Рішення № 45438610, 18.06.2015, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2477/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом

Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія»

до

ОСОБА_1

про

визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарський виробничій кооператив «Росія» (далі по тексту - СВК «Росія») 02.10.2014 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1, та скасування реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою, та усунення перешкод у користуванні позивачем вказаним житловим будинком.

25.03.2015 року СВК «Росія» подав уточнений позов до ОСОБА_1 /а.с. 15-16/ та просить суд:

- визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1;

- зняти відповідача з реєстрації за вищевказаною адресою;

- примусово звільнити вказаний житловий будинок від речей відповідача;

- усунути перешкоди у користуванні позивачем вищевказаним будинком.

З позовної заяви та уточненого позову вбачається, що СВК «Росія» є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1. З 1986 року у вказаному будинку разом з родиною проживала та була зареєстрована гр-ка ОСОБА_1, яка на той час була членом СВК «Росія». У 2005 році родина ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 звільнились з СВК «Росія», виселилась зі спірного будинку та виїхали на постійне проживання за межі с. Приморське, Кілійського району, Одеської області. У подальшому ОСОБА_2 знявся з реєстрації, а відповідач, незважаючи на те що з 2008 року не мешкає у вказаному будинку добровільно скасовувати свою реєстрацію відмовляється. Оскільки до теперішнього часу місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, який є власником цього нерухомого майна, позбавлений можливості вільно користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

На підставі зазначених вище обставин, представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача Севастьянов Іван Костянтинович в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду письмову заяву, згідно з якою позов підтримав у повному обсязі, просить його задовольнити, розглянувши справу за відсутності сторони позивача, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1, яка про дату час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, в судове засідання повторно не з'явилась, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладання слухання по справі, або про розгляд справи за її відсутності не надала.

На підставі письмової заяви представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197, 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, судом достовірно встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини:

СВК «Росія» є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 27.04.2010 року виконкомом Приморської сільської ради /а.с. 5/ та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «РБТІ та РОН» № 25985910 від 27.04.2010 року /а.с. 6/.

Згідно з відповіддю Кілійського РС ГУ ДМС України в Одеській області від 31.10.2014 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 02.03.1987 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 18/, даний факт також підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 /а.с. 12/.

У відповідності до витягу з протоколу засідання правління СВК «Росія» № 18 від 13.12.2005 року, було прийнято рішення ОСОБА_1 звільнити за власним бажанням з членів СВК «Росія», а житлову площу яку вона займала звільнити /а.с. 10/.

У довідці Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 351 від 24.06.2008 року зазначено, що ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на даний час не проживає на території села Приморське, в зв'язку з виїздом.

У статті 6 ЖК України зазначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

У відповідності до ст. 10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Відповідно до вимог ст. 71 ч. 1 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм, наймач може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин.

У зв'язку з тим, що позивачем були надані належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1, понад встановлений законом строк (6 місяців), суд вважає позовну вимогу про визнання відповідача такою, що втратила право користування зазначеним житловим будинком обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Згідно зі ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

В статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року (в подальшому Закон) визначено: місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб (далі - орган реєстрації).

Відповідно до ст. 6 Закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

У відповідності до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі викладеного суд вважає позов в частині скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, не обґрунтованим та не підлягаючім задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як зазначено у ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки СВК «Росія» просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності житловим будинком шляхом примусового звільнення будинку від речей відповідача, а такий спосіб захисту порушеного права не передбачений ні ч. 2 ст. 16 ЦК України, ні договором, або законом, суд вважає позов в цій частині таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити - частково.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

У задоволенні позову в частині решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан