Ухвала суду № 45460400, 22.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/775/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М.,

за участю: представника позивача Кореня М.В.(доручення від 15.04.2015 р.)

представник відповідача Тимошенка І.В.(довіреність від 20.06.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» про стягнення боргу на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц», в якому просило стягнути з відповідача борг на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-березень 2015 року на загальну суму 9452 грн. 64 коп. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати, та відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт наголошує, що пільгові пенсії, призначені за п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають виплачуватись за рахунок Державного бюджету, а не підприємств. Крім того, зауважує, що УПФУ в Городищенському районі Черкаської області не є належним позивачем у справі, а його представник, який приймав участь у судовому засіданні, не мав на те повноважень. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Шульц» зареєстроване як юридична особа 11.04.2002, ідентифікаційний код 31703549, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку в УПФУ в Городищенському районі Черкаської області. Згідно витягам з трудових книжок, що містяться в матеріалах справи, у відповідача працювали громадяни, які отримали право виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «ж» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Згідно рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2, складеного позивачем, сума витрат на виплату та доставку пенсій вищезазначеним особам за січень-березень 2015 року складає 9452 грн. 64 коп., яка, як наполягає позивач, має бути відшкодована Пенсійному фонду за рахунок підприємства. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний сплачувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Так, за змістом статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Закон №1788) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а також жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт «ж»). Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" визначено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з абз.4 п.п.1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Пільгові пенсії призначаються працівникам на підставі довідок, що видаються підприємствами про характер шкідливості виконуваної роботи працівника на даному підприємстві. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 6.4 Глави 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, органи пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначають розмір сум до відшкодування на поточний рік. Підприємства відповідно до вимог п. 6.8 глави 6 вказаної Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язок підприємства сплачувати пенсії чи покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, при цьому, посилається на п. 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. А тому фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій повинні виплачуватися з державного бюджету України. Разом з тим, відповідно до абз.4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, Законом України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" виключено з Податкового кодексу України, і з 01 січня 2015 року платники такого податку автоматично стали платниками єдиного податку четвертої групи, в свою чергу, чинним законодавством не передбачено виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для платників єдиного податку. Як установлено в судовому засіданні, відповідач у 2014 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, тому був звільнений від обов»язку з відшкодування Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а з 01.01.2015 року такий обов»язок у нього виник. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги УПФУ є правомірними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. Крім того, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції було незаконно допущено до участі у справі представника управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, оскільки доручення представника позивача не відповідає нормам ЦК України, а отже - є нікчемним, як наслідок, подані ним докази не можуть бути взяті до уваги під час вирішення спору. Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки довіреність представника позивача на участь у судовому засіданні, яка міститься в матеріалах справи (а,с.29), оформлена належним чином із зазначенням дати видачі. Також, апелянт вказує на неналежного позивача у справі, зазначаючи, що ним має бути Пенсійний фонд України, а не його структурний підрозділ. Проте, ці його доводи також не заслуговують на увагу, оскільки згідно з п.7 Указу Президента України від 06.04.2011 №384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повною мірою досліджено обставини справи, надано належну оцінку доказам і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Шульц" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі буде складена 24 червня 2015 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.