Ухвала суду № 45433828, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/14909/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» до Херсонської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, що переглядається за касаційною скаргою Херсонської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ПрАТ «Кримський титан» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Херсонської митниці Міндоходів (далі - Митниця), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними і скасування рішень і карток відмов у митному оформленні, стягнення коштів.

Зазначали, що оскаржуваними рішеннями Митниці визначено митну вартість ввезених позивачем товарів (натр їдкий очищений) за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та відмовлено у прийнятті митної декларації у зв'язку з таким коригуванням.

Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24 грудня 2013 року № 600080000/2013/000096/1, від 25 грудня 2013 року № 600080000/2013/000098/1, від 2 січня 2014 року № 600080000/2014/000002/1, від 9 січня 2014 року № 600080000/2014/00000/8/1, картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 600080000/2013/00223, № 600080000/2013/00225, № 600080000/2014/00002, № 600080000/2014/00008, стягнути з Державного бюджету України фінансову гарантію в розмірі 18752,51 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, позов задоволено частково. Оскаржувані рішення скасовано, а в задоволенні решти позовних вимог відмолвено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що у грудні 2013 року відповідно до контракту від 21 січня 2013 року № RF/RR/44-13/47-1 та додаткової угоди від 3 грудня 2013 року № 1 Товариство здійснювало закупівлю натру їдкого очищеного (розчин) - соди каустичної очищеної (розчину) за 25000,00 російських рублів (далі - руб) за 1 тону.

Поставка товару проводилась на умовах DAP станція пограничного переходу Росія/Україна відповідно до ІНКТЕРМС - 2010, тобто в ціну товару, встановлену договором, включені усі фактичні затрати на момент перетинання товаром митного кордону України.

Відповідно до умов контракту у грудні 2013 року - січні 2014 року позивачем ввезено на митну територію України 4 партії товару. Задекларована митна вартість, обчислена за ціною договору, склала: 2 193 625,02 руб; 2 940 825,00 руб; 2 999 150,02 руб; 1 457 949,99 руб, відповідно.

На підтвердження заявленої вартості, окрім митних декларацій, Товариство надало Митниці такі документи: картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами; залізничні накладні УМВС; банківські платіжні документи, що стосуються товару; висновок про вартісні характеристики, підготовлений ДП «Укрпромзовнішекспертиза»; рахунки - фактури (інвойси); зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатковими угодами та додатками; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікати про походження товару форми СТ-1; листи; паспорти якості; копії митних декларацій країни відправлення.

Митниця із визначенням митної вартості у поданих митних деклараціях не погодилася, та з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару витребувала у Товариства додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивач надав наступні документи: джерела інформації Інтернет ресурси - «atena.com.ua», «globalchem.com.ua», «makepolo.com»; копії митних декларацій країни походження.

Митницею відмовлено у прийнятті декларацій, винесені рішення про коригування митної вартості від 24 грудня 2013 року № 600080000/2013/000096/1, від 25 грудня 2013 року № 600080000/2013/000098/1, від 2 січня 2014 року № 600080000/2014/000002/1, від 9 січня 2014 року № 600080000/2014/00000/8/1, та встановлено вартість товару на рівні 2 281 370,00 руб (замість 2 193 625,02 руб), 3 058 458,00 руб (замість 2 940 825,00 руб), 3 119 116,00 руб (замість 2 999 150,02 руб), 1 516 268,00 руб (замість 1 457 949,99 руб). Застосований метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Рішення обґрунтовані тим, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення заявленої митної вартості у порівнянні з митною вартістю ідентичного товару, що надійшов на однакових комерційних умовах поставки, а також документально не підтверджені складові митної вартості: вартість сировини, транспортні витрати. Також встановлено невідповідність загальної суми по рахунках-фактурах числовому значенню сум зазначених у банківських платіжних документах.

У висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 16 грудня 2013 року № 5740, який носить консультативний характер, за твердженням відповідача, не вказано за яких умов (якість зазначеного товару, умови оплати, розмір партії) можна вважати рівень ціни в 25 000,00 руб/т таким, що відповідає кон'юнктурі ринку.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сумнів митного органу у контрактній вартості товарів є необґрунтованим, а позивач подав достатні документи для підтвердження контрактної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з остаточними висновками судів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Підставою для сумніву у задекларованій вартості Митницею зазначена невідповідність числового значення заявленої митної вартості у порівнянні з митною вартістю ідентичного товару, що надійшов на однакових комерційних умовах поставки (митна декларація від 4 грудня 2013 року № 60080000/2013/013323).

Такий сумнів давав право Митниці для витребування додаткових документів.

В той же час суди обґрунтовано погодились з твердженням позивача про те, що різниця в ціні в 1000 руб за 1 т товару спричинена довгостроковими та взаємовигідними умовами співпраці між двома підприємствами, і це стало підставою для підписання довгострокового додаткового договору (додаткова угода № 1 від 3 грудня 2013 року) на весь період поставки (2014 рік) зі зменшенням ціни.

Поставка ж товару, яка задекларована у митній декларації від 4 грудня 2013 року № 60080000/2013/013323, здійснювалась на підставі попереднього додаткової угоди (додатку № 1 від 21 січня 2013 року).

Щодо інших, наведених у касаційній скарзі доводів, то колегія суддів зазначає.

Відповідно до умов пункту 6.1 контракту розрахунки здійснюються наступним чином: покупець здійснює оплату вартості поставленого за цим контрактом товару в російських рублях 100% авансовим платежем за допомогою банківського переказу на рахунок Продавця на підставі комерційного рахунку продавця, виставленого згідно з погодженим сторонами графіком відвантаження на кожен період поставки.

Інвойси від 23 жовтня 2013 року № 0168-CS, від 4 грудня 2013 року № 0194-CS є комерційними рахунками Продавця, на підставі яких Покупець здійснює авансові платежі за Товар.

Згідно з пунктом 7.2. контракту рахунок виставляється на кожну партію Товару, відвантаженого по одному транспортному документу, із зазначенням ваги нетто, найменування Товару, номера контракту та суми. Одним із документів, який супроводжує партію товару є рахунок-фактура. Отже на кожну партію товару виставляється рахунок-фактура, що підтверджує кількість і вартість товару, що постачається.

На підставі інвойсів позивачем оплачено товар за узгоджений період. Після оплати, контрагент, виконуючи вимоги контракту, виписує рахунок-фактуру на кожну поставлену партію товару.

Так, відповідно до платіжного доручення від 19 листопада 2013 року № 550 Товариство оплатило товар, що надійшов відповідно до рахунку-фактури від 9 грудня 2013 року № ЕТК/ВЭС/В-305, із призначенням платежу: «передоплата за натр їдкий по контракту № RF/RR/44-13/47-1 і інвойсу від 23 жовтня 2013 року № 0168-CS».

Згідно з платіжним дорученням від 11 грудня 2013 року № 577 позивач оплатив товар, що надійшов відповідно до рахунку-фактури від 16 грудня 2013 року № ЕТК/ВЭС/В-312, із призначенням платежу: «передоплата за натр їдкий по контракту № RF/RR/44-13/47-1 і інвойсу від 4 грудня 2013 року № 014-CS».

Відповідно до платіжних доручень від 20 грудня 2013 року № 590 та від 24 грудня 2013 року № 592 позивач оплатив товар, що надійшов відповідно до рахунку-фактури від 28 грудня 2013 № ЕТК/ВЭС/В-328, із призначенням платежу: «передоплата за натр їдкий по контракту № RF/RR/44-13/47-1 і інвойсу від 4 грудня 2013 року № 0194-CS».

В сукупності це спростовує твердження Митниці про розбіжності в документах Товариства, які б були підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

З викладеного вбачається, що висновки судів про скасування оскаржуваних рішень Митниці та карток відмови у митному оформленні є правильними та доводами касаційної скарги не спростовуються.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Херсонської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов