Постанова № 45454687, 11.06.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року Чернігів Справа № 825/1632/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Сірого І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, без фіксації судового засідання, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України, за адміністративним позовом Чернігівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

19.05.2015 Чернігівський районний центр зайнятості (далі - Чернігівський РЦЗ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) в якому просить стягнути незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 960 грн. 93 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час перебування позивача на обліку в Чернігівському РЦЗ, в період з 05.02.2015 по 13.04.2015, як безробітний отримав дохід в 1 кварталі 2015 року від ТОВ «Євролайф Україна ЛТД». Таким чином, відповідач з не мав права перебувати на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримувати допомогу по безробіттю оскільки відносився до зайнятого населення, а працевлаштування за наймом на умовах трудового договору є обставиною, яка впливає на умови виплати допомоги по безробіттю, про яку він не повідомив Чернігівський РЦЗ. В період з 05.02.2015 по 04.03.2015 ОСОБА_1 виплачено 960,93 грн. допомоги по безробіттю, яка підлягає поверненню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив та заперечень на позов не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.02.2015 по 14.04.2015 перебувала на обліку як безробітна в Чернігівському РЦЗ та отримувала допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується персональною карткою № 257015012900001 та витягами із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 (а.с.9,14).

Як вбачається з акту розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №78 від 14.04.2015, ОСОБА_2 - фахівцем з питань зайнятості 1 категорії відділу надання соціальних послуг проведено звірку розбіжності, якою встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» починаючи з 09.04.2014 про що не повідомила Чернігівський РЦЗ (а.с.24).

Відповідно до листа ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» від 09.04.2015 №251 вбачається, що ОСОБА_1 отримувала виплати згідно договору цивільно-правового характеру, що підтверджується договором про співробітництво від 09.04.2014 №UA258-891642, актом виконаних робіт від 15.01.2015 (а.с.16-23).

Згідно довідки Чернігівського РЦЗ про виплату допомоги по безробіттю від 20.04.2015 №470 сума сплаченої допомоги по безробіттю відповідачу за період з 05.02.2015 по 04.03.2015 становить 960 грн. 93 коп. (а.с.25).

На підставі виявлених правопорушень з боку відповідача, директором Чернігівського РЦЗ прийнято наказ від 20.04.2015 №34 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1.» (а.с.26), та листом від 20.04.2015 за №472 запропоновано відповідачу добровільно повернути отримані кошти в сумі 960 грн. 93 коп. (а.с.28).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 1 частина 2 статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Стаття 4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

На виконання Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III) був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок №307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Згідно пункту 1.2 розділу 1 Порядку №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Згідно пункту 5.5 Порядку №307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14 Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до статті 7 Закону України від 02.03.2000 року №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" (далі - Закон - №1533-III) допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності є видом забезпечення.

Відповідно статті 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю, оскільки, ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Чернігівському районному центрі зайнятості як безробітна, знаходилась в трудових відносинах та не повідомила центр зайнятості про дану обставину всупереч статті 36 Закону №1533-III, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 незаконно отримувала допомогу по безробіттю в сумі 960 грн. 93 коп.

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського районного центру зайнятості (р/р 37178300901522 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 21402240) незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 93 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук

Дата підписання повного тексту постанови 23.06.2015