Ухвала суду № 45456325, 02.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/6368/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Шевченко Т.М.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

при секретарі - Осмолович В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» - Савескул-Савело Валерії Олегівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року

в справі за позовом Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року відмовлено в задоволенні позову Тимчасової адміністрації ПАТ «Старокиївський Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Знято арешт з грошових коштів в розмірі 191 000 грн., які обліковуються на поточному (на вимогу) рахунку ОСОБА_3 на виконання умов договору банківського рахунку від 16 квітня 2014 року №7565, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Старокиївський банк».

Знято заборону Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії, спрямовані на відшкодування коштів за вказаним вкладом ОСОБА_3

В апеляційній скарзі представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Старокиївський Банк» Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський Банк» Пантіною Л.О. було встановлено факти вчинення працівниками та клієнтами Банку, в тому числі і відповідачами, дій, спрямованих на неправомірне отримання від держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами. Судом не було взято до уваги те, що правочини були вчиненні відповідачами виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами та відповідно порушують публічний порядок, отже є нікчемними.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03 грудня 2012 року між ПАТ "Старокиївський банк" та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу №12/1008-2012, за умовами якого відповідач вніс на відкритий йому вкладний рахунок 4 085 410,50 грн. зі сплатою 10% річних, строком повернення вкладу 03 червня 2014 року.

05 травня 2014 року відповідачем була подана заява про видачу коштів з вкладу, на підставі якої договір банківського вкладу №12/1008-2012 від 03 грудня 2012 року було достроково припинено, а кошти з депозитного рахунку в сумі 33 578,72 грн. були отримані відповідачем 13 травня 2014 року в повному обсязі, у зв'язку з чим взаємні зобов'язання між ПАТ "Старокиївський банк" та відповідачем ОСОБА_2 з приводу виконання договору банківського вкладу № 12/1008-2012 від 03 грудня 2012 року припинилися.

16 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Старокївський банк" було укладено договір банківського рахунка №7565, на який відповідачем 13 травня 2014 року було внесено грошові кошти в сумі 191 000 грн. згідно заяви про внесення готівки № 63278. (а.с. 81)

14 травня 2014 року ОСОБА_3 та ПАТ "Старокиївський банк" було укладено договір банківського вкладу №05/1035-2014, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок №2630 5 501726501 "Недільний" у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок 191 000 грн. зі сплатою 1% річних з датою повернення вкладу 21 травня 2014 року. (а.с. 82)

Згідно платіжного доручення №63479 від 14 травня 2014 року грошові кошти в сумі 191 000 грн. були перераховані з поточного на депозитний рахунок, а після закінчення строку дії договору банківського вкладу кошти в сумі 191 000 грн. перераховані на поточний рахунок ОСОБА_3, але останній не повернуті, у зв'язку з відсутністю у банку фінансових можливостей для цього.

12 травня 2014 року НБУ було винесено постанову №276/БН "Про віднесення ПАТ 'Старокиївський банк" до категорії проблемних".

На підставі постанови НБУ від 17 червня 2014 року №365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 червня 2014 року прийнято рішення №50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк" призначено Пантіну Л.О.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено строком на три місяці з 18 червня по 18 вересня 2014 року.

У вересні 2014 року позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, у лютому 2015 року змінив позовні вимоги, просив ухвалити рішення про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до укладених з ОСОБА_3 договору банківського рахунку №7565 від 16 квітня 2014 року та договору банківського вкладу №05/1035-2014 від 14 травня 2014 року, стягнути в дохід держави всі кошти, які були отримані незаконним шляхом внаслідок укладених нікчемних договорів.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 03 грудня 2012 року між ПАТ "Старокиївський банк" та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу №12/1008-2012, на підставі якого позивачем було відкрито вкладний рахунок в національній валюті та проводились необхідні операції відповідно до заяв клієнта та вимог законодавства України.

12 травня 2014 року НБУ було прийнято постанову №276/БТ "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії проблемних." На підставі постанови Правління НБУ від 17 червня 2014 року №365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 червня 2014 року прийнято рішення №50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк". З 18 червня 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Старокиївський банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунку ОСОБА_2 перевищувала суму граничного розміру відшкодування коштів, останнім за сприяння працівників банку було ініційовано процес фіктивного відкриття рахунків фізичними особами для штучного зарахування коштів на ці рахунки у розмірі, що не перевищує суму граничного відшкодування коштів, до 200 000 грн.

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вчинено ряд дій, необхідних для досягнення вказаної мети, а саме: ОСОБА_3 та ще 20 фізичних осіб уклали з банком договори банківського рахунку та договори банківського вкладу, на підставі яких були відкриті вкладні, поточні та інші рахунки в банку. Зокрема, ОСОБА_5 уклала з банком договір банківського рахунку №7565 від 16 квітня 2014 року та договір банківського вкладу №05/1035-2014 від 14 травня 2014 року.

Працівник банку, використовуючи комп'ютерну техніку, здійснив розрахунково-касові операції щодо нібито видачі ОСОБА_2 готівкових коштів з його рахунку, хоча фактично кошти не видавались з каси банку, а також розрахунково-касові операції, згідно яких грошові кошти (до 200 000 грн.) на кожну із 21 фізичної особи, в тому числі і ОСОБА_3, були зараховані (ніби внесені готівкою) на поточні (на вимогу) рахунки, хоча фактично готівкові кошти не вносились в касу банку.

Таким чином, працівником банку 14 травня 2014 року в 01:00 на рахунок ОСОБА_3 була зарахована сума грошових коштів у розмірі 191 000 грн. У подальшому кошти з поточного рахунку ОСОБА_3 були перераховані на її вкладний рахунок.

На думку позивача, договори, укладені ОСОБА_3 з банком, та розрахунково-касові операції здійснені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мають ознаки фіктивних правочинів, які не відповідають інтересам держави, порушують публічний порядок, оскільки договір №12/1008-2012 від 03 грудня 2012 року між ПАТ "Старокиївський банк" та ОСОБА_2, укладений на 1,5 роки, був достроково розірваний з ініціативи ОСОБА_2, незважаючи на негативні фінансові наслідки, передбачені п.п. 2.5 та 2.6 договору, операції щодо зняття готівкових коштів з рахунку ОСОБА_2 та внесення готівкових коштів на рахунки ОСОБА_3 були проведені після закриття каси банку, а сума грошових коштів, видана ОСОБА_2, є кратною сумам грошових коштів, внесених ОСОБА_3 та 20 іншими фізичними особами. Договір банківського вкладу №05/1035-2014 від 14 травня 2014 року було укладено ОСОБА_3 на дуже короткий термін, а саме з 14 травня по 21 травня 2014 року, щоб як найшвидше настав момент виникнення вимог до банку щодо повернення грошових коштів. Відсоткова ставка за договором складає 1% річних у гривні, з чого випливає, що ОСОБА_3 не мала реального наміру створити правові наслідки, обумовлені правочином, у вигляді тривалого часу обслуговування вкладного рахунку та отримання доходу.

29 серпня 2014 року на підтвердження факту нікчемності правочинів було видано наказ №61, відповідно до якого було зупинено перерахування/ виплата за транзакціями і правочинами, визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), зокрема і договір банківського рахунку №7565 від 16 квітня 2014 року, договір банківського вкладу №05/1035-2014 від 14 травня 2014 року.

Представник відповідачів позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом того, що договори, укладені позивачем і ОСОБА_3, та розрахунково-касові операції, здійснені відповідачами, мають ознаки фіктивних правочинів, які не відповідають інтересам держави, судова колегія відхиляє, зважаючи на наступне.

Позивач, стверджуючи про фіктивність укладених з відповідачами договорів, посилався на те, що договір, укладений з ОСОБА_2 був достроково розірваний останнім, операції по зняттю готівкових коштів з його рахунку та по внесенню коштів на рахунок ОСОБА_3 були проведені після закриття каси банку, сума виданих ОСОБА_2 коштів є кратною сумам, внесеним ОСОБА_3 та ще 20 особами, а ОСОБА_3 уклала договір банківського вкладу на дуже короткий термін.

Відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення обумовлених ним правових наслідків.

Доказів на підтвердження того, що у відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 не було наміру створення правових наслідків, передбачених договорами банківського рахунку №7565 від 16 квітня 2014 року та банківського вкладу №05/1035-2014 від 14 травня 2014 року, позивачем не надано.

Обставини, на які посилався позивач, а саме дострокове припинення договору ОСОБА_2, укладення ОСОБА_3 договору на короткий термін, також не свідчать про те, оспорювані договори є фіктивними, і такі дії відповідачів не суперечать ні умовам договорів, ні положенням закону.

Проведення розрахунково-касових операцій по зняттю готівкових коштів з рахунку ОСОБА_2 та по внесенню коштів на рахунок ОСОБА_3 після закриття каси банку може свідчити про порушення працівниками банку порядку здійснення таких операцій, проте не доводить наміру відповідачів укласти договори без створення передбачених цими договорами юридичних наслідків.

Посилання позивача на те, що сума виданих ОСОБА_2 коштів є кратною сумам, внесеним ОСОБА_3 та іншими особами, не є підставою для визнання договорів недійсними або нікчемними.

Доводи апеляційної скарги про те, що дії та правочини, укладені з відповідачами, суперечать інтересам держави, порушують інтереси інших вкладників банку, оскільки були спрямовані на отримання безпідставного і незаконного відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів, не ґрунтуються на доказах, які є в матеріалах справи.

Так, в ідповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних доказів, зокрема, вироку або іншого рішення суду в кримінальному провадженні про визнання відповідачів винними у вчиненні злочину, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави шляхом укладення оспорюваних договорів, позивачем не надано.

Встановлення тимчасовою адміністрацією банку наказом №61 від 29 серпня 2014 року факту нікчемності правочинів, враховуючи положення ст. 61 ЦПК України, не є преюдиційним фактом у цивільному процесі та підлягає доказуванню у загальному порядку.

Також відсутні докази того, що внаслідок укладання оспорюваних договорів були порушені права інших осіб - вкладників банку.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» - Савескул-Савело Валерії Олегівни відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: