Ухвала суду № 45433608, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/9410/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року

у справі № 808/3338/14

за позовом ОСОБА_4

до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області,

треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

про скасування реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області в якому просив скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Ільющенкова Сергія Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 5605617 від 25 лютого 2013 року про реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на житловий будинок літ. Б за адресою АДРЕСА_1; визнати нечинним свідоцтво про право власності індексний номер 746210 від 25 лютого 2013 року видане державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Ільющенковим С.О. ОСОБА_5 на об'єкт нерухомості будинок літ. Б за адресою АДРЕСА_1; скасувати запис про реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на житловий будинок літ. Б за адресою АДРЕСА_1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі №808/3338/14, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №560517 від 25 лютого 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Ільющенкова С.О. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №746210 від 25 лютого 2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі № 808/3338/14 рішення суду першої інстанції скасовано. Закрито провадження в частині позовних вимог про визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 лютого 2013 року. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищезазначене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі № 808/3338/14.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1

06 лютого 2013 року ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, літ. «Б».

До заяви заявником додано висновок про відповідність містобудівним вимогам Н-0288/в від 01 лютого 2013 року, видавник в.о. директор департаменту архітектури та містобудування ОСОБА_9; технічний паспорт від 29 січня 2013 року, виданий ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»; квитанцію про сплату державного мита; копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; технічний паспорт на садибний житловий будинок з додатками; експлікацію.

25 лютого 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Ільющенковим Сергієм Олександровичем прийнято рішення № 560517 про проведення державної реєстрації права власності: форма власності - приватна, розмір частки 1/1 на вказаний вище житловий будинок за ОСОБА_5

25 лютого 2013 року видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, літ. «Б», індексний номер 746210.

Сформовано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Б».

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Згідно пункту 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 № 703, який діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до пункту 16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 24 вказаного Закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

З копії реєстраційної справи вбачається, що ОСОБА_5 подано заяву про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок до якої додано всі необхідні документи, передбачені пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року.

Враховуючи, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку та відмовив в позові про скасування спірного рішення державного реєстратора.

Вказані обставини спростовують посилання ОСОБА_4, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснив державну реєстрацію прав власності на будинок АДРЕСА_1.

Також в касаційній скарзі ОСОБА_4 звертає увагу суду на помилкове закриття провадження у справі в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно №746210 від 25 лютого 2013 року.

Такі твердження касатора судова колегія Вищого адміністративного суду України відхиляє виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як правильно звернув увагу апеляційній суд, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом. Тому надання юридичної оцінки такого свідоцтва здійснюється в порядку цивільного процесуального законодавства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративним апеляційним судом правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному судовому рішенні, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі № 808/3338/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: