Ухвала суду № 45456370, 16.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

при секретарі: Калініній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. Олександра Довженка» в якому просив скасувати наказ № 311-к від 22.10.2014 року Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про звільнення ОСОБА_1 з посади директора студії «Дебют», поновити його на посаді Директора студії «Дебют» Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» з 22 жовтня 2014 року, стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2014 по день винесення рішення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що при розгляді справи було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, та не було всебічно і об'єктивно досліджені обставини та матеріали справи, що призвело до завідомо незаконного рішення.

Зокрема, судом першої інстанції не досліджено та не надано відповідної правової оцінки тому факту, що фактично мала місце зміна назви структурного підрозділу відповідача, так замість кіностудії «Дебют» було створено Виробничо-творче об'єднання «Дебют». Разом з тим замість двох штатних одиниць кіностудії «Дебют» було введено 2,5 штатної одиниці.

Вказував на те, що лише для формального дотримання вимог законодавства, у зв'язку зі скороченням, відповідачем було запропоновано позивачу посади, які не відповідають кваліфікації, професії та стану здоров'я останнього, незважаючи на те, що у новоствореному Виробничо-творчому об'єднанні «Дебют» була наявна посада, що відповідає кваліфікації позивача, яка не була йому запропонована.

Окрім того, у відповідача на момент звільнення ОСОБА_1 були вакантними посади фахівця у ВТО «Художніх фільмів» та директор у ВТО «Художніх фільмів», які є відповідними до спеціальності позивача.

Також відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки останній має високу кваліфікацію, заохочення за успіхи в роботі та не має дисциплінарних стягнень за період роботи на займаній посаді.

Просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Верхолаз О.М. в судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відхилити.

Позивач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 01.12.1969 зараховано на курси слухачів курсів заступників директорів картин старших адміністраторів у Державному підприємстві «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка».

Наказом від 31.12.1971 був тарифікований заступником директора кінокартин. Наказом від 02.01.1973 був звільнений у зв'язку із зарахуванням його на курси директорів кінокартини, по закінченню яких 06.01.1977 року присвоєно тарифно-кваліфікаційну категорію директора кінокартини 3-ї категорії, наказом від 16.06.1980 був тарифікований директором картини 2-ої категорії, Наказом від 08.07.1986 тарифікований директором знімальної групи 1-ої категорії.

Наказом № 34-к від 17.02.2005 року переведений на посаду директора студії «Дебют» продюсерського центру. За наказом відповідача № 79-к від 18.04.2005 року позивача було звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Згідно наказу відповідача № 109-к від 29.04.2005 року позивач прийнятий на посаду директора студії «Дебют» продюсерського центру.

У зв'язку із скороченням чисельності працівників, на підставі наказів № 82 від 02.06.2014 року та № 119 від 25.07.2014 року позивач отримав два попередження про майбутнє звільнення із зазначенням вакантних посад.

Ставити підпис про ознайомлення ОСОБА_1 відмовився, про що працівниками відділу кадрової роботи були складені Акти від 28.07.2014 року та від 22.09.2014 року.

Наказом № 311-к від 22.10.2014 р. «По особовому складу» ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 19 його постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Разом з тим, суд не може надавати оцінку правомірності і доцільності внесених змін, оскільки це стосується господарської діяльності суб'єкта господарювання і не є предметом доказування у судових спорах.

Частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України закріплено що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Судом встановлено, що дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників, а також відбулись відповідні зміни в організації виробництва і праці.

Наказом генерального директора відповідача за № 72 від 21 травня 2014 року було прийнято: 1. Провести реорганізацію структупних підрозділів кіностудії. 2. Керівникам структурних підрозділів кіностудії (окрім виробничих цехів) до 23.05.2014 року надати до планового-економічного відділу пропозиції про зміну штатного розкладу структурних підрозділів, з метою скорочення витрат на їх фінансування. Прийняття зазначеного наказу пов'язане із програмою кіновиробництва та розповсюдження національних фільмів на 2014 рік, якою передбачено фінансування одного фільму (підготовчий період). При цьому структура апарату управління та кількості працівників не відповідає обсягам виробництва. Проведення реорганізації зумовлено з приведенням невиробничих витрат у відповідність для надходжень від усіх видів діяльності кіностудії.

На виконання наказу відповідача за № 72 від 21 травня 2014 року по узгодженню з Міністерством культури України прийнято Наказом № 82 від 02 червня 2014 року частиною один визначено в термін до 23.09.2014 року провести часткове скорочення чисельності працівників. Серед інших підрозділів, вказаних у Наказі, у п. 2 наказу № 82 від 02 червня 2014 року зазначено про ліквідацію продюсерського центру та створення на його основі виробничо-творчого об'єднання художніх фільмів, художньо-експертго, сценарно-редакційної колегії. Створення виробничо-творчого об'єднання «Дебют» на основі студії «Дебют», яка підлягає ліквідації вказано у п.3 Наказу.

У зв'язку із зазначеною реорганізацію структури кіностудії у Наказі № 119 від 05 липня 2014 року «Про зміни штатного розпису» (а.с. 75) наказано скоротити з 25.09.2014 року студію «Дебют» - директор, 0.5 штатної одиниці, з посадовим окладом 4315 грн. на місяць; - заступник директора 0.5 штатної одиниці, з посадовим окладом 3935 грн. на місяць; - художній керівник, одна штатна одиниця, з посадовим окладом 4795 грн. на місяць; редактор 0.5 штатної одиниці, з посадовим окладом 3385 грн. на місяць. А також у частині 2 наказу зазначено до 25 вересня 2014 року ввести наступні посади у Виробничо-творчому об'єднанні «Дебют»: керівник художній одна штатна одиниця, з посадовим окладом 4795 грн. на місяць; продюсер одна штатна одиниця, з посадовим окладом 4315 грн. на місяць (на конкурсній основі); редактор 0.5 штатної одиниці, з посадовим окладом 3385 грн. на місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

На підставі наказів № 82 від 02.06.2014 року та № 119 від 25.07.2014 року Позивач отримав два попередження про майбутнє звільнення із зазначенням вакантних посад.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було запропоновано іншої роботи за відповідною професією чи спеціальністю, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що на день звільнення ОСОБА_1 відповідної посади в штатному розписі не було.

Натомість, позивачу було запропоновано переведення на іншу роботу, зокрема на посади вантажника, піротехніка 1 категорії, начальника дільниці у відділу експлутації мереж, старшого мастера по ремонту транспорту та старшого електромеханіка лінійних споруд електрозвязку та обанентних пристроїв, було доведено до відома наказ та запропоновані вакансії.

Доводи апелянта, що йому не було запропоновано посаду директора та фахівця у ВТО «Художніх фільмів» колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначені посади першочергово були запропоновані тим особам, які їх займали до реорганізації цього структурного підрозділу.

Доводи позивача про його переважне право на залишенні на роботі зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції встановивши, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація та скорочення чисельності штату працівників, відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, позивача попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення, під час вивільнення враховувалися положення, щодо переважного права на залишення на роботі, відповідач не мав можливості перевести позивача на іншу роботу, а від запропонованих позивач відмовився, дійшов висновку про законність звільнення позивача з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки до такого висновку суд дійшов з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги є тотожними з доводами позовної заяви та були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/35041/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7957/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Малинніков О.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.