Рішення № 45438388, 18.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1927/15 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/783/3880/15 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого Тропак О.В. ,

суддів: Приколоти Т.І. Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю представника позивача Гнатишака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

13 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк « Приватбанк» подало до суду позовну заяву, в якій просило стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 20 058, 89 грн. за кредитним договором № б/н від 29.04.2013 року та судові витрати у розмірі 243,60 грн, з тих підстав, що 29.04.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, в результаті якого відповідачем отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідачка порушила норми законодавства та умови кредитного договору, а відтак позивач був змушений звернутись до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» ( р/р № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитною лінією в розмірі 17 028, 05 грн. ( 7946, 50 грн.- заборгованість за кредитом; 9081,55 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом) та 243, 60 грн. судових витрат, а всього разом 17271 грн. 65 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ОСОБА_3, яка покликаючись на незаконність та необгрунтованість оскаржуваного рішення просить його в частині стягнення процентів змінити, і зобов'язати позивача зменшити відсоткову ставку з 34,8 % до 30%. Стверджує, що «Умови та правила надання банківських послуг» не містять її підпису та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що саме вказані Умови розумів відповідач підписуючи Анкету - заяву, тому вважає, що «Умови та правила надання банківських послуг», які надані позивачем неможливо прийняти як допустимий доказ у справі на підставі яких було нараховано суму боргу , оскільки такі затверджені 2010 р., а кредит виданий 2013 року і про такі не вказано у Анкеті-заяві. Вказує, що позивачем не обгрунтовано причини нарахування суми за процентами користування кредитом та не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження порядку та розміру нарахування:

- процентів на залишок поточної заборгованості за кредитом за період з 24.07.2013 року по 31.07.2013 року у сумі - 126, 51 грн., 32.65 грн., 194, 71 грн.;

- процентів за період з 26.08.2013 року по 01.09.2014 року у розмірі 30% на залишок поточної заборгованості за кредитом та 30% на залишок простроченої заборгованості за кредитом;

- за період з 01.09.2014 р. по 31.01.2015 р. процентну ставку було позивачем збільшено в односторонньому порядку до 34,8% та нараховано на залишок поточної заборгованості за кредитом та на залишок простроченої заборгованості за кредитом ( 69,6 % на рік).

У запереченні на апеляційну скаргу позивач вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності , на думку відповідача, нарахування відсотків за користування коштами за ставкою 34,8% річних, з огляду на те, що згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Сторонами чітко обумовлено за п.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», що у зв»язку із незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів позичальник зобов»язується надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. Такої заяви боржником кредитору не подано, доказів в розпорядження суду не представлено. Відповідач обрав спосіб кредитування у вигляді кредитної карти з відновленням доступної суми, відтак не набув права на фіксовану процентну ставку, а збільшення ставки із 30% річних до 34,8% річних є абсолютно адекватним умовам грошового ринку, вимог про припинення дій, що порушують право банку не пред»являлось, знятої суми коштів в силу незгоди зі збільшенням не повернуто. Користування відповідачем кредитними коштами по дату 22.07.2013 року проводилось з дотриманням 55 днів пільгового періоду. Стверджуючи про нарахування відстоків за ставкою 60% річних апелянт не представляє в розпорядження суду доказів цьому. За розрахунком заборгованості зазначена, як поточна ставка 30% , так і ставка на прострочку 30%, тобто кредитор по відношенню до боржника у випадку прострочки застосовує тотожну поточну ставку, а не проводить по відношенню до простроченого платежу нарахування і поточних і прострочених відсоткі. Якщо знята сума коштів повернута в розмірі 7% від суми боргу в порядку передбаченому договором нарахування проводиться за ставкою 30%, у зворотньому - 30% + неустойка визначена 2.1.1.12.6.1. Сторона відповідача абсолютно не була позбавлена можливості в суді першої інстанції, реалізуючи власне право на вжиття заходів щодо забезпечення доказів, заявити клопотання про призначення відповідної експертизи задля того, щоб переконатись в абсурдності такого припущення попередньо оплативши таку, отже дані покликання є нічим іншим , як припущенням, які нічим не обґрунтовані, відтак до уваги прийматись не можуть.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржене рішення в частині стягнення заборгованості за кредитною лінією, заборгованості по процентам за користування кредитом, судових витрат, та всього разом - належить змінити в сторону зменшення, з наступних мотивів.

Колегія суддів не знаходить підстав для врахування доводів апеляційної скарги в частині незгоди відповідача: з нарахуванням процентів на залишок поточної заборгованості за кредитом за період з 24.07.2013 року по 31.07.2013 року у сумі - 126, 51 грн., 32.65 грн., 194, 71 грн.; та - із застосуванням з 01.09.2014 року ставки за користування кредитом в розмірі 34,8% річних, оскільки розрахунки заборгованості у вищезазначеній частині проведені позивачем з дотриманням пунктів 1.1.2.4 та 2.1.1.12.6.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Водночас колегія суддів вважає непереконливими заперечення відповідача проти апеляційної скарги в частині її доводів, щодо ігнорування позивачем вимог Тарифів, правил користування електронним платіжним засобом , а саме - карткою міжнародних платіжних систем «VISA» за тарифом 5»55 днів», яким встановлено базову процентну ставку на залишок заборгованості (після закінчення пільгового періоду) на місяць у розмірі 2,5% ( а.с.68).

У відповідності до п.2.1.1.12.6.4 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 32 зворот) , у випадку непогашення суми простроченого кредитку (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафта або його частини понад 210 днів весь кредит (Овердрафт) вважається простроченим і нарахування з дати переводу кредиту (Овердрафта) в статус прострочених боргових зобов»язань проводяться згідно п п. 2.11.12.6.1. на залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню у розмірі, встановленому в п. 2.1.1.12.6.1 даних Умов.

Отже, правовим наслідком прострочення кредиту було нарахування пені, яка і нараховувалася позивачем з 01.09.2013 року ( а.с. 5 зворот) , а не - нарахування процентів за користування поточною та простроченою заборгованістю у розмірі , який перевищував 2,5% у місяць (30% у рік), як це випливає із розрахунку заборгованості наданої позивачем ( а.с. 5-6).

Оскільки позивачем не надано правового обґрунтування підставності нарахування ним відсотків за користування поточним та простроченим кредитом у розмірі , який у період з 26.08.2013 року по 01.09.2014 року перевищував 30% , а в період 01.09.2014 року по 31.01.2015 року перевищував 34,8% річних, то колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги , щодо протиправного нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у подвійному розмірі, а саме за період з 26.08.2013 року по 01.09.2014 року необгрунтованого нарахування плати за користування кредитом у розмірі 2187,45 грн, та за період з 01.09.2014 року по 31.01.20145 року необґрунтованого нарахування плати за користування кредитом у розмірі 2176,39 грн ( 9081,55 мінус 4728,77= 4352,78;4352,78/2 = 2176,39). А всього розмір необґрунтованого нарахування процентів за період з 26.08.2013 року по 31.05.2015 року становить 4363,84 грн ( 2187,45+ 2176,39= 4363,84). Таким чином, відсотки за користування кредитом належить зменшити на 4363,84 грн і стягнути їх у розмірі 4717,71 грн (9081,55 мінус 4363,84 = 41717,71).

У зв»язку із частковим задоволенням позовних вимог судові витрати підлягають присудженню пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 175 грн 45 коп ( 12664,21 * 243/17028,05/100= 175,45).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення в частині стягнення заборгованості за користування кредитом ухвалено за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, та - з порушенням норм матеріального права (ч.1 ст. 1048, ст. 1054 ЦК України), що у відповідності до п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для зміни рішення.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова 20 квітня 2015 року в частині: стягнення заборгованості за кредитною лінією, заборгованості по процентам за користування кредитом, судових витрат, та всього разом - змінити.

Зменшити розмір стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»:

-заборгованості за кредитною лінією з 17028,05 грн. до 12664 ( дванадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 21 коп;

-заборгованості по процентам за користування кредитом з 9081,55 грн. до 4717 (чотири тисячі сімсот сімнадцять) грн. 71 коп;

-судових витрат з 243,60 грн. до 175 (сто сімдесят п»ять) грн. 45 коп;

-всього разом з 17271 грн. 65 коп до 12839 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять дев»ять) грн. 66 коп.

В решті рішенняШевченківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

Федоришин А.В.