Ухвала суду № 45433819, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/5801/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови.

Зазначала, що оскаржуваною постановою на неї накладено штраф за порушення у сфері містобудівної діяльності за подання недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - деклаоація).

Посилаючись на те, що відповідач не мав законних підстав для проведення перевірки, оскільки декларація вже була повернута для усунення наявних в ній недоліків, просила скасувати постанову про накладення штрафу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (правонаступник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що у червні 2014 року позивачем до Інспекції подано для реєстрації декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме «Реконструкція системи водопостачання та каналізації цеху по переробці насіння олійних культур за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1».

18 червня 2014 року Інспекція листом № ЗП151140002270 поінформувала ФОП ОСОБА_4 про повернення декларації, оскільки: пункт 11-1 декларації не відповідає формі; під згодою на обробку персональних даних зазначається повне ім'я та по батькові замовника; інформація щодо статусу замовника містить розбіжності з інформацією, яка зазначалась у Декларації про початок виконання будівельних робіт.

27 червня 2014 року відповідачем виписано направлення № 587-07 для проведення позапланової перевірки достовірності наведених даних у поданій позивачем декларації. Строк дії направлення з 27 червня по 3 липня 2014 року.

1 липня 2014 року головним державним інспектором Інспекції проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, про що складено акт.

В ході перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_4 до Інспекції подано на реєстрацію декларацію без повного пакету виконавчої документації (сертифікатів відповідності на використані матеріали, актів на приховані види робіт, загального журналу робіт, протоколів випробувань системи водопостачання), а тому об'єкт є незакінченим будівництвом, що свідчить про надання недостовірних даних у декларації.

1 липня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

11 липня 2014 року заступником начальника Інспекції винесено постанову № 66, якою ФОП ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 21 924,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідач безпідставно провів перевірку достовірності наведених у декларації даних повернувши саму декларацію.

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком судів попередніх інстанцій.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Пунктом 21 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461), передбачено, що у разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

Судами встановлено, що за результатами розгляду декларації, відповідачем виявлено підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, у зв'язку з чим 18 червня 2014 року її повернуто на доопрацювання разом із супровідним листом, в якому вказано недоліки.

При цьому, позапланову перевірку достовірності наведених даних у поданій позивачем декларації, а саме про наявність пакету виконавчої документації, ініційовано після її повернення.

Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставою для проведення позапланової перевірки, серед іншого, може бути необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Враховуючи, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації фактично повернута позивачу 18 червня 2014 року, то це унеможливлює проведення відповідачем перевірки достовірності наведених у ній даних.

Виправлена декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована Інспекцією 2 липня 2014 року за № ЗП1411417708, а оскаржена постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ухвалена 11 липня 2014 року.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що дії відповідача є непослідовними, а постанова підлягає скасуванню. Доводи, викладені в касаційній скарзі, такого висновку не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов