Постанова № 45452591, 20.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 804/5464/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Жижиній К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Пакстандарт» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Пакстандарт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000732204 від 03.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89 950,50 грн., в тому числі 59 967,00 грн. за основним зобов'язання та 29 983,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Завод Пакстандарт». Дії відповідача, висновки акту №226/04-65-22/32723849 від 16.02.2015 року, акту №530/04-65-22-04/32723849 від 16.03.2015 року, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.04.2015 року за №0000732204 вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в актах перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки уповноваженій особі відповідача.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Пакстандарт» зареєстроване 26.09.2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.02.2015 року №68 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Завод Пакстандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Оптоторг» (код ЄДРПОУ 39168597) та ТОВ «Будівельна компанія «Універсал Моноліт» (код ЄДРПОУ 38946781) за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №226/04-65-22/32723849 від 16.02.2015 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Завод Пакстандарт»: п. 198.1, п.198.2, п.198.6, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 59 967,00 грн., а саме: у жовтні 2014 року на суму 59 967,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення №26/02/01 від 26.02.2015 року, в яких просив переглянути висновки, викладені в акті перевірки.

У своїй відповіді на заперечення №3469/10/04-65-22-03-19 від 04.03.2015 року податковий орган задовольнив вимоги позивача щодо перегляду висновків акту №266/04-65-22/32723849 від 16.02.2015 року та наказом №136 від 05.03.2015 року призначив проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Оптоторг» (код ЄДРПОУ 39168597) та ТОВ «Будівельна компанія «Універсал Моноліт» (код ЄДРПОУ 38946781) за жовтень 2014 року.

16 березня 2015 року відповідачем за результатами проведеної перевірки було складено акт №530/04-65-22-04/32723849, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого в жовтні 2014 року занижено податок на додану вартість в розмірі 59 967,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000732204 від 03.04.2015 року, яким ТОВ «Завод Пакстандарт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 89 950,50 грн., в тому числі 59 967,00 грн. за основним зобов'язанням та 29 983,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту придбання продукції у ТОВ «Оптоторг» та ТОВ «Універсал Моноліт» з огляду на відсутність в них основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для виконання умов договорів, що встановлено актами про неможливість проведення зустрічних звірок, а також належним чином оформлених паперових носіїв, та як наслідок непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факти реального вчинення господарських операцій ТОВ «Оптоторг» та ТОВ «Універсал Моноліт» з позивачем, у останнього відсутнє право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 01.09.2014 року позивачем ТОВ «Завод Пакстандарт» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Оптоторг» (Продавець) за №01-09-01.

Відповідно зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити сировину та матеріали, необхідні для виробництва гофротари, загальна кількість якого, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру визначаються Сторонами у накладних на постачання цього Товару.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

На виконання умов договору №01-09-01 від 01.09.2014 року між ТОВ «Завод Пакстандарт» та ТОВ «Оптоторг» підписано накладні за №№РН-0051, РН-0052, РН-00053, РН-00054, РН-00091, РН-00092, РН-00093, РН-00094, РН-00152, РН-00190, РН-00206; рахунки №№РН-0000051, РН-0000052, РН-0000053, РН-0000054, РН-0000091, РН-0000092, РН-0000093, РН-0000094, РН-0000152, РН-0000190, РН-0000206; товарно-транспортні накладні №№863/1, 011, 012, 013 та податкові накладні за № 51 від 02.10.2014 року, № 52 від 02.10.2014 року, № 53 від 02.10.2014 року, №54 від 02.10.2014 року, №91 від 03.10.2014 року, №92 від 03.10.2014 року, №93 від 03.10.2014 року, №94 від 03.10.2014 року, №152 від 06.10.2014 року, № 190 від 07.10.2014 року, №206 від 08.10.2014 року всього на суму 232 104,00 грн., в тому числі ПДВ 38 684,00 грн.

Відповідно до накладних до договору 01.09.2014 року ТОВ «Оптоторг» передало у власність наступний товар: стретч плівку RS-15, стретч плівку 20 микр., стретч плівку 23 микр., стрічку 12х0,8 мм, стрічку п/п 16080, стрічку 12х0,8 мм/2200, стрічку 12х0,8 мм/2400, стрічку 16х0,8 мм/1500 сіра, піддони дерев'яні (євророзмір).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 06.10.2014 року позивачем ТОВ «Завод Пакстандарт» (Покупець) було укладено договори з ТОВ «Будівельна компанія «Універсал моноліт» (Продавець) за №06-10-01 та №06-10-02.

Відповідно договору №06-10-01 Продавець зобов'язується передати у власність покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити будівельні матеріали та супутні товари необхідні для ремонту та будівництва.

Відповідно договору №06-10-02 Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити спеціальний (робітничий одяг), робітниче взуття, та супутні товари необхідні для виконання техніки безпеки та дотримання належних умов праці на виробництві, загальна кількість якого, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру визначаються Сторонами у накладних на постачання цього Товару.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

На виконання умов договорів №06-10-01 та №06-10-02 від 06 жовтня 2014 року між ТОВ «Завод Пакстандарт» та ТОВ «Будівельна компанія «Універсал моноліт» підписано накладні за №№РН-0356, РН-0357, РН-0461, РН-0462, РН-0755, РН-0756, РН-0757, РН-0758, РН-0759, РН-0760, РН-0761 ; рахунки №№РН-0000356, РН-0000357, РН-0000461, РН-0000462; РН-0000755, РН-0000757, РН-0000758, РН-0000759, РН-0000760, РН-0000761 товарно-транспортні накладні за №№0884/1,899/1 та податкові накладні за №№ 356 від 08.10.2014, № 357 від 08.10.2014, №461 від 10.10.2014, №462 від 10.10.2014, №755 від 16.10.2014, №756 від 16.10.2014, №757 від 16.10.2014, № 758 від 16.10.2014, №759 від 16.10.2014, №760 від 16.10.2014, №761 від 16.10.2014 всього на суму 127 700,00 грн., в тому числі ПДВ 21 283,33 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 21 283,33 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Розрахунки за цими операціями між суб'єктами не проводились, заборгованість складає 127 700 грн.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, як при перевірці так і в процесі розгляду справи судом встановлено, що враховуючи період здійснення господарських операцій вищезазначені контрагенти позивача зареєстровані як платники ПДВ та мають право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ «Завод Пакстандарт» та ТОВ «Оптоторг», ТОВ «Будівельна компанія «Універсал моноліт» не мають реального характеру став акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оптоторг» за жовтень за №398/22-08 від 05.12.2014 року та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Універсал моноліт» за жовтень за №12/22-01 від 14.01.2015 року.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначених товариств і їх контрагентів, а не діяльність безпосередньо ТОВ «Завод Пакстандарт», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Отримані товарно-матеріальні цінності було використано позивачем у власній господарській діяльності, що відображено у бухгалтерському обліку та підтверджується відповідними документами.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Завод Пакстандарт» та ТОВ «Оптоторг» і ТОВ «Будівельна компанія «Універсал моноліт» та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 59 967 грн.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ «Завод Пакстандарт» та ТОВ «Оптоторг» не мають реального характеру стали зокрема недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, в яких не були вказані час прибуття вантажу, час вибуття вантажу та час можливого простою, зазначено адресу навантаження, яка не збігається з юридичними адресами постачальників.

Судом встановлено, що товар перевозився автомобілем МАЗ д/н НОМЕР_1, що перебуває в оренді у ТОВ «Завод Пакстандарт» на підставі договору оренди транспортного засобу №28/02-А/М від 28.02.2014 року, та навантажувався зі складських приміщень, а не з юридичних адрес контрагентів, що і було відображено в товарно-транспортних накладних та не протирічить чинному законодавству.

Окрім того, щодо таких доводів податкового органу, суд вважає, що відсутність таких накладних, так само помилки в їх оформленні, не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товарно-транспортні (транспортні) накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Завод Пакстандарт» та ТОВ «Оптоторг» і ТОВ «Будівельна компанія «Універсал моноліт» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Завод Пакстандарт» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Завод Пакстандарт». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Завод Пакстандарт» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Пакстандарт» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.04.2015 року №0000732204.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська