Ухвала суду № 45460611, 24.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа: № 750/12998/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Чернігівської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада ( далі - позивач ) звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.12.2013 р. ВП № 32493762 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. за невиконання судового рішення.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2011 року Чернігівську міську раду було зобов'язано прийняти рішення, яким продовжити ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 01.07.2009 р. № 2965 строком на 5 років, площею 0,24 га по АДРЕСА_1 для експлуатації платної автомобільної стоянки.

09.04.2012 р. на підставі та на виконання зазначеного судового рішення був виданий виконавчий лист із строком пред'явлення до примусового виконання до 15.11.2012 р.

01.08.2013 р. позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення вказаного судового рішення, у задоволенні якої ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2013 року йому було відмовлено.

06.12.2013 р. відповідачем було прийнято оскаржувану постанову від 06.12.2013 р. ВП № 32493762 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. за невиконання судового рішення.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення боржника із заявою про роз'яснення судового рішення впливає лише на перебіг строків, визначених ст. 170 КАС України, та не виключає його відповідальність за невиконання цього рішення суду, відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України ( далі - КАС України ) та Законом України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 4 ст. 170 КАС України визначено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 606-XIV, Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV передбачено, що Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Статтею 34 Закону № 606-XIV передбачено, що в разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, обов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 606-XIV, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Статтею 36 Закону № 606-XIV визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 606-XIV закріплено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Згідно зі ст. 39 Закону № 606-XIV, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV, У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, законодавством регламентовано право боржника звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, на підставі якого був виданий відповідний виконавчий лист і відкрито виконавче провадження. Однак, розгляд такої заяви судом не є безумовною правовою підставою для зупинення виконавчого провадження, а лише надає заявнику право звернутися до державного виконавця із відповідним клопотанням, вирішення якого є виключною компетенцією державного виконавця.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2011 року, на підставі якої було видано виконавчий лист від 09.04.2012 р. про зобов'язання Чернігівської міської ради прийняти рішення про продовження ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки від 01.07.2009 р. № 2965, набрала законної сили 15.11.2011 р. / а.с. 39 /.

27.04.2012 р. головним державним виконавцем Петренко С.В. за вказаним виконавчим листом було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32493762, якою боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення до 04.05.2012 р. / а.с. 41 /.

Після цього, державним виконавцем неодноразово на адресу Чернігівської міської ради були направлені вимоги виконати судове рішення / а.с. 19, 44, 45, 47, 51 /.

Позивач звертався до державного виконавця з листами про неможливість виконати судове рішення через відсутність в нього відповідних повноважень / а.с. 42, 46, 48, 50, 52, 53, 55 /.

01.08.2013 р. позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення вказаного судового рішення.

11.10.2013 р. ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова в задоволенні зазначеного клопотання позивачу було відмовлено.

28.11.2013 р. позивач звернувся з листом до відповідача, в якому повідомив вказані обставини, зазначив, що таке рішення суду було оскаржено ним в апеляційному порядку та просив державного виконавця не вчиняти дії з виконання виконавчого листа від 09.04.2012 р. ВП № 32493762 /а.с. 56 /.

09.12.2013 р. відповідачем на адресу Чернігівської міської ради було направлено чергову вимогу виконання судового рішення / а.с. 58 /, а 06.12.2013 р. - прийнято оскаржувану постанову від 06.12.2013 р. ВП №32493762 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. за невиконання судового рішення / а.с. 59 /.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови рішення суду не виконав, із заявою про зупинення виконавчого провадження в порядку п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 606-XIV до державного виконавця не звертався, відповідно, державним виконавцем постанова про його зупинення не приймалась, як того вимагає ст. 39 Закону № 606-XIV, а отже, й підстави для визнання поважними причин невиконання позивачем судового рішення - відсутні.

Зазначене переконує судову колегію в тому, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення на Чернігівську міську раду штрафу за невиконання судового рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України зокрема ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV, що виключає жодні правові підстави для визнання її протиправною.

Доводи апелянта про те, що звернення боржника до суду із заявою про роз'яснення судового рішення зупиняє виконавче провадження, колегія суддів вважає такими, що суперечать приписам чинного законодавства, оскільки за змістом ч. 4 ст. 170 КАС України, на яку посилається скаржник, зупиняється лише перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання, а не виконавче провадження та/або строк на добровільне виконання судового рішення.

Більш того, зупинення виконавчого провадження, як було наголошено вище, є прерогативою державного виконавця, і здійснюється ним шляхом винесення постанови в порядку ст. 39 Закону № 606-XIV, однак, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивач не надав жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів того, що відповідачем приймалась така постанова та/або доказів оскарження бездіяльності відповідача щодо її неприйняття.

Посилання апелянта на наявність поважних причин невиконання судового рішення апеляційний суд вважає не обгрунтованими і безпідставними.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Чернігівської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.