Постанова № 45452531, 27.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 р. Справа № 804/1407/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Бузунової К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0027181703, №0027251703 від 22.12.2014 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0027271703 від 22.12.2014 року, рішення №0027261703 від 22.12.2014 року про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що рішення про донарахування грошових зобов'язань, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (рнокпп -НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №1764/04-67-17-03 від 16.12.2014 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16, з урахуванням п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі; п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 65042,65 грн.; п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 та ч.3 ст.7, п.1. ч.2. ст.6, ч.2 п.4 ст.6 ч.2. ст.9 Закону України №2464, у результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у періоді, що перевірявся, на загальну суму 17949,95 грн.; п. «а» абз.3 п.50.1 ст.50, абз. «а» п.187.1 ст.187, п.185.1 ст.185, абз. «а» п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України з урахуванням статті 186 та п.198.6 ст.198, з урахуванням п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.201.1 ст.201, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 51003,17 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2013 року в сумі 9640,0 грн., за грудень 2013 року в сумі 21363,17 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0027181703 від 22.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 грн.; №0027111703 від 22.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 46 504,50 грн.; №0027251703 від 22.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 97 563,98 грн.; вимогу №Ф-0027271703 від 22.12.2014 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17 949,95 грн.; рішення №0027261703 від 22.12.2014 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 897,50 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року закрито провадження у справі №804/1407/15 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0027111703 від 22.12.2014 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

В силу пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підприємець не має регістрів бухгалтерського обліку, оскільки Законом України від 16.07.1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено ведення бухгалтерського обліку підприємцями. Проте, не зважаючи на це, при оформленні або отриманні первинних документів фізичним особам-підприємцям необхідно дотримуватись вимог, наведених до їх оформлення статтею 9 вказаного Закону України та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року ФОП ОСОБА_5 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт і відповідачем у п.1.7 акту не заперечується, що позивач фактично надавав такі послуги у перевіряємому періоді. Відповідачем також не заперечується та визнається, що для здійснення діяльності з надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом у позивача є матеріально-технічна база, в тому числі вантажний транспорт, причепи та земельна ділянка, перелік яких наведений у п.1.9 акту.

Судом встановлено, що 01.10.2013 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Техносервіс» укладено договір №011013 поставки нафтопродуктів, за умовами якого ТОВ «Техносервіс» поставило позивачу дизельне паливо, а ФОП ОСОБА_5 перерахував грошові кошти в сумі 200 372,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. В свою чергу ТОВ «Техносервіс» видало ФОП ОСОБА_5 податкові накладні.

06 грудня 2013 року між позивачем та приватним підприємством «Терра-Експо» укладено договір №61213 поставки нафтопродуктів, за умовами якого ПП «Терра-Експо» поставило позивачу дизельне паливо. Згідно платіжних доручень за поставлене дизельне паливо ФОП ОСОБА_5 перерахував на рахунок ПП «Терра-Експо» готові кошти в сумі 135 109 грн., а ПП «Терра-Експо» видало податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Техносервіс» та ПП «Терра-Експо» зареєстровані у якості юридичних осіб, перебувають на податковому обліку та мають свідоцтва платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності вказаних контрагентів є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, який включає оптову торгівлю паливом, мастильними матеріалами, оливами.

Відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування за таким договорами у позивача не було.

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_5 не надано до перевірки жодного первинного документу, який підтверджує транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальників ТОВ «Техносервіс» та ПП «Терра-Експо» на загальну суму 398 880,85 грн. (без ПДВ).

Проте суд зазначає, що в договорах ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Техносервіс» та ПП «Терра-Експо» погодили предмет договору та умови поставки, зазначивши, що постачальник зобов'язується передати покупцю нафтопродукти. В умовах зазначених договорів поставки сторони погодили базиси доставки з правом обрання відповідного базису покупцем - ФОП ОСОБА_5

Як вбачається з договорів, одним із погоджених сторонами базисів поставки є EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товар транспортом (та за рахунок) покупця.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У зв'язку з вищевикладеним, є безпідставним висновок відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Окрім того, не маючи власних резервуарів для зберігання придбаного палива ФОП ОСОБА_5 не здійснював транспортування дизельного палива, яке придбав у ТОВ «Техносервіс» та ПП «Терра-Експо». Матеріалами справи підтверджується, що паливо зберігалось у постачальників у резервуарах, орендованих постачальниками, і не транспортувалось від постачальника, оскільки завантажувалось безпосередньо до паливних баків вантажного транспорту ОСОБА_5 в процесі здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність позивача полягає у наданні послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом, то придбання та використання дизельного палива відноситься до витрат, які ФОП ОСОБА_5 документально підтверджені, що спростовує висновки відповідача, наведені в акті, про завищення валових витрат за 2013 рік.

Як зазначає в акті відповідач, в ході перевірки правильності нарахування сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7%, з урахуванням максимальної величини, виявлено відхилення у 2013 році у сумі 17 949, 95 грн., яке утворилось у зв'язку з не нарахуванням єдиного внеску внаслідок заниження сум чистого оподатковуваного доходу, на який зараховується єдиний внесок за ставкою 34,7 %, але ці висновки спростовуються вищенаведеним, оскільки заниження сум чистого оподатковуваного доходу не мало місця.

В обґрунтування правомірності викладення висновків акта перевірки №1764/04-67-17-03 від 16.12.2014 року податковий орган посилається на акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 25.03.2014 року №175/20-36-22-03-07/24670053 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Терра-Експо» та акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 16.01.2014 року №26/20-36-22-03-07 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з ТОВ «Техносервіс».

Проте суд не погоджується з такими висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з

питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

Висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті, не можуть бути підставою для обмеження прав позивача за умови реальності господарських операцій. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0027181703 від 22.12.2014 року суд зазначає, що згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України).

Таким чином, єдиним доказом ненадання платником податків під час перевірки документів є складений у довільній формі акт про вказану обставину. Оскільки податковим ревізором-інспектором жодних актів про ненадання (неповне надання) до перевірки первинних документів в порядку статті 85 Податкового кодексу України не складалося та відомості про такий акт в акті перевірки №1764/04-67-17-03 від 16.12.2014 року не містяться, доводи представника відповідача про ненадання до перевірки окремих первинних документів або про їх відсутність є безпідставними.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0027181703 та №0027251703 від 22.12.2014 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №Ф-0027271703 від 22.12.2014 року про сплату боргу (недоїмки).

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0027261703 від 22.12.2014 року про застосування штрафних санкцій.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 327,00 грн. (триста двадцять сім гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 29 травня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко