Рішення № 45449728, 10.06.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 667/2639/14-ц

Номер провадження 22-ц/791/1372/2015 Головуючий в І інстанції Скрипнік Л.А.

Категорія 55 Доповідач: Колісниченко А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Колісниченка А.Г.,суддів:Вербицької Л.І., Капітан І.А.,при секретарі:Сікорі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Електромаш» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона віл 19.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Електромаш» про стягнення нарахованої але не сплаченої при звільненні заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року до суду із зазначеним позовом до суду звернулась ОСОБА_5, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона працювала на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ТОВ «Авто-Електромаш» у період з 10.09.2013 року на підставі наказу № 101-к від того ж числа, при цьому отримувала заробітну плату, розмір якої було встановлено в сумі 2800,00 грн. основного окладу та 800,00 грн. персональної надбавки. При звільненні із підприємства 14.01.2014 року відповідно до наказу № 05-к від того ж числа, позивачці не було виплачено відповідачем персональної надбавки за жовтень та листопад 2013 року в сумі по 800,00 грн., а також заробітну плату за листопад 2013 року в сумі 2800,00 грн., що загалом складає 4400,00 грн., не зважаючи на те, що наказом про звільнення позивачки такі виплати були передбачені. З урахуванням збільшення позовних вимог, просила стягнути з ТОВ «Авто-Електромаш» на її користь заборгованість із нарахованої але не сплаченої заробітної плати в сумі 4400,00 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38994,56 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Авто-Електромаш» на користь ОСОБА_5 нараховану, але не виплачену їй при звільненні заробітну плату в сумі 3 177,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Авто-Електромаш» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку із працівником при його звільненні з підприємства за період з 14.01.2014 року по 19.12.2014 року включно в сумі 36 705,62 грн. Стягнуто з ТОВ «Авто - Електромаш» на користь держави судовий збір у сумі 398,82 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду ТОВ «Авто-Електромаш» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що звільнившись з підприємства 14.01.2014 року ОСОБА_5 не зверталась до бухгалтерії підприємства з вимогою про виплату заробітної плати при її звільненні. Також протягом листопада 2013 року позивачка взагалі не працювала на підприємстві, з приводу чого відповідачем було надано табель обліку робочого часу, що спростовує твердження позивачки про роботу у листопаді 2013 року. Однак, суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував як належний доказ табель обліку робочого часу за листопад 2013 року в якому у позивачки були неробочі дні, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для стягнення заробітної плати за листопад 2013 року у розмірі 3177,00 грн. Крім того, заявлена до стягнення сума у розмірі 36 705,62 грн. є порівняно істотною із середнім заробітком працівника та перевищує його у декілька разів. Вина ж підприємства у несвоєчасній виплаті залишку заборгованості позивачці повністю відсутня з огляду на його відсутність заборгованості. Будь-яких листів, вимог чи звернень до підприємства з вимогою виплати з боку позивачки не надходило. На підставі чого ТОВ «Авто-Електромаш» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_5 посилаючись на необґрунтованість доводів ТОВ «Авто-Електромаш» просила про відхилення скарги та залишення рішення суду без змін.

Представник ТОВ «Авто-Електромаш»- Кириченко К.І., у судовому засіданні на задоволенні апеляції наполягав, з підстав зазначених у скарзі.

ОСОБА_5, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка наказом № 101-к від 10.09.2013 року була прийнята на посаду заступника начальника відділу матеріально - технічного забезпечення. Відповідно до наказу № 05-к від 14.01.2014 року ОСОБА_5 була звільнена на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Як вбачається із розрахункових листів ТОВ «Авто-Електромаш» за листопад та грудень 2013 року, тобто за два останні місяці, що передували звільненню позивачки, остання у листопаді відпрацювала на підприємстві у листопаді 2013 року 21 день, а у грудні 2013 року 20 днів. Наведене підтверджується також доказами, наданими позивачкою, які свідчать про те, що ОСОБА_5 працювала у листопаді 2013 року і виконувала покладені на неї трудовим договором обов'язки (а.с.44-59). Також, як вбачається з доповнення до листа Держаної інспекції України з питань праці у Херсонській області від 07.04.2014 року бухгалтерські документи щодо нарахування позивачці заробітної плати саме за листопад 2013 року адміністрацією відповідача на перевірку інспектору надані не були, з поясненням, що всі роз'яснення щодо нарахувань будуть надані у суді (а.с.43). У якості пояснень причин невиплати заробітної плати за листопад 2013 року представник відповідача посилався на те, що відповідно до табелю обліку робочого часу ОСОБА_5 у листопаді 2013 року не працювала жодного дня (а.с.61). При цьому причина відсутності працівника у табелі зазначена як «інші причини». Однак, які саме ці причини та чи проводилось службове розслідування з приводу тривалої відсутності працівника на робочому місці представником відповідача переконливо роз'яснені не були. Відсутність, передбаченого законом реагування адміністрації підприємства на тривалу відсутність працівника на робочому місці, представник відповідача пояснив правом, а не обов'язком адміністрації застосовувати заходи дисциплінарного реагування. З урахуванням усієї сукупності наявних у справі доказів, така позиція відповідача видається колегії суддів непереконливою, тому колегія погоджується із критичною оцінкою судом першої інстанції табелю обліку робочого часу, наданого відповідачем.

Окрім того, згідно проведеної державною інспекцією України з питань праці перевірки встановлено, що при звільненні позивачки з підприємства станом на 21.03.2014 року із нею не було проведено остаточний розрахунок на загальну суму, із урахуванням компенсації позивачці за невикористану відпустку в розмірі 7659,00 грн., чим порушено відповідні норми КЗпП України. Зазначене підтверджується листом Держаної інспекції України з питань праці у Херсонській області від 09.12.2014 року № 21-01-11/К-700, а також копією акту перевірки ТОВ «Авто-Електромаш» на предмет дотримання підприємством законодавства про працю № 21-01-23/94 від 20.03.2014 року, наданого на запит апеляційного суду.

Також вбачається, що відповідно до наказу № 05- к від 14.01.2014 року відділу бухгалтерії підприємства ТОВ «Авто-Електромаш» при звільненні позивачки було надано вказівку сплатити компенсацію за невикористану відпустку в кількості дев'яти календарних днів на загальну суму 423,00 грн., що і було зроблено, але лише 17.12.2014 року, після звернення позивачки до відповідача із відповідною вимогою, фактично за два дні до ухвалення оскаржуваного рішення. Наведений факт свідчить про неповний і несвоєчасний розрахунок з позивачкою на час її звільнення, і сам по собі він є підставою для застосування положень ст.117 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним і погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку перед позивачкою із сплати заборгованості з виплати заробітної плати у сумі 3 177 грн. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених ним доказах,встановлених на підставі них обставинах, а також узгоджується із нормою ст.116 КЗпП України.

Правильним також є висновок суду першої інстанції про наявність передбачених ст.117 КЗпП України підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Однак, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не було враховано положення ч.2 ст.117 КЗпП України, відповідно до яких, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_5 щодо стягнення заборгованості з виплати заробітної плати були задоволені судом частково, а на час її звільнення відповідач оспорював розмір сум, що підлягав виплаті, то визначення розміру стягнення середнього заробітку мало б узгоджуватись із роз'ясненнями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року, відповідно до яких …при визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, на яку позивач має право, частку, яку вона становить у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи. Таким чином, на думку колегії суддів рішення суду першої інстанції, в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

З урахування розміру спірної суми, частки, яку вона становить у заявлених вимогах та істотності цієї частки, та з урахуванням інших обставин справи, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування середнього заробітку на користь позивачки слід зменшити до 18 000 грн. У зв'язку із наведеним пропорційному зменшенню підлягає також і розмір стягнутого судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто- Електромаш» задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19.12.2014 року, в частині розміру сум, стягнутих в рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, зменшивши вказану суму з 36 705,62 грн. до 18 000 грн.

Це ж рішення, в частині стягнення судового збору з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто- Електромаш» змінити, зменшивши суму стягнення до 243,60 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: