Ухвала суду № 45433825, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/16568/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, що переглядається за касаційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Херсонське ОВФСЗІ) звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Посилаючись на те, що у 2012 році відповідач не створив передбачену Законом України від 21 березня 1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) кількість робочих місць для інвалідів і не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції та пеню, просив стягнути з нього заборгованість в загальному розмірі 113 114,47 грн.

У вересні 2013 року Херсонське ОВФСЗІ подало заяву про збільшення позовних вимог на суму пені в розмірі 3165,40 грн, яка розрахована за несплату санкцій за період судового розгляду справи з 16 квітня по 5 вересня 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 113 046,64 грн та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 67,83 грн. При цьому суди відмовили в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 3 165,40 грн за несвоєчасну сплату санкцій в період з 16 квітня по 5 вересня 2013 року.

У касаційній скарзі Херсонське ОВФСЗІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2012 році становила 266 осіб. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем до чотиривідсоткового нормативу, у 2012 році становила 11 осіб, у той час коли у звітному періоді у відповідача працювало 3 інваліда, і не були працевлаштовані 8 інвалідів.

Відповідач протягом 2012 року не вжив всіх заходів щодо працевлаштування інвалідів на створених робочих місцях для інвалідів, оскільки до Новокаховського міського центру зайнятості не надавались звіти за формою 3-ПН з позначкою у графі 15 «для осіб з обмеженими фізичними можливостями», як то передбачено пунктом 3 Інструкції заповнення форми № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 (далі - Інструкція).

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідач не здійснював належного інформування центру зайнятості щодо існування вакансії для працевлаштування інваліда, чим порушив правила здійснення господарської діяльності, відтак санкції за таке порушення підлягають стягненню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

За правилами статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За правилами Інструкції підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як встановлено судами, ФОП ОСОБА_4 в звітах форми 3-ПН не інформувала центр зайнятості про існування на підприємстві вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так як відповідачем не доведено вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, суди правомірно стягнули суму штрафних санкцій, нарахованих за такі дії.

Суть касаційної скарги позивача зводиться до оскарження відмови в задоволенні позову в частині стягнення санкцій за період судового врегулювання спору (з 16 квітня по 5 вересня 2013 року).

За правилами пункту 3.4. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 (далі - Порядок), нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольнив вимоги про стягнення пені за період з 16 по 18 квітня 2013 року, тобто починаючи з дня, коли у позивача виникло право на звернення до суду, та по день звернення до суду з позовом.

Пунктом 3.7 Порядку встановлено, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

При цьому, пунктом 3.6 Порядку передбачено, що нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу.

Отже, задоволення позовних вимог станом на дату звернення до суду не позбавляє позивача права на нарахування пені станом на дату фактичного погашення суми боргу.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення таким, що прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов