Рішення № 45457102, 15.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/104/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 Справа № 905/3010/14

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд.1)

до відповідача: Комунального підприємства "Макіївтепломережа" (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул.Лебедєва, буд.74-А)

про стягнення суми 512 274,38 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Онищенко І.П. (дов. №49/16 від 09.06.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 512 649,29 грн., із яких:403484,87 грн. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки, 109 164,87 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.05.2014 р. прийнята позовна заява до розгляду, порушено провадження у справі №905/3010/14, судове засідання призначено на 28.05.2014р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз ухвалою від 01.07.2014 р. судове засідання призначено на 22.07.2014 р..

09.04.2015р. до господарського суду Запорізької області від ДК "Газ України" "НАК "Нафтогаз України" надійшла письмова заява з копіями документів, за якими господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №905/3010/14, розгляд якої по суті не закінчено.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 р. прийняті документи і матеріали у справі №905/3010/14 до провадження, присвоєно номер провадження 20/104/15, призначено судове засідання на 12.05.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.06.2015 р., потім на 15.06.2015р. Ухвалою суду від 09.06.2015 р. за письмовим клопотанням представника позивача в порядку ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

15.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, отриманої судом 13.05.2015 р., та у порядку ст.22 ГПК України прийнятої судом до розгляду, та письмових пояснень, отриманих судом 12.05.2015 р.. Позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Донецької області по справі №7/431 від 10.07.2012 р. за позовом ДК "Газ України" "НАК "Нафтогаз України" до КП "Макіївтепломережа" позов задоволено частково та встановлено стягнути, в тому числі, інфляційні втрати за період з лютого 2011 року по червень 2011 року, 3% річних за період із 11.02.2011 по 16.12.2011 згідно з договором №06/10-2438-БО-8 від 20.12.2010 р., позивач просить суд стягнути донараховані 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу з 21.08.2012 р. після набрання рішенням законної сили - після прийняття постанови апеляційної інстанції 20.08.2012 р. Пояснює, що рішенням суду у справі №7/431 встановлено факт наявності основного боргу відповідача у розмірі 5 585 861,96 грн., у свою чергу в матеріалах справи наявні докази (платіжні доручення) про сплату відповідачем 524 000,00 грн. Враховуючи, що відповідач продовжує не виконувати взяті на себе зобов'язання, просить стягнути з відповідача з урахуванням оновленого розрахунку 100189,24 грн. інфляційних збитків за період із липня 2011 року по березень 2014 року, 412 085,14 грн. - 3% річних, за період з 17.12.2011р. по 13.06.2014р. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором №06/10-2438-БО-8 від 20.12.2010 р., ст.ст. 11-16,525,526, 611, 625,712 ЦК України, ст.ст.193, 216-217, 264-265 ГК України.

У судові засідання представник відповідача не з'явився. Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, в тому числі письмового відзиву на позов, від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходженням відповідача згідно з позовною заявою є м. Макіївка Донецької області. Ухвали суду відповідачу поштою на адресу, зазначену в позовній заяві, не направлялися, оскільки відповідно до листа ЗД УДППЗ «Укрпошта» від 30.03.2015 р. № 04-16-416 припинено приймання та пересилання поштових відправлень на територію Донецької області, про що складено відповідні акти. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (зі змінами внесеними Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. № 01-06/2052/14) інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Макіївтепломережа» (покупець, відповідач) укладено договір на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2438-БО-8, згідно з яким постачальник зобов'язується передати покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплатити газ на умовах цього договору в обсязі, зазначеному у п.1.2 (п. 1.1 договору).

У подальшому до договору укладались додаткові угоди. Згідно з додатковою угодою №5 від 03.10.2011 р. договір у частині поставки природного газу вважати припиненим з 1жовтня 2011 року.

Згідно з п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У матеріалах справи маються підписані сторонами за період із січня 2011 р. по квітень 2011р. копії актів приймання-передачі природного газу за договором №06/10-2438-О-8 від 20.12.2010 р.

До матеріалів справи позивачем долучені докази прийнятих платежів на користь позивача від відповідача (платіжних доручень №5152 від 28.02.2014р. на суму 24000,00 грн., №5206 від 03.03.2014р. на суму 100000,00 грн., №5237 від 04.03.2014р. на суму 100000,00 грн., №5265 від 05.03.2014р. на суму 100000,00 грн., №5293 від 06.03.2014р.на суму 100000,00 грн., №5311 від 11.03.2014р. на суму 100000,00 грн. ) на загальну суму 524000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги несвоєчасністю розрахунків за поставлений у період із січня 2011 р. по квітень 2011р. природний газ за договором, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача донарахованих сум 3% річних, інфляційних втрат (згідно з розрахунком).

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням Комунального підприємства «Макіївтепломережа» є м. Макіївка Донецької області. Відповідно, справа за позовом до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» стосовно виконання договору №06/10-2438-БО-8 підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

На дату надходження заяви 09.04.2015 р. справа була підсудна господарському суду Запорізької області.

Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 даного Закону).

Як слідує із матеріалів справи, сторонами у договорі №06/10-2438-БО-8 від 20.12.2010 р. обумовлено порядок та умови здійснення оплати за поставлений природний газ. Відповідно до п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Як слідує з матеріалів справи та інформаційної бази «Діловодство спеціалізованого суду», рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2012 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. у справі №7/431 позов задоволено частково, з відповідача стягнуто суму 5 585 861,96 грн. боргу, 242572,51 грн. пені, 443009,61 грн. інфляційних, 166014,93 грн. -3% річних та 56 460,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.04.2014р., залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р., постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2014 р., у справі №7/431 частково задоволено заяву КП «Макіївтепломережа», відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 р. на дев'ять місяців.

Згідно з ухвалою суду від 28.04.2014 р. та долучених до справи платіжних доручень №5152 від 28.02.2014р. на суму 24000,00грн., №5206 від 03.03.2014р. на суму 100000,00 грн., №5237 від 04.03.2014р. на суму 100000,00 грн., №5265 від 05.03.2014р. на суму 100000,00 грн., №5293 від 06.03.2014р. на суму 100000,00 грн., №5311 від 11.03.2014р. на суму 100000,00 грн. після рішення суду відповідач сплатив загальну суму 524000,00 грн., тобто борг станом на 13.06.2014 р. становив 5 061 861,96 грн.

У силу приписів ст.35 ГПК України факт порушення грошових зобов'язань відповідачем щодо оплати за поставлений у період із січня по квітень 2011р. природний газ суд вважає встановленим..

Предметом спору у справі №905/3010/14, що розглядається, є стягнення донарахованих 100189,24 грн. інфляційних збитків за період із липня 2011 року по березень 2014 року, 412 085,14 грн. - 3% річних, за період з 17.12.2011р. по 13.06.2014р. (конкретні періоди нарахування вказані у розрахунку).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно з п.п. 7.1,7.2 постанови за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював перерахування позивачу грошових коштів несвоєчасно та не в повному обсязі. Основний борг за зобов'язаннями у розмірі 5585861,96 грн. погашений частково 28.02.2014р. на суму 24000,00грн., 03.03.2014р. на суму 100000,00 грн., 04.03.2014р. на суму 100000,00 грн., 05.03.2014р. на суму 100000,00 грн., 06.03.2014р. на суму 100000,00 грн., 11.03.2014р. на суму 100000,00 грн., за період із 11.03.2014р. по 13.06.2014р. становив 5 061 861,96 грн.

Доказів сплати суми основного боргу у повному обсязі відповідач не надав. Таким чином, суд визнає право позивача на стягнення донарахованих інфляційних втрат та 3% річних після рішення суду, однак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, судом встановлено, що розрахунки позивачем здійснено невірно. У п. 3.2 постанови Пленуму роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Рішенням суду з відповідача стягнуто інфляційні за період із лютого 2011 р. по червень 2011 р. У розрахунку інфляційних позивач нараховує інфляційні збитки на суму боргу 5585861,96 грн. за період з липня 2011 р. по лютий 2014р. щомісячно, а на суму боргу 5061861,96 грн. за березень 2014 р.

Судом встановлено, що за період липень 2011 р.- лютий 2014р. сукупний індекс становив 99,78%, тому на суму 5585861,96 грн. боргу сума з урахуванням інфляції за цей період 5573621,44 грн. (- 12240,52). Інфляційні збитки за березень 2014 р. на суму 5061861,96 грн. боргу 111360,96 грн., тому в цілому судом стягується з відповідача на корись позивача за заявлений період сума 99120,44 грн. втрат від інфляції.

Перевіривши розрахунки 3% річних, судом встановлено, що позивач допустив помилки, зокрема, не врахував, що 2012 рік мав 366 днів, а період прострочення 11.03.2014р.- 13.06.2014р. становить 95 днів, а не 94. Тому за заявлений позивачем період з 17.12.2011 р. по 13.06.2014 р. 3% річних становлять 412 176,38 грн. Враховуючи приписи ст.ст.22,83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, стягується 412085,14 грн. 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судові витрати у розмірі 10 245,49 грн. суд вважає за необхідне покласти повністю на відповідача, враховуючи нову ціну позову 512 274,38 грн., оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. У зв'язку з тим, що позивач зменшив розмір позовних вимог, згідно з ст.7 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору 7,51 грн. (10253 -10245,49) підлягає поверненню з Державного бюджету України за ухвалою суду у разі звернення позивача з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, Гірницький район, вул.Лебедєва, буд.74 «А», код ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 31301827) суму 99 120 (дев'яносто дев'ять тисяч сто двадцять) грн. 44 коп. інфляційних збитків, суму 412 085 (чотириста дванадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 14 коп. -3% річних, суму 10245 (десять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 49 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 22 червня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.