Рішення № 45457288, 12.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2015

Справа №910/9818/15

За позовом

Таращанської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про

зобов’язання вчинити певні дії

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Таращанська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов’язання повернути кошти, наявні на рахунках виконавчої дирекції позивача у сумі 15 064,13 грн. на р/р №37172200900001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 21615608 згідно платіжних доручень: №174 від 29.01.2015 р. на суму 336,48 грн., №175 від 29.01.2015 р. на суму 2511,69 грн., №178 від 29.01.2015 р. на суму 228,08 грн., №179 від 29.01.2015 р. на суму 924,45 грн., №180 від 29.01.2015 р. на суму 709,28 грн., №182 від 29.01.2015 р. на суму 265,20 грн., №185 від 29.01.2015 р. на суму 129,20 грн., №186 від 29.01.2015 р. на суму 421,89 грн., №188 від 29.01.2015 р. на суму 2 112,08 грн., №189 від 29.01.2015 р. на суму 323,58 грн., №190 від 29.01.2015 р. на суму 1 375,35 грн., №191 від 29.01.2015 р. на суму 1 025,45 грн., №194 від 29.01.2015р. на суму 1 012,04 грн., №16 від 30.01.2015 р. на суму 75,69 грн., №17 від 30.01.2015 р. на суму 790,20 грн., №18 від 30.01.2015 р. на суму 2 500,00 грн., №19 від 16.02.2015 р. на суму 64,64 грн. та №20 від 16.02.2015 р. на суму 118,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч взятим на себе зобов’язанням за Договором банківського рахунку №16353 від 21.10.2011 р. (далі – Договір) не виконав надані Таращанською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 29.01.2015 р. по 16.02.2015 р. платіжні доручення, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 р. порушено провадження у справі №910/9818/15 та призначено справу до розгляду на 29.05.2015 р.

В ході проведення судового засідання 29.05.2015 р. представник позивача наполягав на позові та просив його задовольнити. Водночас, 29.05.2015 р. від дирекції надійшла заява б/н від 29.05.2015 р. про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову, відповідно до якої Таращанська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просила суд зобов’язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями: №174 від 29.01.2015 р. на суму 336,48 грн., №175 від 29.01.2015 р. на суму 2511,69 грн., №178 від 29.01.2015 р. на суму 228,08 грн., №179 від 29.01.2015 р. на суму 924,45 грн., №180 від 29.01.2015 р. на суму 709,28 грн., №182 від 29.01.2015 р. на суму 265,20 грн., №185 від 29.01.2015 р. на суму 129,20 грн., №186 від 29.01.2015 р. на суму 421,89 грн., №188 від 29.01.2015 р. на суму 2 112,08 грн., №189 від 29.01.2015 р. на суму 323,58 грн., №190 від 29.01.2015 р. на суму 1 375,35 грн., №191 від 29.01.2015 р. на суму 1 025,45 грн., №194 від 29.01.2015р. на суму 1 012,04 грн., №16 від 30.01.2015 р. на суму 75,69 грн., №17 від 30.01.2015 р. на суму 790,20 грн., №18 від 30.01.2015 р. на суму 2 500,00 грн., №19 від 16.02.2015 р. на суму 64,64 грн. та №20 від 16.02.2015 р. на суму 118,27 грн.

Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. встановлено, що статтею 22 ГПК України , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р.).

Враховуючи, що позивачем не представлено суду доказів надіслання на адресу Банку заяви б/н від 29.05.2015 р., господарський суд не приймає її та повертає позивачу без розгляду, на підставі ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Тобто, судом розглядаються вимоги дирекції заявлені у позові.

Того ж дня, 29.05.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №13-4-13348 від 29.05.2015 р. в якому вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки вимога позивача, на думку Банку, порушує порядок встановлений для заявлення та задоволення вимог кредиторів, визначений ст.ст. 45, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою суду від 29.05.2015 р. відкладено розгляд справи на 12.06.2015 р.

В судове засідання призначене на 12.06.2015 р. представник позивача не з’явився. При цьому, судом враховано, що в матеріалах справи наявне клопотання дирекції про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання призначене на 12.06.2015 р. також не з’явився. Відповідно до наявного в матеріалах відзиву на позовну заяву №13-4-13348 від 29.05.2015 р. просив здійснити розгляд справи за відсутності представника Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".

12.06.2015 р. від відповідача надійшли письмові пояснення №13-4-14766 від 12.06.2015 р. відповідно до яких відповідач зазначав про те, що не виконані розрахункові документи, навіть за умови їх подання до введення тимчасової адміністрації не могли бути виконані після її введення, так само як і розрахункові документи, що надходили після введення.

При цьому, відповідач у вказаних вище письмових поясненнях зазначив, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №113 від 05.06.2014 р. на підставі постанови Правління Національного банку України №356 від 04.06.2015 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра"" розпочато процедуру ліквідації відповідача. А відтак, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений спеціальний порядок здійснення ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами, що унеможливлює задоволення вимог кредиторів такого банку поза межами ліквідаційної процедури та визначення черговості.

В судовому засіданні 12.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 21.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (Банк) та Таращанською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Клієнт) укладено Договір, відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок:

№25608016353001 у гривні;

№25607016353002 у гривні;

№25606016353003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства, та зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбаченні чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання Банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку Клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

За умовами п. 4.3 Договору, Клієнт має право подавати до Банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і з використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо укладеного договору.

Відповідно до умов п.п. 2.3.3 Договору, Банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками (п. 8.1 Договору).

21.10.2011 р. між Банком та Клієнтом укладено Договір про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", відповідно до п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Банк бере на себе зобов’язання по встановленню та обслуговуванню системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", виконанню розрахункового обслуговування поточних рахунків Клієнта, відкритих в Банку (розрахункові послуги) за допомогою програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" з функціями: створення та передача в Банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок.

За умовами п. 2.2.1 вказаного вище правочину Банк зобов’язався виконувати розрахункові операції по рахунку Клієнта у встановленні чинним законодавством терміни та на умовах передбачених Договором банківського рахунку №16353 від 21.10.2013 р.

Судом встановлено, що протягом 29.01.2015 р. – 16.02.2015 р. позивач подав до Банку наступні платіжні доручення: №174 від 29.01.2015 р. на суму 336,48 грн., №175 від 29.01.2015 р. на суму 2511,69 грн., №178 від 29.01.2015 р. на суму 228,08 грн., №179 від 29.01.2015 р. на суму 924,45 грн., №180 від 29.01.2015 р. на суму 709,28 грн., №182 від 29.01.2015 р. на суму 265,20 грн., №185 від 29.01.2015 р. на суму 129,20 грн., №186 від 29.01.2015 р. на суму 421,89 грн., №188 від 29.01.2015 р. на суму 2 112,08 грн., №189 від 29.01.2015 р. на суму 323,58 грн., №190 від 29.01.2015 р. на суму 1 375,35 грн., №191 від 29.01.2015 р. на суму 1 025,45 грн., №194 від 29.01.2015р. на суму 1 012,04 грн., №16 від 30.01.2015 р. на суму 75,69 грн., №17 від 30.01.2015 р. на суму 790,20 грн., №18 від 30.01.2015 р. на суму 2 500,00 грн., №19 від 16.02.2015 р. на суму 64,64 грн. та №20 від 16.02.2015 р. на суму 118,27 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з рахунку, вхідний залишок коштів на рахунку позивача стонам на 29.01.2015 р. становить 19 303,00 грн.

Проте, Банк своєчасно розрахунково-касове обслуговування Клієнта не здійснив, що і стало підставою для звернення дирекції до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статі 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Як зазналось вище, спір у даній справі виник внаслідок не виконання відповідачем наданих позивачем платіжних доручень.

За висновками суду, вказаним невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти, у тому числі, враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі записів на поточних рахунках позивача, відкритих у Банку.

Частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що станом на момент подання до Банку спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання, враховуючи, зокрема, що станом на день їх подання у позивача було достатньо коштів на рахунку.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України №83 від 05.02.2015 р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №26 від 05.02.2015 р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра", згідно з яким з 06.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Надра" запроваджено строком на три місяця з 06.02.2015 р. по 05.05.2015 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №85 від 23.04.2015 р. продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 05.06.2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №356 від 04.06.2015 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №113 від 05.06.2015 р. "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Тобто, на час розгляду в суді даного спору відбувається ліквідація Банку.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За приписами частин 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 р. №2258-VI, від 04.11.2010 р. №2677-VI, від 14.10.2014 р. №1702-VII) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 р. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 р. №2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з частиною 4 статті 49 цього Закону у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.

Тобто, після початку процедури ліквідації Банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Водночас, суд також зазначає, що статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку.

Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національним банком України у Банку відкликано банківську ліцензію, виконання спірних операцій з перерахування коштів на підставі спірних платіжних доручень на виконання умов Договору не виявляється можливим.

Відтак, виходячи з вищевикладеного суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Наразі, суд зазначає, що позивач може захистити свої майнові права, в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У випадку необґрунтованої відмови в акцептуванні вказаної вимоги та включені до реєстру вимог кредиторів, позивач на підставі частина 4 статті 49 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вправі буде звернутися до суду з відповідним позовом.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судовий збір не стягується (п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Повернути Таращанській міжрайонній виконавчій дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заяву б/н від 29.05.2015 р. без розгляду.

2. У задоволенні позовних вимог Таращанської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 17.06.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко