Постанова № 45459551, 22.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 року Справа № 904/1859/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 року

у справі № 904/1859/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 415 905,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 року у справі № 904/1859/15 (суддя Ярошенко В.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" основний борг у розмірі 332 593,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 51 049,97 грн., пеню у розмірі 4 313,87 грн., 3% річних у розмірі 5 959,35 грн. та 7 997,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення суду є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- відповідач не мав змоги забезпечити явку свого уповноваженого представника в судове засідання, а місцевий господарський суд не отримавши пояснень та заперечень на позовну заяву прийняв рішення по суті справи;

- позивачем не було надано будь-яких банківських документів щодо поточного розміру існуючого боргу;

- суд першої інстанції за відсутності оформленого акту звірки взаєморозрахунків прийняв рішення на користь позивача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.05.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.06.2015 року, зобов'язано позивача в строк до 04.06.2015 року подати апеляційному господарському суду в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях докази оплати відповідачем за наступними платіжними дорученнями: № 1401 від 04.03.2013 року на суму 49 529,60 грн., № 1461 від 07.03.2013 року на суму 49 529,60 грн., № 329 від 24.07.2013 року на суму 10 000,00 грн., №46 від 23.01.2014 року на суму 13 176,00 грн., № 45 від 23.01.2014 року на суму 13 956,00 грн., № 47 від 23.01.2014 року на суму 20 000,00 грн., № 76 від 23.01.2014 року на суму 20 384,00 грн., № 350 від 21.03.2014 року на суму 23 204,40 грн. Зобов'язано відповідача в строк до 04.06.2015 року подати апеляційному господарському суду власний розрахунок заборгованості за договором поставки товару № 25 від 23.02.2012 року із зазначенням суми отриманого товару та суми оплати за поставлений товар; оригінал або належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують проведення розрахунків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.06.2015 року. Зобов'язано сторони в строк до 18.06.2015 року виконати вимоги Дніпропетровського апеляційного господарського суду, викладені в ухвалі від 20.05.2015 року.

Сторони наданими їм процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з’ясування та доведеність всіх обставин справи, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06.03.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ" про стягнення 415905,46 грн. (а. с. 3-159).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 23.03.2015 року (а. с. 1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 року у справі № 904/1859/15 (суддя Ярошенко В.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 332 593,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 51 049,97 грн., пеню у розмірі 4 313,87 грн., три відсотки річних у розмірі 5 959,35 грн. та 7 997,52 грн. витрат по сплаті судового збору (а. с. 172-174).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 23.03.2015 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (надалі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ" (надалі – Покупець) укладено договір поставки товару № 25 (надалі – Договір № 25), відповідно до якого Постачальник зобов’язаний поставити та передати у встановлені строки у власність Покупцю певну продукцію (надалі – Товар) відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов’язаний прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (а. с. 16-18).

В пункті 5 Договору № 25 зазначено, що умови постачання передбачені у Специфікаціях до даного договору у додатках. Представник Покупця при прийнятті Товару зобов'язаний звірити відповідність кількості асортименту Товару, вказаному в рахунку – фактурі, накладній, акті приймання. Датою поставки Товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної та акту приймання.

Пунктом 6.1 Договору № 25 передбачено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за ціною вказаною у рахунку-фактурі, погодженому у специфікаціях, зазначених у додатках до даного Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору № 25 розрахунок за даним Договором здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України, в гривнях, згідно рахунка Постачальника, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Матеріали справи свідчать, що за період з 30.05.2012 року по 19.06.2014 року Сторонами підписано Специфікації до Договору № 25 (а. с. 19-40).

Специфікаціями № 1-11 до Договору № 25 Сторони погодили оплату поставленого Товару протягом 10 днів з дати поставки Товару та специфікаціями № 12-21 - 100 % передплати.

На виконання умов Договору в період з 19.06.2012 року по 08.07.2014 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято на підставі довіреностей, Товар на загальну суму 1 289 863,62 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов’язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтями 526 ЦК України та 193 ГК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого Товару у розмірі 957 270,20 грн. Факт часткової оплати товару відповідачем підтверджується копіями банківських виписок (а. с. 126-149).

Оскільки копії окремих банківських виписок на підтвердження часткової оплати за Товар позивачем надано в неналежній якості, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалами від 20.05.2015 року та 08.06.2015 року зобов'язав: позивача подати апеляційному господарському суду в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях докази оплати відповідачем за платіжними дорученнями: № 1401 від 04.03.2013 року, № 1461 від 07.03.2013 року, № 329 від 24.07.2013 року, № 46 від 23.01.2014 року, № 45 від 23.01.2014 року, № 47 від 23.01.2014 року, № 76 від 23.01.2014 року, № 350 від 21.03.2014 року.

Також, зазначеними ухвалами апеляційний господарський суд зобов'язував відповідача подати апеляційному господарському суду власний розрахунок заборгованості за договором поставки товару № 25 від 23.02.2012 року із зазначенням суми отриманого товару та суми оплати за поставлений товар; оригінал або належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують проведення розрахунків.

Однак, вимог ухвал Дніпропетровського апеляційного господарського суду сторонами виконано не було.

Положеннями статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, оскільки позивачем зараховано часткову оплату відповідачем товару на суму 957 270,20 грн., а відповідачем не надано контррозрахунку та доказів оплати товару в іншій сумі, ніж вказано позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Встановивши порушення відповідачем договірних зобов’язань по оплаті товару, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 332 593,42 грн..

Щодо вимог позивача про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 51 196,27 грн., колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 51 049,97 грн. за період з серпня 2014 року по січень 2015 року, оскільки інфляційні втрати на заборгованість з оплати Товару, поставленого згідно видаткової накладної від 09.07.2014 року, повинні нараховуватись з серпня 2014 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 5 959,35 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 09.07.2014 року по 11.02.2015 року в розмірі 5 959,35 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 26 156,27 грн. пені, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

В силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені в розмірі 26 156,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.07.2014 року по 11.02.2015 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення частково у розмірі 4 313,87 грн., оскільки позивачем при нарахуванні пені було використано подвійний розмір облікової ставки НБУ, при цьому не враховано положення пункту 11.3 Договору, відповідно до якого покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ. Також, позивачем при здійсненні нарахування пені, не було враховано положення статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Викладений висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в розмірі 4 313,87 грн. є правомірним і відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач не мав змоги забезпечити явку свого уповноваженого представника в судове засідання, а місцевий господарський суд, не отримавши пояснень та заперечень на позовну заяву прийняв рішення по суті справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 161).

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини та їх правові наслідки відповідають дійсності та доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 року необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАШ", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 року у справі № 904/1859/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.06.2015 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко