Ухвала суду № 45433365, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/62511/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року

у справі № 1170/2а-4678/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Автобусний парк» 13527

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Автобусний парк»13527 задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000852360 від 22.07.2011 року.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на загальну суму 4658229,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки №51/23-10/03117292 від 07.07.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000852360, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4658226,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 26.09.2011 року №3238/10/25-014 зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з ВАТ «Кіровоградгаз», ЗАТ НВП «Радій», ВАТ «Кіровоградобленерго».

В акті перевірки і касаційній скарзі відповідачем зазначається, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами та правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час перевірки позивач повідомив контролюючий орган про неможливість надати оригінали витребовуваних документів у зв'язку із великим документообігом. При цьому, до заперечення на акт перевірки №51/23-10/03117292 від 07.07.2011 року позивачем додано: акти передачі-приймання природного газу та виконання послуг по його транспортуванню, видаткові накладні, докази оплати. Зазначені первинні документи належним чином досліджено судами попередніх інстанцій.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, визначає, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем належним чином підтверджено правомірність включення до валових витрат відповідного звітного періоду суми коштів, сплачених ним за укладеними з контрагентами правочинами.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року у справі № № 1170/2а-4678/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна