг № 315 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.10.2013 № 3602/08, що позивачем не доведено суду підстав застосування коефіцієнта функціонального використання землі як 1,2, а також з того, що діяльність ТОВ "ГАММА-ПЛЮС", яке безпосередньо використовує земельну ділянку, орендовану позивачем, є комерційною отже відповідачем правомірно застосований коефіцієнт функціонального використання 2,5.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміють договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

При цьому, слід зазначити, що під цільовим призначенням земельної ділянки розуміють використання земельної ділянки за призначенням у т.ч. функціональним, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, аналізуючи вищевикладені нормативно-правові акти слід прийти до висновку, що орендар, ОСОБА_4, зобов'язаний використовувати земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в м. Харкові, у т.ч. за її функціональним призначенням.

Як вбачається з змісту договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки визначено як землі промисловості (а.с. 13).

Згідно із ст.1 Закону України «Про оцінку землі» від 11.121.2003 р., №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

У відповідності до положень ч. 1ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно положень ч.2 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно п. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 20 Земельного Кодексу України закріплюється, що віднесення земельних ділянок до тієї чи іншої категорії здійснюється за відповідним рішенням органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади прийнятих відповідно до їх повноважень.

Водночас, приписами ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст.ст.13, 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст.20 ЗК України).

За визначенням статті 269 Податкового кодексу України власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі є платниками земельного податку.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу, об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Кодексу).

Відповідно до ст.201 Земельного кодексу України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджено спільним наказом Держкомзему, Міністерства аграрної політики, Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України, Української академії аграрних наук, Державного комітету України по водному господарству, Державного комітету лісового господарства № 18/15/21/11 від 27.01.2006 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 року за № 388/12262 (далі по тексту - Порядок № 18/15/21/11).

Пунктом 3.1 зазначеного Порядку встановлено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8 (п.3.2 Порядку № 18/15/21/11).

Нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою : Цн = (В х Нп) / Нк х Кф х Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (п.3.3. Порядку № 18/15/21/11).

Як визначено пунктом 3.5. Порядку № 18/15/21/11, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 N 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за N 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики (далі по тексту - Інструкція № 377).

Як встановлено Розділом 1 Інструкції № 377, у звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.

У звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Розділом ІІ вказаної Інструкції передбачено, що у графі 42 Форми N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" - дані про землі комерційного та іншого використання землі, які використовуються головним чином комерційними, торговими і відповідними службами - торговими центрами, комерційними банками, автозаправними станціями, ремонтними майстернями, готелями, ресторанами, барами, їдальнями, торговими складами та будівлями органів управління ними. Включати потрібно землі за видами економічної діяльності, вказаними в додатку 3; частину земель, наданих юридичним та фізичним особам для підприємницької діяльності, зазначеної в цьому додатку, а також землі згідно з додатком 4, на яких проводиться підприємницька діяльність.

У графі 34 ураховуються дані про забудовані землі, всього, які складаються із суми даних граф 35 - 38, 42 - 45, 50, 55. Ця категорія охоплює всі землі, що зайняті об'єктами промисловості, забудовані житловими будинками, дорогами, шахтами, відкритими розробками та будь-якими іншими спорудами, створеними для здійснення різних видів людської діяльності, включаючи території для їх обслуговування. До цієї категорії включаються деякі види відкритих земель (незабудованих земель), які тісно пов'язані з такою діяльністю, наприклад: звалища; землі, відведені під будівництво, зайняті поточним будівництвом. До цієї категорії не включають господарські будівлі й двори, господарські шляхи на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях земель інших категорій (включаються у відповідні графи сільськогосподарських земель).

У графі 37 необхідно зазначати землі промисловості: землі, на яких провадяться головним чином промислові види діяльності (вказані в додатку 1), включно зі всіма допоміжними територіями, зокрема, під'їзні дороги та проїзди, очисні споруди, поля фільтрації цукрових заводів, стоянки, складські площадки, території закладів управління і т. ін. Включати також землі будівельних організацій та підприємств, крім земель, зайнятих поточним будівництвом та відведених під будівництво, на яких будівництво не розпочате (відносити відповідно до граф 58 та 59).

Перелік категорій земель за функцією використання із зазначенням коефіцієнтів функціонального використання наведено у Додатку № 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку № 18/15/21/11.

Так, відповідно до вказаного Переліку, до складу категорії земель комерційного використання відносяться: G - землі торгівлі транспортними засобами та їх ремонту; землі оптової торгівлі і посередництва в торгівлі; землі роздрібної торгівлі побутовими товарами і їх ремонт; Н - землі готелів та ресторанів; J - землі підприємств фінансового посередництва; землі підприємств страхування; землі підприємств, що здійснюють допоміжну діяльність у сфері фінансів та страхування; К - землі підприємств, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам; землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері інформатизації; землі підприємств, що здійснюють послуги, які надаються переважно юридичним особам; О93 - землі підприємств, що здійснюють індивідуальні послуги; О92.7 - землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо).

Згідно із Додатком 3 до Інструкції № 377 закріплено перелік видів економічної діяльності за КВЕД, які здійснюються на землях комерційного та іншого використання - розділ 50 "Торгівля транспортними засобами та їх ремонт" (групи 50.1-50.5), розділ 51 "Оптова торгівля і посередництво у торгівлі" (групи 51.1-51.7), розділ 52 "Роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт" (групи 52.1-52.7), розділ 55 "Готелі" (групи 55.1-55.5), розділ 65 "Фінансове посередництво" (65.1-65.2), розділ 67 "Допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування" (групи 67.1-67.2), розділ 70 "Операції з нерухомістю" 70.1-70.3, розділ 71 "Здавання під найм без обслуги (персоналу, який обслуговує)" (групи 71.1-71.4), розділ 72 "Діяльність у сфері інформатизації" (групи 72.1-72.6), розділ 73 "Дослідження та розробки" (групи 73.1-73.2), розділ 74 "Послуги, які надаються переважно юридичним особам" (групи 74.1-74.8), розділ 92 "Діяльність у сфері відпочинку та розваг, культури і спорту" (група 92.7), розділ 93 "Індивідуальні послуги (група 93.0).

Колегія суддів вказує, що Додатком 1 (Таблиця 1.1) до Порядку № 18/15/21/11 застосування коефіцієнту 2,5 передбачено лише для земель комерційного використання.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми права, слід звернути увагу, що законодавець при визначення розміру коефіцієнта функціонального використання землі враховує дві основні характеристики, а саме факт отримання прибутку від експлуатації земельної ділянки та використання такої земельної ділянки саме юридичною особою.

Між тим, земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 у м. Харкові, передана в оренду позивачу на підставі договору від 18.11.2004 року між Харківською міською радою (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_4 (Орендар), не відповідає жодній категорії земель комерційного використання з тих, що наведені у даному переліку.

Слід відмітити, що вищезазначеним договором оренди земельної ділянки від 18.11.2004 року Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості (п.1 договору, а.с.13).

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва столярного цеху, допоміжних виробничих приміщень (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об'єкту (п.15 договору).

Відповідно до п.16 даного договору цільовим призначенням земельної ділянки є - землі промисловості (а.с.14).

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірна земельна ділянка відноситься за своїм цільовим призначенням до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки - для будівництва столярного цеху та допоміжних виробничих приміщень (а.с.39).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 безоплатно передав належні йому на праві власності нежитлові виробничі приміщення (будівлі), розташовані на спірній земельній ділянці, у користування юридичній особі ТОВ "Гамма Плюс", одним із засновників якої він є, і прибутку безпосередньо від цієї господарської операції позивач не отримує. (а.с. 27)

Вказана обставина, на думку колегії суддів, виключає застосування найвищого з наведених у Додатку 1 до (Таблиця 1.1) до Порядку № 18/15/21/11 показника Кф - 2,5, оскільки, за змістом положень п.3.5 Порядку № 18/15/21/11, вказаний коефіцієнт ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

З приводу доводів третьої особи про те, що позивач є одним із засновників ТОВ "Гамма-Плюс", а тому, надавши нежитлові приміщення у користування вказаного підприємства, веде комерційну діяльність через створену ним юридичну особу на наданій йому земельній ділянці, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не заборонено передачу засновником підприємства об'єкта майнових прав у користування такому підприємству як внеску до статутного фонду або іншим чином.

При цьому, діяльність позивача щодо передачі у користування нежитлових приміщень у користування не є операціями з власною нерухомістю у розумінні Інструкції № 377, оскільки не має безпосередньою метою отримання прибутку від таких операцій.

Як вбачається зі змісту Статуту ТОВ "Гамма-Плюс", предметом діяльності Товариства, є, зокрема, виробництво дерев'яних конструкцій та столярних виробів, виробництво меблів (а.с.30-32).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.34-35), а також додвікою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківсбкій області (а.с.36-37), зареєстрованими видами діяльності ТОВ "Гамма-Плюс" є, зокрема, 16.23. (20.30.0.) Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 31.09. (36.14.0) Виробництво інших меблів.

У відповідності до Розділу ІІ Інструкції № 377 та Додатку 1 до 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку № 18/15/21/11 здійснення зазначених видів діяльності на спірній земельній ділянці вказує на належність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 у м. Харкові за своїм функціональним використанням до земель промисловості за підсекціями DD "Виробництво деревини та виробів з деревини" і DN "Виробництво меблів; інші види виробництва", та унеможливлює віднесення цієї земельної ділянки до земель комерційного використання із застосуванням коефіцієнту Кф 2,5.

З приводу тверджень третьої особи про те, що оскільки одним із зареєстрованих видів діяльності ТОВ "Гамма-Плюс", яке фактично користується спірною земельною ділянкою, є 52.44.1 Роздрібна торгівля меблями, колегія суддів зазначає, що ані відповідачем, ані третьою особою не надано доказів здійснення на спірній земельній ділянці вказаного виду діяльності.

Щодо доводів Харківської міської ради, що на земельній ділянці знаходиться магазин, а тому здійснюється роздрібна торгівля меблями та іншими дерев'яними виробами, колегія суддів зазначає, що зазначені доводи не підтверджені ані актом обстеження земельної ділянки ані будь-якими іншими доказами.

Саме по собі зазначення у Статуті ТОВ "Гамма-Плюс" про те, що товариство створюється для торгово-посередницької діяльності, виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку, та про те, що предметом діяльності Товариства є, зокрема, роздрібна торгівля меблями, залізними виробами, фарбами та склом, не означає, що такі види діяльності фактично здійснюються вказаним підприємством вищезазначених видів діяльності, і того, що така діяльність ведеться саме на спірній земельній ділянці.

Колегія суддів відмічає, що згідно з договором № 1/2013 від 05.01.2013 року безоплатного користування нежитловими виробничими приміщеннями Засновник (ОСОБА_4) безоплатно передає, а Користувач (ТОВ "Гамма-Плюс") приймає нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, саме для використання в якості виробничих (промислових) приміщень. Загальна площа виробничих приміщень, що передаються у безоплатне використання, складає 2623,8 кв.м. Користувач зобов'язаний, зокрема, використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням (п.п.1, 5 договору).

У відповідності до акту прийому-передачі нежитлових виробничих приміщень від 05.01.2013 р. приміщення можуть бути використані для обробки деревини та виготовлення столярних виробів. (а.с.29).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ані відповідачем, ані третьою особою не спростовано тієї обставини, що на спірній земельній ділянці проводится виробнича діяльність, та не доведено того, що вказана земельна ділянка використовується за комерційним призначенням у розумінні Порядку № 18/15/21/11 та Інструкції № 377.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами правомірності застосування при здійсненні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 у м. Харкові, коефіцієнта функціонального використання Кф 2,5.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, розташованої по АДРЕСА_1 у м. Харкові, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання для земель комерційного призначення - 2,5, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про оцінку земель", Порядком № 18/15/21/11, Інструкцією № 377, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак Витяг № 315 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.10.2013 № 3876/08, виданий управлінням Держземагентства у місті Харкові Харківської області підлягає скасуванню.

Отже, судом першої інстанції не було враховано, що спірна земельна ділянка використовується для потреб промисловості юридичною особою, одним із засновників якої є позивач по справі, належність даної земельної ділянки до земель промисловості за функціональним призначенням підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, що призвело до необґрунтованої відмови у скасуванні Витягу № 315 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.10.2013 № 3876/08, виданого управлінням Держземагентства у місті Харкові Харківської області та відмові у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_4 новий витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,6266 га яка розташована за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 та знаходиться у користуванні ОСОБА_4 із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 1.2 (землі промисловості) та розміру земельної ділянки під забудовою 0,0226 га.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно ч. 3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким органом в даному випадку є Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області, а відтак, видача витягу з вірним зазначенням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки є обов'язком відповідача по справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з Додатку 1 до рішення ХXI сесії XXIV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" від 28.04.2004 р. № 66/04, розмір земельної ділянки, яка надає ться ОСОБА_4, складає 6266 кв.м. (0,6266 га).

Відповідно до договору оренди землі від 18.11.2004 року, укладеного на виконання вказаного рішення, площа земельної ділянки під забудовою становить 0,0226 га.

Однак, в оскаржуваному витязі зазначено площу земельної ділянки під забудовою - 6266 кв.м. (що дорівнює загальній площі земельної ділянки, зазначеній у витязі).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачеві новий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку із зазначенням площі земельної ділянки під забудовою 0,0226 га.

У відповідності до п.п.1, 3 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року по справі № 820/132/15 підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1, ч.3, ч.6 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 146,16 грн., за подання апеляційної скарги - 73,08 грн.

Оскільки постановою апеляційного суду позов ОСОБА_4 задовольняється в повному обсязі, відповідно ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету судовий збір в сумі 219 грн. 24 коп., у т.ч. в розмірі 146 грн. 16 коп. за подання позовної заяви та 73 грн. 08 коп. - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015р. по справі № 820/132/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківська міська рада, про скасування витягу та зобов'язання видати новий витяг - задовольнити.

Скасувати Витяг № 315 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.10.2013 № 3602/08, виданий управлінням Держземагентства у місті Харкові Харківської області.

Зобов'язати управління Держземагентства у місті Харкові Харківської області видати ОСОБА_4 новий витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,6266га, яка розташована за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, та знаходиться у користуванні ОСОБА_4, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 1,2 (землі промисловості) та розміру земельної ділянки під забудовою 0,0226 га.

Стягнути з Держземагентства у м. Харкові Харківської області на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 146 грн. 16 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 73 грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст постанови виготовлений 24.06.2015 р.