Ухвала суду № 45456524, 23.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Соколової В.В., Шахової О.В.

при секретарі - Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2014 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML-003/281/2006 від 18.07.2006 р., укладеного між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 200 000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11,00 відсотків річних на строк до 18.07.2016 р.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього станом на 23.10.2013 р. виникла заборгованість по кредиту у розмірі 179 073,60 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України складає 1 431 335,28 грн., позивач просив задовольнити його вимоги.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2014 р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-003/281/2006 від 18.07.2006 р. у розмірі 179 073,60 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 1 431 335,28 грн. та судові витрати у розмірі 2 654,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2014 р. в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд зазначеного заочного рішення відмовлено.

Справа №761/9024/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2113/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Пономаренко Н.В. До Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про відкриття провадження у справі, а також про день і час судового засідання чим позбавив його права надати докази на підтвердження своїх заперечень на позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк та не урахував, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків за користування кредитом за період з 28.04.2009 р. по 24.03.2011 р., а також правову позицію Верховного Суду України щодо застосування позовної давності за наявності визначеного сторонами графіку платежів.

Крім того вказував на те, що суд не звернув увагу на відсутність належного розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом, а також на безпідставність вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом на майбутнє з урахуванням дії кредитного договору до 18.07.2016 р. та дострокове повернення кредиту за відсутності вимоги про розірвання кредитного договору.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи для визначення розміру заборгованості відповідача за кредитним договором №ML-003/281/2006 від 18.07.2006 р. станом на 25.10.2013 р.

У зв'язку з невиконанням вимог експерта про внесення попередньої оплати за проведення експертизи, яку відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10.02.2015 р. було покладено на ОСОБА_2, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали цивільної справи без виконання судової експертизи.

В подальшому представник ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ПАТ «ОТП Банк» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 18.07.2006 р. між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-003/281/2006, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 200 000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11,00 % річних на строк до 18.07.2016 р.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконує свої зобовўязання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 179 073,60 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 1 431 335,28 грн.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

З наданого ПАТ «ОТП Банк» розрахунку убачається, що станом на 25.10.2013 р. заборгованість по кредитному договору становить 179 073,60 доларів США та складається з заборгованості по тілу кредиту - 144 999,89 доларів США і заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 34 073,71 доларів США.

Перевіряючи посилання представника ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи належного розрахунку заборгованості, а також, що ЗАТ «ОТП Банк» пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав, та не урахував правову позицію Верховного Суду України щодо застосування позовної давності за наявності визначеного сторонами графіку платежів, колегія суддів виходить з наступного.

На спростування доводів апеляційної скарги представник ПАТ «ОТП Банк» надав розширений розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №ML-003/281/2006 від 18.07.2006 р., а також виписку про рух коштів по особовому рахунку відповідача з якої убачається, що в період з 28.04.2009 р. по 07.02.2012 р. періодично на особовий рахунок відповідача вносилися кошти за рахунок яких відбувалося погашення прострочених відсотків за користування кредитом.

З огляду на наведене та положення ч.1 ст.264 ЦК України (за змістом якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу), а також ураховуючи, що ПАТ «ОТП Банк» звернулося з позовом до суду у березні 2014 р., колегія суддів вважає, що твердження представника відповідача про пропуск ПАТ «ОТП Банк» строку позовної давності є безпідставним.

Не ґрунтуються на доказах і посилання представника ОСОБА_2 про невідповідність наданого ПАТ «ОТП Банк» розрахунку заборгованості графіку погашення кредиту, а призначена судом апеляційної інстанції судово-економічна експертиза не була проведена у зв'язку з не виконанням відповідачем обов'язку по внесенню попередньої оплати.

Такі дії колегія суддів розцінює як ухилення відповідача від участі в експертизі, призначеної за клопотанням його представника, що дає суду апеляційної інстанції підстави для застосування ст.146 ЦПК України, а саме: визнання факту правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором.

Не є переконливим і доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, та про час і місце судового засідання.

З матеріалів справи убачається, що 23.04.2014 р. ОСОБА_2 вручено рекомендований лист з копією ухвали від 04.04.2014 р. про відкриття провадження по справі, де зазначалася дата та час проведення засідання, а також копію позовної заяви з додатками, про що свідчить зворотне повідомлення.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги Банку про дострокове повернення кредиту та відсотків за його користування за відсутності заявлених вимог про розірвання кредитного договору, не ґрунтуються на вимогах закону та умовах кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право вимоги Банку про дострокове повернення кредиту та розірвання кредитного договору передбачено і пунктами 1.9.1 - 1.9.3 кредитного договору. При цьому, як законом так у договором передбачено, що вимога про розірвання кредитного договору у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань є правом, а не обов'язком Банку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: