Ухвала суду № 45460541, 24.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3336/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаль М.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальміра АВН" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальміра АВН" (надалі ТОВ "Стальміра АВН") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2014 року № 0005202203 та № 0005212203, які прийнято за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Міссурі» (надалі ТОВ «ТК «Міссурі») є необґрунтованими та безпідставними, які спростовуються первинними документами, що подані позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2015 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду від 16.04.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність позивача не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги висновки іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Міссурі».

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому, за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СТАЛЬМІРА АВН» з питань фінансово - господарських взаємовідносин із ТОВ «ТК «Міссурі» за період діяльності з 01 травня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 09 жовтня 2014 року № 7471/26-51/22-03/36957189.

В акті перевірки зазначені висновки про порушення позивачем:

- підпункту 138.1.1 пункту 318.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 13 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 травня 2012 року по 31 липня 2012 року в сумі 128036,00 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2012 року в сумі 73028,00 грн., 9 місяців в сумі 55008,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 121939,00 грн., в тому числі по періодах: травень 2012 року - 34999,00 грн., червень 2012 року - 34551,00 грн., липень 2012 року - 52389,00 грн.

Зазначені висновки відповідачем зроблено з урахуванням висновків акту перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києва від 11.12.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Міссурі» та інформації з листа СБУ у м.Києві щодо фінансово-господарських документів укладених між ТОВ «Стальміра АВН» та ТОВ «ТК «Міссурі».

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0005202203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152423,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 121939,00 грн., за штрафними санкціями - 30484,75 грн. та податкове повідомлення - рішення від 21 жовтня 2014 року № 0005212203 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 160045,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 128036,00 грн., за штрафними санкціями - 32009,00 грн.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами та не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2012 р. між ТОВ «СТАЛЬМІРА АВН» (Покупець) та ТОВ «ТК «Міссурі» (Постачальник) укладено Договір поставки № 0305-12, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність покупця залізобетонні вироби та металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано докази: видаткові накладні від 03 травня 2012 року № 50316, від 10 травня 2012 року № 51005, від 18 травня 2012 року № 51818, від 21 травня 2012 року № 52111, від 25 травня 2012 року № 52519, від 30 травня 2012 року № 53026, від 31 травня 2012 року № 53140, від 01 червня 2012 року № 60112, від 05 червня 2012 року № 60521, від 11 червня 2012 року № 61112, від 13 червня 2012 року № 61321, від 14 червня 2012 року № 61413, від 19 червня 2012 року № 61919, від 21 червня 2012 року № 62105, від 22 червня 2012 року № 62214, від 03 липня 2012 року № 70304, від 10 липня 2012 року № 71002, від 12 липня 2012 року № 71201, від 19 липня 2012 року № 71901, від 23 липня 2012 року № 72302, від 25 липня 2012 року № 72502, від 26 липня 2012 року № 72601; товарно-транспортні накладні від 03 травня 2012 року № 0305/12, від 10 травня 2012 року № 1005/12, від 18 травня 2012 року № 1805/12, від 21 травня 2012 року № 52111, від 25 травня 2012 року № 2505/12, від 30 травня 2012 року № 3005/12, від 31 травня 2012 року № 3105/12, від 01 червня 2012 року № 0106/12, від 05 червня 2012 року № 0506/12, від 11 червня 2012 року № 1106/12, від 13 червня 2012 року № 1306/12, від 19 червня 2012 року № 1906/12, від 21 червня 2012 року № 2106/12, від 22 червня 2012 року № 2206/12, від 03 липня 2012 року № 0307/12, від 10 липня 2012 року № 1007/12, від 12 липня 2012 року № 1207/12, від 19 липня 2012 року № 1907/12, від 23 липня 2012 року № 2307/12, від 25 липня 2012 року № 2507/12, від 26 липня 2012 року № 2607/12, податкові накладні від 03 травня 2012 року № 50316, від 10 травня 2012 року № 51005, від 18 травня 2012 року № 51818, від 21 травня 2012 року № 52111, від 25 травня 2012 року № 52519, від 30 травня 2012 року № 53026, від 31 травня 2012 року № 53140, від 01 червня 2012 року № 60112, від 05 червня 2012 року № 60521, від 11 червня 2012 року № 61112, від 13 червня 2012 року № 61321, від 14 червня 2012 року № 61413, від 19 червня 2012 року № 61919, від 21 червня 2012 року № 62105, від 22 червня 2012 року № 62214, від 03 липня 2012 року № 70304, від 10 липня 2012 року № 71002, від 12 липня 2012 року № 71201, від 19 липня 2012 року № 71901, від 23 липня 2012 року № 72302, від 25 липня 2012 року № 72502, від 26 липня 2012 року № 72601, які відображені в Реєстрах отриманих податкових накладних та банківські виписки.

Також між ТОВ «СТАЛЬМІРА АВН» (Покупець) та ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» (Постачальник) був укладений Договір поставки послуг № 0405-12 від 04 травня 2012 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується виконати роботи по виготовленню металоконструкцій, а Покупець зобов'язується оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано документи: акти здачі-прийняття (виконання послуг) від 04 травня 2012 року № 50412, від 11 травня 2012 року № 51111, від 17 травня 2012 року № 51714, від 29 травня 2012 року № 52914, від 08 червня 2012 року № 60812, від 15 червня 2012 року № 61512, від 02 червня 2012 року № 62007, від 26 червня 2012 року № 62615, від 04 липня 2012 року № 70402, від 11 липня 2012 року № 71103, від 20 липня 2012 року № 72004, від 24 липня 2012 року № 72403, від 30 липня 2012 року № 73002; податкові накладні від 04 травня 2012 року № 50412, від 11 травня 2012 року № 51111, від 17 травня 2012 року № 51714, від 29 травня 2012 року № 52914, від 08 червня 2012 року № 60812, від 15 червня 2012 року № 61512, від 02 червня 2012 року № 62007, від 26 червня 2012 року № 62615, від 04 липня 2012 року № 70402, від 11 липня 2012 року № 71103, від 20 липня 2012 року № 72004, від 24 липня 2012 року № 72403, від 30 липня 2012 року № 73002, які відображені в Реєстрах отриманих податкових накладних; банківські виписки.

Крім того, позивач надав суду додаткові докази з приводу того, що ТОВ «СТАЛЬМІРА АВН» укладав з ТОВ «ТК «Міссурі» договори на виконання умов інших договорів від 26 липня 2012 року № 2607-12, від 19 січня 2012 року № 19-2012, від 04 січня 2011 року № 20-2011, від 04 січня 2011 року № 15-2011, від 04 січня 2011 року № 2-2011, від 01 липня 2010 року № 09-2010/56 з іншими юридичними особами-замовниками, зокрема, ТОВ «Євробудконсалтінг Груп», ТОВ «СИГМА - ЦЕНТР», ТОВ «ТММ - Будкомплект», ТОВ «ТЕХБУДМЕХАНІКА - ДЕМОНТАЖ», ТОВ «СТОЛИЧНА ПЕРСПКТИВА», ТОВ «УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА».

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підтверджують факт здійснення господарської операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Щодо посилання суду першої інстанції на акт іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки, колегія зазначає, що Податковий кодекс України не наділяє податковий орган повноваженнями по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Зустрічна звірка є заходом виключно інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової інспекції.

Вищий адміністративний суд України дійшов аналогічного висновку при постановлені ухвали від 13.02.2013 року при розгляді справи №К/9991/74156/12.

Отже, колегія суддів погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що інші доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальміра АВН" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.