Вирок № 45456617, 23.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Ігнатова Р.М.

суддів Верховець Т.М. , Ковальської В.В.

секретарів Ніконенко І.О., Трончук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100100011122 за апеляційною скаргою, поданою заступником прокурора м.Києва Тимченко С.М. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, вдови, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2. раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України , за участі:

прокурора Отроша В.М.

обвинуваченої ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2014 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 191 ч.1 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень.

На вирок суду заступником прокурора м. Києва Тимченко С.М. була подана апеляційна скарга.

Заступник прокурора м. Києва Тимченко С.М., просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч.1 ст.191 КК України у виді у виді штрафу на користь держави у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд, залишив поза увагою, що вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення було безпосередньо пов'язано із діяльністю, якою вона займалася.

Таким чином, визнавши винною та засудивши ОСОБА_2 за ч.1 ст.191 КК України Шевченківський районний суд м. Києва незаконно та безпідставно не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями.

Окрім того, відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, визначених у ст.12 КК України, а також конкретних особливостей злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення злочину, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).

На думку прокурора, судом не надано належної оцінки ставленню обвинуваченої ОСОБА_2 до власних протиправних дій, вчинення нею умисного корисливого кримінального правопорушення. ОСОБА_2 добровільно в повному обсязі завдані збитки не відшкодовувала, заподіяну шкоду не усунула, що свідчить про її нещирість у ставленні до вчиненого та небажанні виправити ситуацію.

Апеляцій від інших учасників судового провадження не надходило . Заперечень на апеляційну скаргу також не надходило .

Згідно з вироком суду першої інстанції , 3 серпня 2012 року обвинувачена ОСОБА_2 працювала на посаді розповсюджувача державних лотерей, згідно цивільно-правового договору №94 про розповсюдження державних лотерей від 01 січня 2014 року, укладеного між TOB «M.C.Л.» та ОСОБА_2

21 травня 2014 року у невстановдений час ОСОБА_2, перебувала в приміщенні лотомаркету TOB «M.C.Л.» (код ЄРДПОУ №21678166), що по проспекту Перемоги. 86, в м. Києві. При цьому, маючи у своєму віданні товарно-маіеріальні цінності (грошові кошти) в сумі 7591 гривень 50 копійок, з яких: 1502 гривні 85 копійок - грошові кошти, які знаходилися в касі з попередньої зміни ОСОБА_2 , а 6088 гривень 65 копійок - грошові кошти, які ОСОБА_2 отримала від реалізації лотерейних білетів за зміну з 14.05.2014 по 20.05.2014 (включно), разом з відрахуванням в сумі 200 гривень, як вартість двох квитків, які ОСОБА_2 здала після закінчення вказаної зміни та відрахуванням в сумі 1 гривня 10 копійок, що є дробовим числом із суми заборгованості, яке система виводить самостійно після кожної зміни. Маючи вільний доступ до майна у вказаний період вона привласнила грошові кошти в кількості 7591 гривня 50 копійок. У подальшому. 27.06.2014 ОСОБА_2 внесла на рахунок TOB «М.С.Л.» грошові кошти в сумі 1707 гривень 60 копійок, як часткове погашення вказаного боргу, тим самим здійснила привласнення товарно-матеріальних цінностей ТОВ «М.С.Л.» в загальній сумі 5883 гривні 90 копійок.

Заслухавши доповідь судді , думку прокурора , який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора міста та просив її задовольнити , обвинуваченої яка цілком погодилася з апеляційною скаргою , заслухавши учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченої , перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва Тимченка С.М. підлягає задоволенню виходячи з наступного .

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення за фактичних обставин вказаних у вироку та кваліфікації за ст. 191 ч.1 КК України як привласнення чужого майна яке перебувало у її віданні є правильним , підтверджується наявними у вироку доказами , які судом згідно ст. 349 ч.3 КПК України не досліджувалися оскільки ці обставини ніким не оспорювалися , тому відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України , колегія суддів їх не переглядає .

Що стосується доводів апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва Тимченка С.М. про ухвалення нового вироку яким призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_2 за ст. 191 ч.1 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 510 грн. з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною з обліком , збереженням управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки , то колегія суддів вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного .

Так , призначаючи покарання ОСОБА_2 за ст. 191 ч.1 КК України тільки у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , тобто 510 грн. , суд першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України , врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення яке є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка є вдовою, не працює та отримує дохід лише у виді пенсії, раніше до адміністративної або кримінальної відповідальності не притягувалась.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2, суд визнав її щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом встановлено не було.

За сукупності даних обставин суд першої інстанції правильно визначив найменьш суворий вид покарання , передбачений санкцією ст. 191 ч.1 КК України , яка за своєю правовою конструкцією є альтернативною у мінімальному розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян . Але суд взагалі не мотивував свій висновок про призначення покарання без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. Суд , виходячи з того , що кримінальне правопорушення було скоєно обвинуваченою безпосередньо пов'язане із заняттям нею певною діяльністю не врахував цю обставину , на що звертає увагу судів п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» . Разом з тим , не врахував що обвинувачена в повному обсязі не відшкодувала заподіяну шкоду .

Таким чином відповідно до ст. 55 КК України , враховуючи що кримінальне правопорушення , яке скоїла обвинувачена безпосередньо пов'язане із зайняттям нею діяльністю з обігом товарно-матеріальних цінностей , а також вищезазначені доводи щодо відсутності відшкодування шкоди обвинуваченої , доводи апеляції заступника прокурора про позбавлення права займатися діяльністю пов'язаною з обліком , збереженням , управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями , є слушними і таким що підлягають задоволенню .

Відповідно до ст. 65 КК України , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення , даних про особу обвинуваченої ОСОБА_2 , обставину що пом'якшує покарання - щире каяття , відсутність обставин що обтяжують покарання з урахуванням конкретних обставин справи , не відшкодування завданої шкоди , колегія суддів вважає що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 буде покарання у виді штрафу у межах мінімального розміру встановленого загальною частиною КК України з позбавленням права займатися певною діяльністю на визначений судом строк і саме це покарання буде відповідати меті покарання , передбаченої ст. 50 КК України .

Керуючись ст. ст. 376 , 404, 405 , 407, 409 , 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора м.Києва Тимченко С.М. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2014 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.191 КК України задовольнити .

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання , - скасувати .

Постановити новий вирок яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 191 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 510 грн. , з позбавленням права займатися діяльністю , пов' язаною з обліком , збереженням , управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 02 ( два ) роки .

В іншій частині вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року залишити без змін .

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

Ігнатов Р.М. КовальськаВ.В. Верховець Т.М.

Справа № 11-кп/796/496/2015

Категорія: ч. 1 ст. 191 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - ТрубніковА.В.

Доповідач - Ігнатов Р.М.