Рішення № 45457309, 17.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №910/9372/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» стягнення суми попередньої оплати в розмірі 190 110 грн. 00 коп. Представники:

від Позивача: Луців О.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» (надалі також - «Відповідач») про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 190 110 грн. 00 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15.10.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» на підставі рахунку - фактури №62 від 09.10.2014 року було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» грошові кошти в розмірі 190 110 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №942. Як зазначає Позивач, до теперішнього часу Відповідачем всупереч умовам усного Договору поставки не був поставлений товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» в розмірі 190 110 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/9372/15-г, судове засідання призначено на 29.04.2015 р.

29.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.04.2015 року.

29.04.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.04.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження повернення грошових коштів за Договором поставки від 15.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. відкладено розгляд справи на 28.05.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

20.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з находженням представника Відповідача в іншому судовому процесі.

28.05.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.04.2015 року та ухвали від 29.04.2015 року не виконав.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Відтак, оскільки з встановленням нових обставин справи, виходячи з невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду та клопотанням Позивача про відкладення розгляду справи, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за доцільне продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 17.06.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи, продовженням строків розгляду спору.

17.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло Клопотання про залучення у справі в якості відповідача - Закрите акціонерне товариство «Промислова група «Метран».

В судовому засіданні 17 червня 2015 року представник Позивача підтримав Клопотання про залучення у справі в якості відповідача - Закрите акціонерне товариство «Промислова група «Метран», а також доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу Суду рекомендованого повідомлення про вручення 11.06.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Що стосується Клопотання представника Позивача про залучення у справі в якості відповідача - Закрите акціонерне товариство «Промислова група «Метран», Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона. Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. При цьому в останньому із зазначених випадків: господарський суд зобов'язує позивача згідно з частиною другою статті 56 ГПК надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а в разі невиконання цього обов'язку у встановлений судом строк залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. (п.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року)

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні Клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості Відповідача - Закрите акціонерне товариство «Промислова група «Метран», оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Мескон» самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями, що виникають у зв»язку з невиконанням або неналежним виконанням умов спірного договору, а тому Закрите акціонерне товариство «Промислова група «Метран» в даному випадку не може виступати як зобов»язана сторона.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 червня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.10.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» на підставі рахунку - фактури №62 від 09.10.2014 року було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» грошові кошти в розмірі 190 110 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №942 із зазначенням призначення платежу: «оплата за метран зг.рах. №62 від 09.10.2014р.».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що до теперішнього часу Відповідачем всупереч умовам усного Договору поставки не був поставлений товар. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» в розмірі 190 110 грн. 00 коп.

24.02.2015 року Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія за вих. №24/02-02 з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 190 110 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.03.2015 р. та фіскальним чеком, яка залишена Відповідачем без виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки б/н від 15.10.2014 року у спрощений спосіб між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки б/н від 15.10.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» грошові кошти в розмірі 190 110 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №942 від 15.10.2014 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за метран зг.рах. №62 від 09.10.2014р.».

Як встановлено Судом, Відповідачем не був поставлений Покупцеві товар у строк до 10.12.2014 року всупереч умовам Договору поставки б/н від 15.10.2014 року.

Відповідно до ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

24.02.2015 року Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія за вих. №24/02-02 з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 190 110 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.03.2015 р. та фіскальним чеком, яка залишена Відповідачем без виконання.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Однак, Суд звертає уваги, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» в розмірі 190 110 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 190 110 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 37449060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (81135, Львівська обл., Пустомитівський район, село Зубра, ВУЛ. Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 144, Ідентифікаційний код юридичної особи 37786903) 190 110 (сто дев'яносто тисяч сто десять) грн. 00 коп. попередньої оплати та судовий збір у розмірі 3 802 (три тисячі вісімсот дві) грн. 20 (двадцять) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин