Постанова № 45460419, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/988/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Спецмехбуд 21» зареєстроване 29 травня 2006 року Головним управлінням юстиції у м. Києві.

ТОВ «Спецмехбуд 21» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 30 травня 2006 року за номером №1412-06 та перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 червня 2006 року №100335397, виданого в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, позивач є платником ПДВ.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі п.п.78.1.1.та п.п.78.1.8 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Спецмехбуд 21» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2013 року у сумі 5 566 900,0 грн. та жовтень 2013 року у сумі 2 472 261,0 грн., та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 17 287 723,0 грн., відображеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість, поданій за лютий 2014 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.201.6. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту за липень 2013 року на суму ПДВ 1 680 862,96 грн., за вересень року на суму ПДВ 110 108,62 грн., за жовтень 2013 року на суму ПДВ 10 216,5 грн., за лютий 2014 року на суму ПДВ 418,67 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2013 року на суму ПДВ 1 680 862,96 грн., за вересень року на суму ПДВ 110 108,62 грн., за жовтень 2013 року на суму ПДВ 10 216,5 грн., за лютий 2014 року на суму ПДВ 418,67 грн.

Також, на порушення п.200.4 статті 200 ПК України ТОВ «Спецмехбуд 21» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2014 року на суму 1 801 186,08 грн.

11 червня 2014 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, на підставі акта перевірки № 4167/26-51-15-01-11/34424723 від 23 травня 2014 року, прийняла податкове повідомлення-рішення №0028331501, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1 799 603,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21 серпня 2014 року №7678/10/26-15-10-07-15 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів в зборів України № 6210/6/99-99-10-0115 від 07 квітня 2014 року рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві та податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Рішенням ДФС України № 7679/6/99-99-10-01-15 від 15 вересня 2014 року залишено без змін рішення ГУ Міндоходів у м. Києві №341516/99-99-10-01-15 та податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що в ході перевірки податковим органом виявлено серед постачальників позивача суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, та які здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), що призвело до завищення суми податкового кредиту.

Так, за результатом перевірки ряду податкових накладних, які були видані різними постачальника державним ревізором-інспектором виявлено, що причиною завищення суму податкового кредиту ТОВ «Спецмехбуд 21», є недекларування постачальниками своїх податкових зобов'язань по ТОВ «Спецмехбуд 21» та задвоєння постачальником додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податкової декларації з податку на додатну вартість (Д1) по податковим зобов'язанням ТОВ «Спецмехбуд 21».

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з поданим ТОВ «Спецмехбуд 21» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ за лютий 2014 року № 9021299043 з ПДВ та додатками, сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображена у рядку 24 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: червень 2013 року, липень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року складає 17 287 723,0 грн.

Згідно з поданою ТОВ «Спецмехбуд 21» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва декларацією з ПДВ за жовтень 2013 року № 9074502331 з ПДВ та додатками: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 2 472 261,0 грн.

Згідно з поданою ТОВ «Спецмехбуд 21» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва декларацією з ПДВ за липень 2013 року № 9051865836 з ПДВ та додатками: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 5566900,0 грн.

Таким чином, у податкового органу відповідно до положень п. 78.1 статті 78 ПК України були законодавчо визначені підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Суд першої інстанції встановив, що в ході перевірки податковою виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), що призвело до завищення суми податкового кредиту, а саме:

1) не задекларовано податкові зобов'язання наступними контрагентами по ТОВ «Спецмехбуд 21»:

ТОВ «ТАРБЕР СТАНДАРТ» податкові зобов'язання за липень 2013 року в сумі 1 680 862,96 грн.

ТОВ «Діам-Транс» податкові зобов'язання за вересень 2013 року в сумі 534,42 грн.

ТОВ «РОСС-СТАЛЬ» податкові зобов'язання за вересень 2013 року в сумі 109 574,2 грн.

ТОВ «ЖАШКІВ-РАЙАГРОБУД» податкові зобов'язання за жовтень 2013 року в сумі 1 446,67 грн.

ТОВ «БЦ «СПЕКТР» податкові зобов'язання за жовтень 2013 року в сумі 1 410,0 грн.

ТОВ «ВОРК БУД ПЛЮС» податкові зобов'язання за жовтень 2013 року в сумі 1 370,0 грн.

ТОВ «БЦ «СПЕКТР» податкові зобов'язання за жовтень 2013 року в сумі 4 406,5 грн.

ТОВ «СДС-УКРАЇНА» податкові зобов'язання за жовтень 2013 року в сумі 1 583,33 грн.

ТОВ «ЕЛЕКТРІС-КО» податкові зобов'язання за лютий 2014 року в сумі 418,67 грн.

2) задвоєння:

ТОВ «ВДТ БУД» додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)» ТОВ «ВДТ БУД» по податковим зобов'язанням з ТОВ «Спецмехбуд 21» за липень 2013 року в сумі 13 897,89 грн.;

ТОВ «ФІРМА «КААПРІ» додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

Зазначена інформація взята відповідачем із даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та із деяких актів податкової, зокрема:

- акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській обл. від 14 жовтня 201З року №103/22-1/37604682 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТАРБЕР СТАНДАРТ»,

- акту ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області від 11 квітня 2014 року № 156. Вказаною перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «РОСС-СТАЛЬ» при придбанні і продажу товарі;

акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27 грудня 2013 року №3157/26-55-22-07 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БЦ «СПЕКТР»;

акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17 січня 2014 року №180/26-55-22-01/38292861;

акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 грудня 2013 року №2623/26-55-22-07/38703739.

Судом першої інстанції встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ТАРБЕР СТАНДАРТ»; ТОВ «Діам-Транс»; ТОВ «РОСС-СТАЛЬ»; ТОВ «ЖАШКІВ-РАЙАГРОБУД»; ТОВ «БЦ «СПЕКТР»; ТОВ «ВОРК БУД ПЛЮС»; ТОВ «СДС-УКРАЇНА»; ТОВ «ЕЛЕКТРІС-КО»; ТОВ «ВДТ БУД»; ТОВ «ФІРМА «КААПРІ».

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача мали статус платника ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та був зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Більш того, на цей факт звернув увагу і відповідач в Акті перевірки позивача.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно з абз. 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що висновки суду зроблені без здійснення співставлення бухгалтерських та інших документів за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, без врахування умов (предмету) договорів, які були укладені між позивачем та контрагентами. Судом не було досліджено усі первинні документи по правочинах.

Крім того, судом першої інстанції не наведено жодних обставин і доказів, які б свідчили про незвичайність цін по спірних операціях, або про невідповідність господарських операцій цілям і завданням статутної діяльності ТОВ «Спецмехбуд 21», незвичайності цієї операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії ТОВ «Спецмехбуд 21» та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Колегія суддів з такою позицією апелянта погоджується з огляду на таке.

Так, судом під час дослідження документів, наданих 16 червня 2015 року в судовому засіданні, встановлено, що позивач сформував податковий кредит на підставі наступних первинних документів: реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, виписок по банківському рахунку, видаткових та податкових накладних, договорів та додаткових угод до них, специфікації до договору, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт, актів надання послуг, актів дефекації, рахунків на оплату. Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано платіжне доручення.

Крім того, позивачем надано до суду копії декларацій ПДВ, копії розшифровки податкових зобов'язань та податковому кредиту, копії квитанції про реєстрацію декларації ПДВ, розрахунок коригування сум ПДВ, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства. Про це також зазначено податковим органом в Акті перевірки.

Як зазначалося вище, відповідачем було здійснено посилання на акти перевірок/зустрічних звірок контрагентів позивача. Опираючись на інформацію, наведену в таких актах, податковий орган оскаржуваним Актом перевірки позивача зробив висновок, що господарські операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

Проте, апеляційний суд з таким твердженням не погоджується та зазначає, що дані висновки зроблені без здійснення співставлення бухгалтерських та інших документів за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, без врахування умов (предмету) договорів, які були укладені між позивачем та контрагентами. Судом та податковим органом не було досліджено усі первинні документи по правочинах.

Отже, судом встановлено, що вказані в Акті перевірки послуги, виконані роботи, поставка матеріальних цінностей та інше по вказаним у Акті постачальникам (контрагентам) виконані в повному обсязі та оформлені первинними документами згідно чинного законодавства.

Також необхідно наголосити на тому, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку - ТОВ «Спецмехбуд 21» на тримання бюджетного відшкодування в залежність від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями. ТОВ «Спецмехбуд 21, як платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку із цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту та право платника податку на прибуток підприємств на формування витрат для визначення об'єкта оподаткування, не пов'язані зі сплатою контрагентом своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням цим контрагентом правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Посилання на недекларування постачальниками податкових зобов'язань по ТОВ «Спецмехбуд 21» та неналежне оформлення постачальниками додатків до податкової декларації з податку на додану вартість, як на доказ порушення з боку ТОВ «Спецмехбуд 21» норм податкового зобов'язання суперечить принципу персональної відповідальності платника податку, оскільки право на податковий кредит та формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, не можуть ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки це не передбачено положеннями Податкового кодексу України.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від третьої особи податкових накладних, було здійснено ним на підставі вчиненого правочину, реальність якого доведено в судовому засіданні та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставними висновки податкового органу, викладені ним в зазначеному акті перевірки, про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах з його контрагентами, а тому, відповідно, протиправним є податкове повідомлення-рішення, що ґрунтується на такому акті перевірки.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 червня 2014 року № 0028331501, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1 799 603,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Коротких А. Ю.