Постанова № 45455511, 05.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 червня 2015 року №826/3280/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М»

до

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення від 16.02.2015 №0011701706 та вимоги від 16.02.2015 №Ю-0011681706,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 16.02.2015 №0011701706 та вимоги від 16.02.2015 №Ю-0011681706.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем своєчасно та в повному обсязі нараховано, обчислено та сплачено єдиний внесок за липень 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.07.014 та 31.07.2014.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що підставою для винесення оскаржуваного рішення та вимоги став акт перевірки від 27.01.2015 №76/26-54-17-06-12/33100947, яким зафіксовано факт заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску в липні 2014 року.

Справу №826/3280/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов за заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М» норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М»:

пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв’язку з чин донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 20811,51 грн.;

підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 27.01.2015 №76/26-54-17-06-12/33100947 та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 №Ю-0011681706, якою зобов’язано позивача сплатити єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 20811,51 грн. та рішення від 16.02.2015 №0011701706 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10405,75 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За визначенням статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Частина перша статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначає, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п’ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За правилами частини п’ятої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до частин восьмої та десятої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Вирішуючи адміністративну справу по суті вимог в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 №Ю-0011681706 суд враховує наступне.

З висновків акту перевірки вбачається, що позивачеві виставлено оскаржувану вимогу у зв’язку із наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску за липень 2014 року у сумі 20 811, 51 грн.

Проте факт сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М» єдиного внеску за липень 2014 року у сумі 20811, 51 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 31.07.2014 №4 на суму 12925, 46 грн. та від 15.07.2014 №2 на суму 7 886, 05 грн., виписками банку за 31.07.2014 та 15.07.014 щодо проведення зазначених платежів.

А відтак, станом на час проведення перевірки, товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М» було сплачено єдиний внесок за липень 2014 року у сумі 20811, 51 грн., отже у останнього була відсутня відповідна заборгованість, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 №Ю-0011681706 є необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску 16.02.2015 №0011701706, суд наголошує на наступному.

З названого рішення вбачається, що відповідальність до платника податків застосована на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме - за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено неподання позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року у встановлені строки, а саме до 20.08.2014.

Проте, як встановлено судом, вказаний звіт подано позивачем 15.01.2015.

Станом на час виникнення спірних правовідносин форми та строки подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску визначались Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/24160).

Згідно із пунктом 3.1 названого Порядку, звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –єдиний внесок) до органів доходів і зборів подається страхувальниками щомісячно протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного місяця.

Відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, визначена пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» і передбачає накладення органом доходів і зборів штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Позивачем не спростовано факт несвоєчасної подачі звітності з єдиного внеску за липень 2014 року, а саме в січні 2015 року, а тому позивач має нести відповідальність, визначену пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме – за несвоєчасну подачу звітності.

Проте відповідну штрафну санкцію на підставі названої норми Закону відповідачем до позивача не застосовано, про що свідчать матеріали справи.

Пункт 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” пов’язує застосування відповідної штрафної санкції з фактом донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Отже, зміст цієї правової норми пов’язує притягнення до відповідальності платника єдиного внеску з подією донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та не передбачає застосування штрафних санкцій за неподання звітності.

Однак, як встановлено вище, у межах спірних правовідносин несвоєчасне нарахування єдиного внеску за липень 2014 року не мало місця, оскільки єдиний внесок був самостійно нарахований і сплачений платником податків у сумі 20811, 51 грн. в липні 2014 року, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 28 листопада 2013 року №К/800/10924/13, від 28 березня 2014 року №К/9991/79448/12, від 05 червня 2014 року №К/800/56717/13, від 14 серпня 2014 року №К/800/49719/13 та від 18 вересня 2014 року №К15782/13.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс-М» штрафних санкцій у розмірі 10405,75 грн. на підставі рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску 16.02.2015 №0011701706 є протиправним, а таке рішення підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 №Ю-0011681706.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску 16.02.2015 №0011701706.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.