Ухвала суду № 45460958, 18.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3251/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представника апелянта - Федорінського Є.А.;

представника позивача - Герцун С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промисловий комплекс Коммунар» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-промисловий комплекс Коммунар» (далі - позивач, ТОВ «АПК Коммунар») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011622330 від 03 серпня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 113 923,50 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій ґрунтуються виключно на невмотивованих припущеннях та є безпідставними, оскільки товариством на підставі первинних документів правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яку вони сплачували в ціні товару.

Після скасування касаційним судом адміністративної юрисдикції рішень судів першої та другої інстанції, останньою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 0011622330 від 03 серпня 2011 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АПК Комунар» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Технотрейд-Сервіс» та ТОВ «Альфа-К» за квітень 2011 року, 20 липня 2011 року складений акт № 930/23-300/23624358 (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с.26-56).

За результатами перевірки було встановлено порушення податкового законодавства, а саме: ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 113 923,50 грн.

Контролюючий орган на підставі своїх висновків про порушення вищевказаних норм податкового законодавства, 03 серпня 2011 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0011622330, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 113 923,50 грн. та застосував штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та його контрагентами відбулись реальні господарські операції, на підтвердження чого надано первинну документацію податкового та бухгалтерського обліку, яка була досліджена податковим органом під час проведення перевірки, її невідповідність або відсутність в акті перевірки не зафіксовані.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких судом касаційної інстанції скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд наполягав на тому, що суди повинні встановити рух активів платника податків у процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача, а також здійснити дослідження усіх первинних документів, які необхідно було складати під час здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги суду касаційної інстанції та ретельно вивчив всю первинну документацію, яка стосується придбання позивачем товару від його контрагентів, його перевезення, оприбуткування та подальшої реалізації в межах господарської діяльності.

Так, суд першої інстанції, аналізуючи правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, виходив з наступного.

Між ТОВ «АПК Коммунар» (покупець) та ТОВ «Технотрейд-Сервіс» (продавець) 21 квітня 2011 року було укладено договір-рахунок №6, відповідно до якого продавець зобов'язаний продати, а покупець оплатити та прийняти на умовах даного договору товар, який вказаний у специфікаціях (т. 1 а.с.57-60). Умови поставки товару: самовивіз (пп.3.1 п.3 Договору).

На підтвердження вказаної господарської операції ТОВ «АПК Коммунар» до суду першої інстанції надано накладні про відвантаження та прийняття товару, а також податкові накладні, виписані ТОВ «Технотрейд-Сервіс», які містяться в матеріалах справи та відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.61-73, 80-82).

Доказом транспортування придбаного позивачем товару у контрагента ТОВ «Технотрейд-Сервіс» є товарно-транспортна накладна від 28 квітня 2011 року №044890, при дослідженні якої встановлено, що вивіз товару відбувся власним автотранспортом позивача, замовником та одержувачем виступає ТОВ «АПК Коммунар», Вантажовідправником - ТОВ Технотрейд-Сервіс (т.1 а.с.74).

Доказом сплати за поставлений товар є платіжні доручення за №№ 89, 90, 91, 97, 100 (т.1 а.с.75-79).

Крім цього, на підтвердження реальності вказаної господарської операції, судом першої інстанції було проаналізовано подальший рух товару, з якого вбачається, що ТОВ «АПК Коммунар» було здійснено продаж запірної арматури, яка була придбана у ТОВ Технотрейд-Сервіс.

На підтвердження даного факту надано договір поставки № 30100/004Т від 15 лютого 2011 року між ТОВ «АПК Коммунар» (продавець) та ПАТ Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (покупець) (т.1 а.с.83-86). Товар було поставлено згідно Специфікації №4 від 20 квітня 2011 року (т.1 а.с.88-89).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем були також надані податкові та видаткові накладні. Транспортування товару на адресу ПАТ МСЗ «Океан» відбувалось власним транспортом позивача відповідно до товарно-транспортної накладної від 29 квітня 2011 року №044891 (т.1 а.с.91-94). Отримання товару відбувалось представником ПАТ МСЗ «Океан», що підтверджується довіреностями (т.1 а.с.95-99, 101-104). Розрахунки між сторонами відбувались у безготівковій формі (т.1 а.с.107-108).

Що стосується іншого контрагента позивача - ТОВ «Альфа-К», суд апеляційної інстанції виходить з наступних матеріалів справи.

Між ТОВ «АПК Коммунар» (покупець) та ТОВ «Альфа-К» (продавець) 18 квітня 2011 року укладено договір-рахунок № 4 на поставку судової запірної арматури на загальну суму 60 120,00 грн. Умови поставки товару: самовивіз.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до суду першої інстанції податкову накладну та накладну, які виписані ТОВ «Альфа-К» на поставку товару (т.1 а.с.111-112).

Приймання товару позивачем від ТОВ «Альфа-К» підтверджується актом прийому-передачі від 20 квітня 2011 року на загальну суму 60 120,00 грн. (т.1 а.с.114). Розрахунки за поставлений товар відбувались у безготівковій формі. Доказом сплати є платіжне доручення №81 від 18 квітня 2011 року на суму 60 120,00 грн.(т.1 а.с.116).

Вивіз товару відбувався також власним автотранспортом позивача на підтвердження чого, надано товарно-транспортну накладну від 20 квітня 2011 року №044885 (т.1 а.с.115).

Окрім того, на підтвердження здійснення оспорюваної господарської операції позивач надав суду першої інстанції докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Альфа-К» товару, а саме: договір поставки №3 від 16 березня 2011 року відповідно до якого позивач здійснив продаж запірної арматури - ТОВ «Чорноморська яхтена верф» (т.1 а.с.117).

Подальша реалізація була також у суді першої інстанції підтверджена податковою та видатковою накладними, актом прийому-передачі від 20 квітня 2011 року, довіреністю про прийняття товару представником ТОВ «Чорноморська яхтена верф» та товарно-транспортною накладною від 20 квітня 2011 року №044886, яка підтверджує перевезення товару покупцю, автотранспортом позивача (т.1 а.с.119-123). Розрахунки за поставлений товар відбувались у безготівковій формі (т.1 а.с.124).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Питання, які пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту та податку на додану вартість, врегульовано ст.ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, право на формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, виникає у разі фактичного здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «АПК Коммунар» та ТОВ «Альфа-К», представником ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва наданий до суду апеляційної інстанції вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2014 року у справі №1423/18929/2012 про визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, направлених у тому числі, на здійснення фіктивної підприємницької діяльності, на ухилення від сплати податків.

На думку представника податкового органу, даний вирок підтверджує факт створення фіктивного підприємства ТОВ «Альфа-К», з метою отримання податкової вигоди.

Даючи оцінку даному вироку суду, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з фактичних обставин справи, які викладені в наданому вироку, ОСОБА_4, який був директором ТОВ «Альфа-К», не маючи умислу на зайняття господарською діяльністю сприяв ОСОБА_3 створювати фіктивні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності.

Водночас, доказів того, що ОСОБА_4 притягувався за цей злочин до кримінальної відповідальності не надано.

Із вироку суду незрозуміло процесуальний статус директора ТОВ «Альфа-К» - ОСОБА_4, а саме: чи є він свідком за цією справою, чи взагалі, є в його діях склад кримінального злочину.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що даний вирок суду не може бути визнаний, як належний доказ у розумінні ст.70 КАС України, оскільки обставини, які встановлені вироком суду не стосуються даної адміністративної справи.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ТОВ «АПК Коммунар» підтвердив належними доказами факт придбання товару та подальшу його реалізацію контрагентам-покупцям, а тому вказане податкове повідомлення рішення №0011622330 від 03 серпня 2011 року не може бути визнано законним та підлягає скасуванню.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування були неодноразово досліджені судовими інстанціями, які визнали, що вони позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промисловий комплекс Коммунар» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова