Рішення № 45457540, 30.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015Справа №910/3397/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070)

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (пров. Новопечерський, 19/3, м. Київ, 01042)

про відшкодування 24 795,08 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Кищук А.В. - представник, довіреність б/н від 20.08.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 795,08 грн., а також покласти на відповідача витрати з оплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору страхування №COS0022612 від 09.12.13 р. страхувальнику страхове відшкодування в сумі 24 795,08 грн., Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» отримало згідно ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.15 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/3397/15 та призначено справу до розгляду на 17.03.15 р.

В судове засідання 17.03.15 р. повноважні представники сторін не з'явились.

Про дату, час та місце розгляду даної справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№0103033323470, 0103033223496, 0103033323488.

Про поважні причини неявки представників сторін суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалою суду від 17.02.15 р., сторонами не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.15 р. розгляд справи відкладено на 14.04.15 р.

14.04.15 р. судове засідання з розгляду даної справи не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.15 р. розгляд справи було відкладено на 30.04.15 р.

До початку судового засідання 30.04.15 р. через відділ діловодства (канцелярія) позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву б/н від 14.04.15 р., в якій просив суд розглядати справу без участі його повноважного представника. Крім того, на вимоги суду позивачем надані додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що гр. Кондратьєв С.В. станом на час ДТП керував транспортним засобом KIA Cee'D, державний номер АА9438МК, що належить ТОВ «Жокей Україна Трейдинг» на підставі наказу №5 від 11.12.12 р. про призначення відповідального за автомобіль. Додатково позивачем зазначено, що ТОВ «Жокей Україна Трейдинг» не було надано позивачу висновок експерта автотоварознавчого дослідження; розмір страхового відшкодування в результаті ДТП 12.02.14 р. та пошкодження автомобіля KIA Cee'D, державний номер АА9438МК, був визначений позивачем на підставі пункту 14.3. договору страхування, згідно якого основою розрахунку страхового відшкодування становить вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, визначена на підставі рахунку СТО №АС00010307 від 18.02.14 р.

Заяву та викладені у ній письмові пояснення судом долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 30.04.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 30.04.15 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.04.15 р. відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103034087737.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 17.02.15 р. та від 17.03.15 р., позивачем надано не в повному обсязі, відповідачем не надано.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 30.04.15 р. від сторін до суду не надходило.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладені у пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті відповідачем суду не надано, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотання щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 30.04.15 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 30.04.15 р. повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 30.04.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

09 лютого 2012 р. між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» (страховик за договором страхування, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жокей Україна Трейдинг» (страхувальник за договором страхування) укладено договір страхування автотранспорту (надалі - Договір страхування), згідно якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а також з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі або її майну.

Строк дії Договору страхування: з 12.12.13 р. по 11.12.14 р. включно (пункт 2. Договору страхування).

Відповідно до умов Договору страхування страховиком надано згоду мати зобов'язання по сплаті страхового відшкодування у разі настання відповідного страхового випадку на умовах цього Договору страхування (страхове покриття).

Пунктом 4.1. Договору страхування визначено перелік страхових випадків, що входить до страхового покриття та покривається страховиком, а саме: збиток чи шкода (розділ 1); відповідальність за смерть/тілесні пошкодження (розділ 2 частина А); відповідальність за пошкодження майна (розділ 2 частина Б).

Застрахований автомобіль: Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК, 2012 року випуску (пункт 15 Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки від 12.02.14 р. та розширеної довідки №9348689 про дорожньо-транспортну пригоду, сформовані відділом ДАІ Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, копії яких наявні в матеріалах справи, в м. Києві по вул. Жукова, 22, 12.02.14 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю транспортного засобу марки Dacia Logan, державний реєстраційний номер АА5665ВМ, що належить Вовченко Олегу Вікторовичу, під керуванням Вовченко Ганни Григорівни, та транспортного засобу марки Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Жокей Україна Трейдинг», під керуванням водія Кондратьєва Сергія Вікторовича, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» автомобіль марки Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно частини 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком

12.02.14 р. страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Жокей Україна Трейдинг» звернувся до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» із заявою про настання страхового випадку по страхуванню автомобіля та відповідальності автовласників (копія заяви залучена до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору страхування (пункт 14.3. «база відшкодування») основу розрахунку страхового відшкодування становитиме вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, визначена на підставі рахунків-фактур СТО, попередньо погодженої зі страховиком, або, на розсуд страховика, вартість відновлювального ремонту, визначена згідно з призначеним страховиком автотоварознавчим дослідженням.

Так, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК, була визначена ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Корея Моторс», згідно рахунку на оплату за заказ-нарядом №АС00010307 від 18.02.14 р., та склала 24 795,08 грн. (копії заказ-наряду та рахунку на оплату за заказ-нарядом №АС00010307 від 18.02.14 р. залучено до матеріалів справи).

Крім того, позивачем додатково замовлено проведення автотоварознавчої експертизи пошкодженого при ДТП автомобіля Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК. Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №116-02-14, складений 20.02.14 р. оцінювачем ТОВ «ІТС Моторс» Гончарук М.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямком «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» серії МФ №5271 від 08.09.07 р., виданий Фондом державного майна України та Інститутом підприємництва та перспективних технологій; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №5945 від 29.10.07 р.; посвідчення про підвищення кваліфікації за напрямом «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізаціями в межах напрямку: «Оцінка дорожніх транспортних засобів» серії МФ №8375-ПК від 02.08.13 р.) вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК, становить 24 669,60 грн. (копію звіту залучено до матеріалів справи).

Також в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція №116-02-14 від 19.02.14 р., складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.03 р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 24 669,60 грн.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до умов пункту 7. Договору страхування франшиза за розділом 1 - збитки чи шкода - 0,00 грн. (стандартна).

Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» складено страховий акт №1500011303 від 24.02.14 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату на рахунок СТО страхового відшкодування в сумі 24 795,08 грн., (копію страхового акту залучено до матеріалів справи).

У відповідності до умов Договору страхування сума страхового відшкодування в розмірі 24 795,08 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Корея Моторс», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №000029066 від 25.02.14 р. на суму 24 795,08 грн.

Будь-яких заперечень щодо повного та належного виконання Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» умов Договору страхування матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в сумі 24 795,08 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Жокей Україна Трейдинг», шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК, на розрахунковий рахунок СТО - Товариству з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Корея Моторс», яка безпосередньо здійснювала ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі №42/92, від 07.08.2012р. у справі №2/22, від 01.03.2011р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність страхового акту Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» №1500011303 та рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Корея Моторс» від 18.02.14 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20.03.14 р. у справі №754/3436/14-п встановлено, що 12.02.14 р. водій Вовченко Ганна Григорівна керуючи автомобілем Dacia Logan, державний реєстраційний номер АА5665ВМ, по вул. Волкова, 22, в м. Києві при виїзді на головну дорогу не надала дорогу автомобілю Kia Cee'D, державний реєстраційний номер АА9438МК, під керуванням водія Кондратьєва С.В., який рухався по головній дорозі, чим порушила пункти 2.3. (б), 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення автомобілів та внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначеною постановою громадянку Вовченко Ганну Григорівну визнано винною у вчиненні правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим останню притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу в розмірі 340,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Dacia Logan, державний реєстраційний номер АА5665ВМ.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пункту 9 частини 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 12.02.14 р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Dacia Logan, державний реєстраційний номер АА5665ВМ, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - Вовченко Олегом Вікторовичем у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №5314906 (надалі - Поліс) з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки Dacia Logan, державний реєстраційний номер АА5665ВМ; строк дії Полісу з 07.07.13 р. по 06.07.14 р.

З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Реалізуючи вказане право, з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №R/L16733 від 16.,6.14 р., в якій просив останнього переказати суму компенсації витрат у розмірі 24 795,08 грн. протягом одного місяця з дня отримання претензії переказати суму компенсації витрат у розмірі 24 795,08 грн. на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» (копія заяви залучена до матеріалів справи). Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0306208631278, зазначену вимогу відповідач отримав 01.07.14 р., проте доказів надання відповідачем обґрунтованої відповіді або задоволення вимоги позивача матеріали справи не містять та суду не надано.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Враховуючи те, що порядок здійснення відшкодування шкоди, визначений спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №5314906, які регламентують зобов'язання відповідача у спірних відносинах, та те, що умовами Полісу ліміт відповідальності страховика визначений в розмірі 50 000,00 грн., а франшиза визначена в розмірі 0,00 грн., то матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, становить 24 795,08 грн.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору страхування та/або Полісу суду не надано.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24 795,08 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002, ст. ст. 1, 6, 8, 9, 16, 18, 20, 25 Закону України «Про страхування», ст. ст. 3, 6, 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 11, 202, 626, 993, 981, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'ю Бі і Україна» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 25395057) 24 795,08 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень вісім копійок) страхового відшкодування та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 22 червня 2015 року.

Суддя А.М. Селівон