Ухвала суду № 45456577, 24.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/8764/2015 Головуючий у 1-й інстанції Лазаренко В.В.

Доповідач: Кравець В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Семенюк Т.А, Шиманського В.Й.

за участю секретаря Круглика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення шкоди внаслідок збереження майна без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 рокупредставник позивача звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заподіяну ПАТ «Брокбізнесбанк» шкоду в розмірі 7 427 687,06 грн. , заподіяну внаслідок збереження майна без достатньої правової підстави.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач злочинними діями шляхом оформлення на «підставних» фізичних осіб договорів кредиту отримав грошові кошти у розмірі 7 427 687,06 грн., не маючи для цього жодної правової підстави та використав їх у власних цілях.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок збереження майна без достатньої правової підстави в сумі 7 427 687 грн. 06 коп.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що зі змісту позовної заяви, та рішення суду незрозуміло у чому полягає шкода заподіяна ОСОБА_4 внаслідок збереження майна без достатньої правової підстави.

Крім того, постанова не є обставиною у розумінні приписів статті 61 ЦПК України, яка не підлягає доказуванню, оскільки виходячи із буквальних принципів статті 61 ч. 4 ЦПК України - вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою . Ухвала про закриття кримінального провадження за амністією не звільняє позивача від доказування наявності будь-якої шкоди, у тому числі, стосовно дій та чи вчинення конкретною особою.

Зазначив, про недоведеність, що саме протиправними діями ОСОБА_2 позивачеві була завдана будь-яка шкода, а наявність безкінченних платіжок та цифр нічого не мають спільного з відповідачем і тим більше аж ніяк не доказують, що він зберігає якесь майно без достатніх правових підстав. У ПАТ «Брокбізнесбанк» він ніколи не працював, жодних довідок про заробітну плату нікому не видавав. Позивачем не було доведено участі відповідача у справах ПАТ «Брокбізнесбанку», а наявність довідок про заробітну плату, які він не видавав і не підписував, що може встановити почеркознавча та технічна експертиза, не можуть бути доказом його, начебто безпідставного збагачення.

Апелянт вважає, що права ОСОБА_2 на судовий захист були суттєво порушені судом першої інстанції.

В судове засідання апелянт не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ПАТ «Брокбізнесбанк» проти скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності, обґрунтованості та наявності достатніх правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2012 року, яка на час розгляду справи набрала законної сили, встановлено вину відповідача ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 364-1, ст. ст. 366 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України та звільнено останнього від кримінальної відповідальності згідно п.«в», п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

Згідно постанови внаслідок злочинних дій відповідача позивачу заподіяно шкоду на загальну суму 7 427 687,06 грн. внаслідок оформлення на «підставних» фізичних осіб кредитних договорів, а отже їх не укладення.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов'язковим для суду лише щодо з'ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Тому розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також вказати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

З конструкції статтей КПК України (який діяв на момент винесення постанови) убачається, що реабілітація - процес відновлення прав і свобод особи, що зазнала кримінального переслідування, але визнаної у встановленому законом порядку, невинною у вчиненні злочину. Законодавством встановлений чіткий перелік реабілітуючих обставин, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 364-1, ст. ст. 366 ч.1, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України внаслідок Закону України «Про амністію» не є реабілітуючою обставиною, а тому, в даному випадку, наявність вини в діях відповідача щодо заподіяння позивачу шкоди є встановленою.

Твердження апелянта про те, що постанова суду не є рішенням чи вироком і положення ч.4 ст. 61 ЦПК не застосовується, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки в даному випадку це не має значення, оскільки форма судового рішення не впливає на встановлення у ньому фактів - злочинних дій відповідача.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого): 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-88 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, вірним є висновок про те, що ОСОБА_2 злочинним шляхом заволодів грошовими коштами ПАТ «Брокбізнесбанк», а тому відповідач набув майно позивача - грошові кошти в сумі 7 427 687,06 грн. без достатньої правової підстави.

Суд першої інстанції вірно визначився з правовідносинами, що склалися між сторонами і вірно застосував правило ст. 1212 ЦК України, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді