Рішення № 45457347, 17.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №910/10753/15За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про стягнення 11591,34 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Чайковська Л.Б. (представник за довіреністю);

від відповідача - Бойко А.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 11591,34 грн., оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повністю відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на допущені Позивачем неточності у наданих суду документах, а також вважає необґрунтованим розмір страхового відшкодування через неврахування Позивачем коефіцієнту зносу деталей автомобіля.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 по вул. Саксаганського, в м. Києві, була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Чері», д.р.н. АА7810ОМ, яким керував Гордієнко І.А., з автомобілем «БМВ», д.р.н. АА3733КА, яким керував Пасько І.М. Причинами ДТП стало те, що водій Гордієнко І.А., керуючи автомобілем «Чері», д.р.н. АА7810ОМ, під час паркування не вжив всіх заходів, щоб автомобіль не скоїв самостійний рух, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ», д.р.н. АА3733КА, чим порушив п. 15.12 ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у справі.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «БМВ», д.р.н. АА3733КА (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Пасько І.М. на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування).

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок-фактуру ремонтного СТО Застрахованого автомобіля від 19.04.2013 (26106,85 грн.), Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 26106,85 грн. на користь вказаного ремонтного СТО.

Згідно з актом виконаних робіт вказаного СТО від 20.05.2013 відновлювальний ремонт Застрахованого автомобіля фактично коштував 24036,59 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Чері», д.р.н. АА7810ОМ, Гордієнко І.А., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Гордієнко І.А., як особи, яка експлуатує автомобіль «Чері», д.р.н. АА7810ОМ, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/166584 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 510 грн. Отже, Відповідач є особою на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Чері», д.р.н. АА7810ОМ, на час ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Хоча вищевказаними Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, однак відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідачем надано суду Звіт оцінювача № 0784 від 25.04.2013, яким встановлено коефіцієнт зносу деталей Застрахованого автомобіля 0,17, та з урахуванням якого експерт розрахував та Відповідач виплатив Позивачу вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей 0,17, у розмірі 14025,51 грн.

Тобто Відповідачем доведено перед судом належними засобами доказування у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, яка вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей 0,17, є обґрунтованою на думку Відповідача - 14025,51 грн.

При цьому, встановленням коефіцієнту зносу деталей Застрахованого автомобіля 0,17 Відповідач спростував наданий Позивачем та покладену в основу розміру страхового відшкодування обраховану на СТО вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, оскільки там коефіцієнт зносу деталей Застрахованого автомобіля враховано не було, тоді як його врахування безумовно впливає на зменшення вартості відновлювального ремонту, який зобов'язаний відшкодувати Відповідач.

Наданий Відповідачем Звіт оцінювача № 0784 від 25.04.2013, встановлений ним коефіцієнт зносу, та розрахована з урахуванням коефіцієнту зносу вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, Позивачем не спростовані перед судом належними засобами доказування - іншого звіту суду надано не було, а від призначення експертизи з порядку ст. 41 ГПК України Позивач відмовився.

Також Позивачем не доведено перед судом правомірності перевищення розміру здійсненої ним страхової виплати (26106,85 грн.) над розміром вартості фактичних витрат на відновлювальний ремонт Застрахованого автомобіля згідно акта виконаних робіт СТО (24036,59 грн.), і також не доведено, який чином відновлювального ремонту пошкоджень у ДТП Застрахованого автомобіля стосуються описані в рахунку СТО, на який посилається Позивач, та в акті виконаних робіт СТО, наступні роботи: виконання перевірки автомобіля, мийка кузову, мийка кузову та чистка салону, підзарядка акумулятора.

З огляду на наведене, суд не визнає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок відшкодування, оскільки, хоча Позивач і спирався та розмір фактично понесених витрат на відновлення Застрахованого автомобіля (як обрахованих у попередньому рахунку СТО, так і фактично понесених за актом виконаних робіт), проте необґрунтовано не врахував коефіцієнту фізичного зносу деталей автомобіля, що впливає на зменшення розміру відшкодування, та не обґрунтував необхідності здійснення вищеописаної частини робіт для усунення отриманих у ДТП пошкоджень Застрахованого автомобіля.

Отже, у даному випадку, враховуючи вимогу ст. 29 Закону, обґрунтованою є встановлена Звітом оцінювача № 0784 від 25.04.2013 вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, оскільки більшу вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, через ігнорування Позивачем коефіцієнту зносу деталей та не обґрунтування проведення вищеописаної частини робіт (перевірка, миття, підзарядка), Позивачем перед судом усупереч ст. 33 ГПК України не було доведено.

При цьому суд враховує, що наведені у вказаному Звіті матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ та фотознімках пошкоджень автомобіля, та протилежного перед судом не доведено.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічне вказано в статті 9 Закону України «Про страхування».

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/166584 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.) та в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (26106,85 грн.), але виходячи з встановленої Звітом вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (14025,51 грн.), та за мінусом франшизи (510 грн.), та отже в сумі 13515,51 грн.

Відповідачем було ще до звернення Позивача до суду з даним позовом виплачено йому 13515,51 грн. матеріальної шкоди, завданої страхувальником Відповідача внаслідок ДТП, що також визнається самим Позивачем, а тому, оскільки згідно вищенаведених в рішенні суду мотивувань права Позивача на більшу суму (+11591,34 грн.) відшкодування матеріальної шкоди Позивачем перед судом не були доведені належними засобами доказування, тому суд відмовляє в задоволенні позову про стягнення додатково 11591,34 грн. до вже виплаченої Відповідачем суми страхового відшкодування.

Окрім того, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.2015

Суддя Сташків Р.Б.