Рішення № 45449880, 10.06.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №668/12021/14-ц

Провадження №22-ц/791/1317/2015 Головуючий в І інстанції: Решетов В.В.

Категорія: 57 Доповідач: Вербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року червня місяця «10» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Вербицької Л.І.

Суддів: Капітан І.А. Радченка С.В.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 03 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що 07 листопада 2007 року між нею та АКБ «ТАС - Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 2102/1107/71-070, відповідно до умов якого їй надано 36 000,00 доларів США строком до 07 листопада 2032 року. Для забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 07 листопада 2007 року між нею та АКБ «ТАС - Комерцбанк» було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку було надано належне позивачу нерухоме майно - житлова квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 44,9 кв.м.

Правонаступником АКБ «ТАС - Комерцбанк» є ПАТ «Сведбанк». 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (далі - Банк) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за договорами, укладеними з позивачем.

07 червня 2013 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки зазначений виконавчий напис вчинено без належних правових підстав і з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: вказана в ньому сума боргу не є безспірною; виконавчий напис не містить переліку документів, на підставі яких він вчинений; не вказана оціночна вартість житлової квартири; не повідомлено про наявність заборгованості та повернення коштів, а також виконавчий напис вчинено до закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору, ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис № 1357 від 07 червня 2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 03 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 27 жовтня 2014 року на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 07 листопада 2007 року, посвідченого нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В за реєстровим № 3484.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В письмових запереченнях Банк, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки приватним нотаріусом вчинено у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», тому підстави для задоволення позову відсутні.

Проте колегія суддів вважає, що такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 07 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС - Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 2102/1107/71-070, з подальшими змінами до нього, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано 36 000,00 доларів США строком до 07 листопада 2032року.

07 листопада 2007 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС - Комерцбанк» було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку було надано належне позивачу нерухоме майно - житлова квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 44,9 кв.м.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (далі Банк) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за договорами, укладеними з позивачем, що підтверджується актом приймання-передачі кредитних файлів №36.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог, викладених у досудовій вимозі, Банк 15 травня 2013 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуді І.В. із заявою на вчинення виконавчого напису /а.с.114/.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 07 червня 2013 року вчинено виконавчий напис №1357 про звернення стягнення на вищезазначений предмет іпотеки. Строк, за який проводиться стягнення - з 25 травня 2012 року по 29 квітня 2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Банку в сумі 257 023 гривні 71 копійка.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 зазначеного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тобто, вказаними нормами передбачено право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобов'язання у тридцятиденний строк.

З аналізу зазначених норм матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини, вбачається, що право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса може виникнути лише у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк.

Таким чином, виникнення прав та обов'язків сторін пов'язано з надісланням іпотекодержателем вимоги іпотекодавцю та обов'язковим отриманням останнім такої вимоги, оскільки у разі неотримання цієї вимоги іпотекодавець позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом добровільного виконання вимоги іпотекодержателя.

В матеріалах справи міститься досудова вимога /а.с. 79/ від 01 березня 2013 року, зі змісту якої вбачається, що Банком запропоновано ОСОБА_1 сплатити заборгованість в сумі 31387,35 доларів США, яка виникла станом на 06 лютого 2013 року, та попередив, що в разі незадоволення цієї претензії він буде вимушений захищати свої майнові права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості, а також попереджено про те, що конкретний розмір поточної заборгованості необхідно уточнити на день оплати у відділенні Банку або телефоном.

У позовній заяві позивачка зазначала, що не була повідомлена Банком про вимогу погашення заборгованості за кредитним договором. Позивачка також посилалася на те, що на цей період між сторонами були перемовини щодо реструктуризації кредиту.

Судом першої інстанції зазначені обставини не з'ясовувалися, будь-які висновки щодо цих обставин рішення суду не містить.

Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що досудову вимогу, яка за твердженням Банку направлялася позивачці, нею не було отримано. Належних доказів отримання досудової вимоги Банком суду не надана і судом апеляційної інстанції не встановлено.

При цьому, посилання представника Банку на відсутність зобов'язання повідомлення боржника про наявність досудової вимоги протирічать змісту зазначених норм Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки позивачка була позбавлена права на обізнаність та добровільне виконання у тридцятиденний строк досудової вимоги Банку звернення до приватного нотаріусу із заявою на вчинення виконавчого напису є передчасним. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Слід також зазначити, що при встановленні апеляційним судом обставин щодо неповідомлення позивачки про пред'явлення вимоги Банку усі інші підстави, зазначені у позовних вимогах для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не має значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 03 квітня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною 07 червня 2013 року, зареєстрований у реєстрі за №1357, про звернення стягнення на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Головуючий ( підпис)

Судді (підпис)(підпис)

З оригіналом згідно:

Копія рішення оформлена 18 червня 2015 року

Рішення набрало законної сили 10 червня 2015 року

Суддя Л.І.Вербицька

Секретар судового засідання О.В. Сікора