Ухвала суду № 45460499, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20768/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Крок" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Крок" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2013 року № 0006312204 та № 0006292204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2015 року закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог ПП «Крок» до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0006312204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Крок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 10 грудня 2014 року № 4994/2651-2204/30223565.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в жовтні 2013 року в розмірі 16256 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягав бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (р.23.2) у розмірі 108000 грн.

19 грудня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 006292204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2013 року в розмірі 108000,00 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Так, в ході здійснення господарської діяльності, ПП «Крок» мало взаємовідносини із TOB «Газукраїна-2020», внаслідок було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 1212/12-ГСМ від 12 грудня 2012 року (далі Договір).

Даний договір було підписано повноважними представниками сторін та скріплено мокрими печатками підприємств.

Умовами договору визначено, що TOB «Газукраїна-2020» (Постачальник) зобов'язується передати в погоджені строки, а ПП «Крок» (Покупець) зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі нафтопродукти.

Так в ході виконання умов Договору, відбулись поставки нафтопродуктів, внаслідок чого було складено відповідні первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунки на оплату від TOB «Газукраїна-2020» із посиланням на Договір, видаткові накладні із посиланням на Договір, проводились розрахунки за отримані матеріальні цінності шляхом перерахування коштів через банківські установи.

Позивачем було фактично отримано матеріальні цінності від TOB «Газукраїна-2020» та використано у своїй господарській діяльності, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які були складені із контрагентами - покупцями Позивача.

Тобто було здійснено господарські операції з мілко-оптового та роздрібного продажу нафтопродуктів кінцевим споживачам, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка складалась при здійсненні господарських операцій.

Разом з тим, як зазначає апелянт, до перевірки TOB «Крок» були надані видаткові накладні, підписані директором ОСОБА_2, який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності TOB «Газукраїна-2020», що свідчить про дефектність наданих до перевірки первинних документів, а тому не дає права TOB «Крок» на формування витрат при взаємовідносинах з TOB «Газукраїна-2020».

Однак, доводи відповідача, сформовані на підставі інформації наведеного кримінального провадження без наведення доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави та без встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, відповідачем не подані суду докази постановлення по відповідному кримінальному провадженню вироку суду, яким би встановлювався факт фіктивності контрагента позивача або іншої його протиправної діяльності чи його посадових осіб, як і не подані докази проведення у кримінальному провадженні почеркознавчої експертизи первинної документації, виписаної ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на адресу позивача в результаті їх взаємовідносин.

Таким чином, на виконання вимог ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції витребовувались підтверджуючі документи, на що позивачем було надано сертифікат відповідності, згідно якого бензин виготовляється серійно з 21.07.2012 до 01.07.2013 з урахуванням його гарантійного терміну зберігання. Контроль відповідності здійснюється шляхом технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції 1 раз у півроку та паспорт, який підтверджує, що бензин відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001.

Щодо позиції Апелянта, що взаємовідносини які існували між TOB «Газукраїна 2020» та ПП «Крок» не спричиняють реального настання правових наслідків, слід зазначити, що ПП «Крок» до суду першої інстанції надало копії первинної бухгалтерської документації та банківські виписки (копії знаходяться в матеріалах справи), які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки ПП «Крок» перераховувало кошти за отримані матеріальні цінності а також отримувало кошти за реалізацію отриманого палива від своїх покупців.

Таким чином, Позивачем спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо якості продукції та відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій та, а відтак і посвідчують факт виконання робіт.

Також слід зазначити, що в зв'язку із тим, що TOB «Газукраїна - 2020» знаходилось у м. Сімферополь, обмін документами в тому числі і підписання договору відбувалось за допомогою поштових відправлень. Так, договір містив мокру печатку підприємства за використання якої несе відповідальність безпосередньо керівник товариства, а тому жодних сумнівів щодо документів не виникало.

В Акті зазначені податкові накладні, видаткові накладні, виписані Позивачу його контрагентом, та акти прийому - передачі нафтопродуктів в той же час акт перевірки Позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, Відповідачем не заперечується наявність у Позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку - TOB «Газукраїна-2020», а тому, податкові накладні складені належними особами та не суперечить приписам норм чинного законодавства.

З аналізу первинних документів позивача та його контрагентів дає підстави стверджувати, що господарські операції, спрямовані на виконання договорів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Таким чином, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом та при здійсненні операцій - діяв як добросовісний платник, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.