Рішення № 45457107, 15.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/109/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 Справа № 908/2578/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (юридична адреса: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, буд. 1; адреса для листування: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 88а)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" (юридична адреса: 83005, Донецька область, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 189; адреса для листування: 50098, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1)

про стягнення 72999,27 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився (Уколова М.В. (дов. № б/н від 14.01.2015 р.) у судовому засіданні 13.05.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення 72999,27 грн., із яких: сума 55025,52 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору № ТК/220-14П від 07.08.2014 р., пеня в сумі 8056,34 грн., інфляційні втрати в сумі 9189,26 грн., 3% річних в сумі 728,15 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2578/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/109/15, справу призначено до розгляду на 13.05.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 09.06.2015 р., 15.06.2015 р.

15.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 15.06.2015 р., не з'явився. В письмовому клопотанні позивача про розгляд справи без участі позивача, яке надійшло на електронну адресу суду 08.06.2015 р. (оригінал клопотання надійшов поштою 15.06.2015 р.), позивачем зазначено, що позов підтримує в повному обсязі, права позивача відомі та зрозумілі, інших заяв, клопотань, відводів не має.

Представник позивача у судовому засіданні 13.05.2015 р. підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 72999,27 грн., із яких: сума 55025,52 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору № ТК/220-14П від 07.08.2014 р., пеня в сумі 8056,34 грн., інфляційні втрати в сумі 9189,26 грн., 3% річних в сумі 728,15 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 550, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 216-218, 230-232, 256, 265 ГК України.

У судові засідання представник відповідача не з'являвся. Від відповідача поштою 12.05.2015 р. та електронною поштою 08.06.2015 р. надійшли письмові клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 13.05.2015 р., 09.06.2015 р. Клопотання мотивовані тим, що представник відповідача буде знаходитись у відрядженні та в іншому судовому засіданні. Разом з тим, письмового відзиву та витребуваних судом документів від відповідача до суду не надійшло. Клопотання відповідача судом були задоволені на підставі ст. 22 ГПК України.

У судове засідання, призначене на 15.06.2015 р., представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких письмових заяв, клопотань, письмового відзиву на позов від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи обмеженість строку розгляду спору, встановленого ст. 69 ГПК України (15.06.2015 р. є останнім днем строку розгляду спору, клопотання від сторін про продовження строку не надходило), суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність сторін, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, які надавалися в судовому засіданні 13.05.2015 р., суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром ОІЛ», новим найменуванням якого відповідно до протоколу № 05/01 від 05.01.2015 р. загальних зборів учасників є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Корум Україна» (покупець за договором) було укладено договір № ТК/220-14П із протоколом розбіжностей від 07.08.2014 р.

За умовами договору № ТК/220-14П постачальник зобов'язався передати в обумовлені цим договором строки покупцеві продукцію та/або товар (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму. Кількість, ціна та асортимент товару визначаються сторонами специфікаціями, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 3.1 «узгодженою партією товару» за цим договором є кількість і асортимент товару, зазначені у конкретній специфікації.

У розділі 4 договору сторони узгодили порядок розрахунків та загальну суму договору. Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару за одиницю та за позиціями вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2). Порядок оплати: протягом 45 календарних днів із дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару (п. 4.3).

Відповідно до п. 8.2, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 р., а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань.

До договору сторонами була підписана Специфікація № 1 від 07.08.2014 р. на суму 55025,52 грн. з ПДВ 20%.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачеві за умовами договору № ТК/220-14П від 07.08.2014 р. товар (олива турбінна) на суму 55025,52 грн. згідно з видатковою накладною № ПРН+У568769 від 29.08.2014 р.

Товар отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 1135 від 29.08.2014 р., копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

У зв'язку з наявною заборгованістю позивач у квітні 2015 р. звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким було порушено провадження у даній справі.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням ПАТ «Корум Україна» є м. Донецьк Донецької області. Відповідно, справа за позовом до ПАТ «Корум Україна» стосовно виконання договору № ТК/220-14П від 07.08.2014 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Таким чином, справа за позовом ТОВ «Інвент Груп» до ПАТ «Корум Україна» стосовно виконання договору № ТК/220-14П від 07.08.2014 р. станом на день надходження позовної заяви та порушення провадження у справі підсудна господарському суду Запорізької області.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобов'язання щодо оплати за поставлений товар (протягом 45 календарних днів із дати поставки партії товару, останнім днем оплати товару є 13.10.2014 р.).

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов не направив, отримання товару за умовами договору № ТК/220-14П від 07.08.2014 р. не заперечив. Про судовий розгляд спору в господарському суді Запорізької області відповідач був повідомлений, що підтверджується клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 55025,52 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 8056,34 грн., відповідно до п. 5.9 договору, за період із 14.10.2014 р. по 23.03.2015 р., згідно з розрахунком.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.9 договору № ТК/220-14П від 07.08.2014 р. відповідно до протоколу розбіжностей до договору від 07.08.2014 р. сторони встановили, що у разі порушення покупцем строку оплати за товар, встановленого цим договором, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день порушення строку оплати.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Здійснений позивачем розрахунок пені є правильним. Таким чином, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період належить пеня в сумі 8056,34 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 728,15 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період із 14.10.2014 р. по 23.03.2015 р. та суму 9189,26 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період із жовтня 2014 р. по лютий 2015 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних позивачем здійснений правильно, з відповідача стягується сума 728,15 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.

Стосовно періоду нарахування інфляційних втрат суд враховує наступне.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо нарахування втрат від інфляції вказано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.12 даної постанови Пленуму з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач нараховує інфляційні втрати з жовтня 2014 р., що суперечить наведеним вище приписам, оскільки оплата за товар повинна була бути здійснена відповідачем 13.10.2014 р., відповідно, інфляційні повинні нараховуватися, починаючи з листопада 2014 р.

Здійснивши перерахунок інфляційних, судом встановлено, що до стягнення з відповідача за період з листопада 2014 р. (місяця, який є наступним за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж) по лютий 2015 р. (період, визначений позивачем) належить сума 7673,77 грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Корум Україна» (83003, Донецька область, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 189; адреса для листування: 50098, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 25332714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (87514, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, буд. 1; адреса для листування: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 88а, код ЄДПОУ 33320092) суму 55025 (п'ятдесят п'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 52 коп. основного боргу, суму 8056 (вісім тисяч п'ятдесят шість) грн. 34 коп. пені, суму 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 15 коп. - 3% річних, суму 7673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 77 коп. інфляційних втрат, суму 1789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23 червня 2015 р.

Суддя Л. П. Гандюкова

Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.