Ухвала суду № 45440452, 11.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5366/15

Головуючий у 1 інстанції Петренко В. С.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП-6

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів - Заїкіна А.П., Гірняк Л.А.,

при секретарі - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі виділені матеріали цивільної справи за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_2, за участю заступника прокурора Київського району м. Одеси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про зобов'язання знести самовільно збудований житловий будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015 року,-

встановила:

30 липня 2013р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернулася з позовною заявою до ОСОБА_6, в якій просили суд зобов'язати відповідача знести за власний рахунок самовільно збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

29.08.2013р. від заступника прокурора Київського району м. Одеси надійшла заява про вступ прокурора у вищезазначену справу.

Крім того, у судовому засіданні 23.01.2014р. судом було залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2014р. у зв'язку з тим, що власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом спору у зазначеній справі, на той час була ОСОБА_2, судом було замінено первісного відповідача - ОСОБА_6 належним відповідачем - ОСОБА_2

У судовому засіданні 19.02.2015р. третя особа ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити відчуження у будь-який спосіб житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусам здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на вказаний будинок та його складові частини; заборонити ПАТ «Одесагаз», ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» надавати технічні умови, здійснювати підключення споживачів до мереж постачання води, газу, електроенергії щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати вказані організації відключити від мереж постачання води, газу, електроенергії житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1; заборонити Київському районному відділу ГУ ДМС України в Одеській області здійснювати реєстрацію місця проживання фізичних осіб в будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування наданої заяви, ОСОБА_3 посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення судом позовної заяви.

Таким чином, третя особа вказувала, що внаслідок незаконного, як на думку ОСОБА_3, скасування апеляційним судом Одеської області ухвали Київського районного суду м. Одеси від 12.11.2014р. про забезпечення позову, ОСОБА_2 одержала можливість та після цього скасування вже здійснила відчуження частини квартир у спірному будинку на користь фізичних осіб, що фактично унеможливило виконання судового рішення у справі про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

ОСОБА_3 також зазначав, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015р. скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1, а тому даний житловий будинок має статус самочинно збудованого нерухомого майна.

У судовому засіданні 19.02.2015р. прокурор не заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, просив суд її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заяви, вказував, що ОСОБА_2 дійсно здійснила відчуження частини квартир у спірному будинку та забезпечення судом позову призведе до порушення прав власників цих квартир, які не залучені до участі у справі.

Представник позивача Інспекції ДАБК в Одеській області у судове засідання не з'явився, сповіщався судом належним чином за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015р. заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Судом накладено арешт та заборонено відчуження у будь-який спосіб квартир №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, а також нежитлових приміщень, які розташовані в буд. АДРЕСА_1.

Судом заборонено Публічному акціонерному товариству «Одесагаз», Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», Публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» надавати технічні умови, здійснювати підключення споживачів до мереж постачання води, газу, електроенергії щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Судом заборонено Київському районному відділу ГУ ДМС України в Одеській області здійснювати реєстрацію місця проживання фізичних осіб в АДРЕСА_1.

В іншій частині заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2015р., змінено ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2015 року, в частині накладення арешту та заборони відчуження у будь-який спосіб квартир № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, а також нежитлових приміщень, які розташовані в АДРЕСА_1. Накладено заборону відчуження у будь-який спосіб житлового будинку з надвірними спорудами та/чи їх частин, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним і приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на нерухоме майно в цілому або на окрему його частину.

В іншій частині ухвалу залишено без змін(а.с.147-152т.2).

В апеляційній скарзіОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015р. скасувати, в задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції при задоволенні заяви ОСОБА_3 не прийняв до уваги інтереси третіх осіб, які є добросовісними набувачами квартир, розташованих у АДРЕСА_1. Застосування таких заходів не стосується предмету спору по вказаній цивільній справі та не погоджено із заявленими позовними вимогами.

В суді апеляційної інстанціїОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_3 підтримав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу відхилити, залишити ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015р. про забезпечення позову з урахуванням змін, які проголошені ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2015р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 151-152 ЦПК України, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання рішення суду, а тому заява ОСОБА_3 про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є вимоги про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи, апелянт ОСОБА_5 є особа яка набула майно на підставі договору дарування від 18 лютого 2015р., а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(а.с.116т.2).

Таким чином, задоволення позовних вимог передбачає знос АДРЕСА_1 в тому числі квартири, яка находиться у будинку та належить апелянту на підставі договору дарування від 18 лютого 2015р.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Як вбачається з виділених матеріалів, які надійшли до апеляційного суду, клопотання про забезпечення позову розглядалось судами неодноразово. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.11.2014р. судом було накладено арешт та заборонено ОСОБА_2 відчужувати земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1(а.с.14-15т.2).

Однак, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.12.2014р. зазначену ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 12.11.2014р. було скасовано(а.с.38-41т.2).

Після скасування апеляційним судом вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову щодо накладання арешту, ОСОБА_2 були одержані свідоцтва про право власності на 55 (п'ятдесят п'ять) квартир у спірному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та здійснено відчуження частини цих квартир на користь фізичних осіб.

Таким чином, судом правильно вжиті заходи забезпечення позову за ухвалою від 19 лютого 2015р., які стосуються суті заявлених позовних вимог і гарантують виконання можливого рішення суду, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвала від 19 лютого 2015р. була предметом розгляду апеляційним судом Одеської області за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2015р., ухвала від 19 лютого 2015р. змінена в частині накладення арешту, проголошена заборона відчуження у будь-який спосіб житлового будинку з надвірними спорудами та/чи їх частин, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним і приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на нерухоме майно в цілому або на окрему його частину. В іншій частині ухвала залишена без змін(а.с.147-152т.2).

Колегія суддів, з врахуванням постановленої ухвали апеляційного суду Одеської області також звертає увагу на те, що суд може вжити, передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, в якій зазначається особою, яка подала заяву, вид забезпечення позову (ч. ч. 1. 2 ст. 151 ЦППК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про забезпечення позову, поданою ОСОБА_3 (а. с. 48-51 т. 2), останній не просив вжити такий вид забезпечення позову, як накладення арешту та заборони відчуження у будь-який спосіб квартир № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, а також нежитлових приміщень, які розташовані в АДРЕСА_1, який було вжито судом першої інстанції на власний розсуд, за межами заяви яка була подана ОСОБА_3

Однак, ОСОБА_3 у заяві просив накласти заборону відчуження у будь-який спосіб житлового будинку з надвірними спорудами та/чи їх частин, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним і приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на нерухоме майно в цілому або на окрему його частину.

На що суд першої інстанції уваги не звернув та помилково вжив захід забезпечення позову, про який заявник не просив і не вжив той, який вказувався заявником ОСОБА_3 у заяві.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду, в частині, накладення арешту та заборони відчуження у будь-який спосіб квартир № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, а також нежитлових приміщень, які розташовані в АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 19.02.2015р. про забезпечення позову, в цій частині постановлена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2015р. необхідно змінити, змінивши вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відчуження у будь-який спосіб квартир № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, а також нежитлових приміщень, які розташовані в будинку № 4 по вул. Бригадній в м. Одесі, на захід забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження у будь-який спосіб житлового будинку з надвірними спорудами та/чи їх частин, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним і приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на нерухоме майно в цілому або на окрему його частину, який просив вжити в заяві ОСОБА_3, приймаючи до уваги, що зазначений захід забезпечення позову, враховуючи предмет позову, стосується суті заявлених позовних вимог і гарантує виконання можливого рішення суду, а невжиття його може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В іншій частині ухвала підлягає залишенню без змін.

Вимоги стосовно накладення заборони вчиняти будь-які юридичні дії щодо об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, про які в заяві просив також ОСОБА_3, судова колегія вважає не підлягають задоволенню, оскільки ці юридичні дії не конкретизовані, що не уможливлює визначити, чи гарантуватиме такий захід забезпечення позову виконання можливого рішення суду, а невжиття його може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апелянта про те, що заходи забезпечення позову порушують інтереси третіх осіб, які є власниками квартир за договором купівлі - продажу, є добросовісними набувачами, проживають у вищевказаних квартирах, до уваги не приймаються з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, введенні судом обмеження спрямовані на створення умов для швидкого виконання рішення суду, оскільки виготовлення технічних умов, підключення будинку до мереж постачання води, газу, електроенергії щодо об'єкту нерухомого майна, а саме до АДРЕСА_1 ускладнить можливе рішення суду та його виконання.

Як вбачається із письмових заперечень ОСОБА_3, на апеляційну скаргу, на даний час будинок підключений до інженерних мереж за договором на попереднього власника, судом першої інстанції не було задоволено клопотання про зобов'язання постачальних організацій відключити будинок від мереж, а тому права третіх осіб в цій частині не порушено.

При цьому, згідно з Європейською конвенцією з прав людини, яка є частиною національного законодавства, право на справедливий суд включає право на виконання рішення суду в примусовому порядку.

Посилання апелянта на обмеження його прав, як власника квартири - добросовісних набувачів квартир , не враховують того, що право власності може бути обмежено у випадках передбачених законом.

Введення судом обмеження при розгляду справи щодо права власності є одним із випадків обмеження яке передбачено на забезпечення балансу між інтересами сторін провадження.

Доводи представника ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, які наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позову.

Обрані заходи забезпечення позову не порушують принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

На розгляді в суді першої інстанції є цивільна справа про зобов'язання знести самовільно збудований житловий будинок. В межах заявлених вимог суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, з якими частково погодився суд апеляційної інстанції за ухвалою від 20 квітня 2015р. Такі процесуальні заходи забезпечення позову здійсненні судом першої інстанції в межах повноважень ст.ст.151-152 ЦПК України. На теперішній час спір про право знаходиться на розгляді в суді першої інстанції. Законність заявлених вимог буде перевірятися судом першої інстанції, тому вимоги про скасування заходів забезпечення позову в повному обсязі при наявності спору про право є необґрунтованими. На теперішній час провадження по справі зупинено, оскільки в адміністративному суді оспорюються документи, які видані учасникам процесу(третім особам) на спірне самовільно збудоване майно.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, так як вони не спростовують висновки суду, в частині, з якими погодилася судова колегія.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Колегія суддів погоджується з ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2015р., оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі ст. 324 ч .1 п. 2 ЦПК України ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, тому, що не перешкоджає подальшому провадженню по справі.

Керуючись ст.ст.209,303,307 п.3ч.2,312,315,317,318,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2015р. змінити в частині накладення арешту та заборони відчуження у будь-який спосіб квартир № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, а також нежитлових приміщень, які розташовані в АДРЕСА_1.

Накласти заборону відчуження у будь-який спосіб житлового будинку з надвірними спорудами та/чи їх частин, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони органам державної реєстраційної служби та нотаріусам (державним і приватним) здійснювати реєстрацію та перереєстрацію права власності на нерухоме майно в цілому або на окрему його частину.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Л.А. Гірняк

А.П. Заїкін