Постанова № 45454123, 18.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1697/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Одеса

10 год. 35 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

розглянувши порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про визнання протиправними: арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП22756099 від 12.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови № 24442402 від 26.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП 35434434 від 28.11.2012 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 40022775 від 25.09.2013 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44950988 від 06.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44836095 від 27.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (надалі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про визнання протиправними арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП22756099 від 12.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови № 24442402 від 26.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП 35434434 від року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 40022775 від 25.09.2013 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44950988 від 06.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44836095 від 27.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач є кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 34/15-Ф та договором факторингу № 15 та іпотекодержателем нерухомого майна: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею - 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_1 13.03.2015 року позивачу, при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно третьої особи, у тому числі нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 13.02.2007 року: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею - 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладені арешти згідно оскаржуваних постанов ДВС. На думку позивача такі дії відповідача порушують права ТОВ «ФК «Вектор Плюс», оскільки позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна. Відповідно до чинного законодавства, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотеко держатель, яким в даному випадку є ТОВ «ФК «Вердикт Плюс», має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на предмет іпотеки (передане в іпотеку майно). Таким чином, накладений згідно оскаржуваних постанов відповідача арешт на трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею - 33,9 кв.м. не має жодних правових підстав, у зв'язку із тим, що договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі іпотечного договору від 13.02.2007 року (аркуші справи 5-7).

В судове засідання прибув представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надав (аркуш справи 113).

Третя особа до судового засідання не з'явилась. Повістку про виклик у судове засідання було надіслано судом за вказаною в адміністративному позові адресою третьої особи своєчасно, проте поштове відправлення із кореспонденцією суду було повернуто відправнику із довідкою «Укрпошти» ф.20 із зазначенням причин повернення: «За закінченням терміну зберігання» (аркуші справи 58-94, 98-107, 114-124).

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням вказаного, третя особа вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляд справи, про причини неприбуття суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надала.

Письмові заперечення проти позову відповідачем або третьою особою до суду не надано.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вказаного, в судовому засіданні було поставлено на обговорення питання щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник позивача вважав за можливе продовжити розгляд справи в письмовому провадженні. Про що також представником позивача було подано заяву за вхід. № 15104/15 від 18.06.2015 року (аркуш справи 126).

З урахуванням вказаних обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 34/15-Ф, за яким банк надав позичальнику кредит у доларах США, на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язувався одержати кредит, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку погашення кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання, передбачені договором (аркуші справи 10-17).

У забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір від 13.02.2007 року, за умовами якого, іпотекодавець (ОСОБА_1) передала іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 34/15-Ф від 13.02.2007 року наступне нерухоме майно: трикімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею - 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 15, за яким банк відповідно до умов даного договору відступає фактору права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому, сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та права вимоги по договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються банком фактору за цим договором на основі «як є» без будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, процента, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому (аркуші справи 19-25).

Згідно витягу з реєстру заборгованостей боржників, до боржників за вказаним вище договором також належить й ОСОБА_1 (аркуш справи 26).

Також, як слідує з матеріалів справи, 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за яким, відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» та цього договору, сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу № 15 від 28.11.2014 року, укладеного між сторонами, одночасно відступають права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором (аркуші справи 27-28).

У відповідності до п. 5 вказаного договору, у зв'язку із здійсненням на підставі цього договору відступлення новому іпотекодержателю всіх прав первісного іпотекодержателя за іпотечними договорами, та у зв'язку із зміною сторони у іпотечних договорах, іпотекодержателем за іпотечними договорами стає Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

З урахуванням зазначеного, позивач є кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.02.2007 року № 34/15-Ф та іпотекодержателем за іпотечним договором від 13.02.2007 року нерухомого майна: трикімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м. АДРЕСА_1.

За приписами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст. 16 вказаного Закону, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи: на підставі постанов Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ ВП № 22756099 від 12.11.2010 року, ВП № 24442402 від 26.11.2010 року, ВП № 35434434 від 28.11.2012 року, ВП № 40022775 від 25.09.2014 року, ВП № 44950988 від 06.10.2014 року та ВП № 44836095 від 27.10.2014 року, накладено арешти на все нерухоме майно ОСОБА_1, серед якого в тому числі на трикімнатну квартиру загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно досліджених судом письмових доказів, наявних в матеріалах справи, право іпотеки виникло до виникнення підстав для накладення арешту згідно оскаржуваних постанов. Таким чином, підстави для арешту заставного майна відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього ж Закону, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За приписами ч. 8 ст. 54 вказаного Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

З урахуванням зазначеного, за наявності договору іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель ТОВ «ФК «Вектор Плюс» має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, арешт, накладений на майно третьої особи в частині накладення арешту на трикімнатну квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 було вчинено неправомірно, оскільки вказане майно знаходиться в іпотеці згідно договору від 13.02.2007 року, вказаний договір іпотеки укладено та зареєстровано до винесення оскаржуваних постанов, та першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу.

Враховуючи те, що підстави, визначені ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні, інших підстав для звернення стягнення на заставлене майно особою, яка не являється заставодержателем чинним законодавством не передбачено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно боржника, яке перебуває в іпотеці, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію банком першочергового права задоволення < вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.09.2013 року № К/800/1343/13.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що орган Державної виконавчої служби відповідно до вимог ч. 4. ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» повідомив позивача, як іпотеко держателя, про накладення арешту на майно, яке виступає предметом іпотеки та роз'яснив йому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із цього майна.

Враховуючи наведене, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжував з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку» володіє переважним першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування накладеного на майно позивача арешту, оскільки під час прийняття спірних постанов відповідачем не враховано приписи Закону України «Про іпотеку» з урахуванням ч. З ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки вимога щодо звільнення з-під арешту вищезазначеного заставленого майна, яке належить ОСОБА_1 є похідною від визнання протиправними та скасування спірних постанов, а також, зважаючи на ту обставину, що без звільнення заставленого майна з-під арешту не відбудеться повного захисту порушених прав позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс»» про визнання протиправними арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП22756099 від 12.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови № 24442402 від 26.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП 35434434 від 28.11.2012 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 40022775 від 25.09.2013 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44950988 від 06.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44836095 від 27.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про визнання протиправними: арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП22756099 від 12.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови № 24442402 від 26.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП 35434434 від 28.11.2012 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 40022775 від 25.09.2013 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44950988 від 06.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44836095 від 27.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП22756099 від 12.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати протиправним арешт на все нерухоме майно на підставі постанови № 24442402 від 26.11.2010 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати протиправним арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП 35434434 від 28.11.2012 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м.. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати протиправним арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 40022775 від 25.09.2013 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати протиправним арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44950988 від 06.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати протиправним арешт на все нерухоме майно на підставі постанови ВП № 44836095 від 27.10.2014 року Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звільнити із-під арешту нерухоме майно, на яке було накладено обтяження згідно із постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП22756099 від 12.11.2010 року, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звільнити із-під арешту нерухоме майно, на яке було накладено обтяження згідно із постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № 24442402 від 26.11.2010 року, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звільнити із-під арешту нерухоме майно, на яке було накладено обтяження згідно із постановою' Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП 35434434 від 28.11.2012 року, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звільнити із-під арешту нерухоме майно, на яке було накладено обтяження згідно із постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 40022775 від 25.09.2013 року, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звільнити із-під арешту нерухоме майно, на яке було накладено обтяження згідно із постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 44836095 від 27.10.2014 року, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Звільнити із-під арешту нерухоме майно, на яке було накладено обтяження згідно із постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 44950988 від 06.10.2014 року, а саме: трьохкімнатна квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан