Ухвала суду № 45460852, 22.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 р. Справа № 876/9357/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області» про стягнення заборгованості з рахунків у банках,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.06.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості з рахунків у банках в розмірі 676786 грн. 19 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області» (код ЄДРПОУ 08680448), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 156, в користь Державного бюджету України 78397 грн. 64 коп. (сімдесят вісім тисяч триста дев'яносто сім гривень шістдесят чотири копійки) податкового боргу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що вжиті податковим органом заходи, щодо погашення заборгованості перед бюджетом відповідачем у встановленому законом порядку, не мали позитивних наслідків. Відповідачем не було вчинено жодних дій спрямованих на повне чи часткове погашення податкового боргу.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи в суді у відповідача наявна податкова заборгованість у розмірі 78397,64 грн., а відтак позов в даній частині стягнення даної заборгованості підлягає задоволенню.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що як вбачається з позовної заяви податковий борг відповідача становить 676786 грн. 19 коп.

Даний борг виник із заборгованості по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 223167 грн. 64 коп., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 рік на суму 31085 грн. 00 коп., за січень 2013 року на суму 25163 грн. 00 коп., за березень 2013 року на суму 232 грн. 00 коп. Окрім того, позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року за №0000252300/1213 на суму 163077 грн. 50 коп., від 28.01.2013 року за №0009241630/1520 на суму 4483 грн. 12 коп. Також, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 1184 грн. 02 коп.; по сплаті податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 439880 грн. 55 коп., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2013 року за №0000061720/629 на суму 439880 грн. 55 коп.; по сплаті штрафної санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обліку готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 13738 грн. 00 коп., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2013 року за №0000262300/1511 на суму 13738 грн. 00 коп.

У відповідності до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як передбачено п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з положенням підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 41.2 ст.41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявна податкова вимога від 31.05.2002 року за №2/1049 на суму 512764 грн. 84 коп., а тому контролюючий орган у визначені законодавством строки звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

Однак, в матеріалах справи наявна постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі №813/5733/13-а, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 23.01.2013 року за №0000262300/1511 на суму 13738 грн. 00 коп. та від 16.01.2013 року за №0000061720/629 на суму 439880 грн. 55 коп. Також, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 року за №0000252300/1213 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем 115816 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28954 грн. 00 коп.

Дана постанова залишена буз змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №813/4853/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний