Рішення № 4542884, 20.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.09 р. Справа № 4/6

17.02.09р. оголошена перерва на підставі ст. 77 ГПК України для надання сторонами додаткових документів в обґрунтування вимог і заперечень на 13-00годин 20.02.2009р., про що повідомленні представники сторін.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 16.01.2009р.,

від відповідача - Гуревич М.А. - за довіреністю від 01.12.2008р.,

за позовом - Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” м. Маріуполь

про стягнення 88708,54грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 88708,54грн., з яких: 73658,28грн. - заборгованість, 4308,01грн. - інфляція, 1260,05грн. - 3%річних, 9482,20грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №1/2004 від 15.03.2004року, додаткову угоду №1 від 29.12.2007року до договору, специфікацію №1 до договору, накладні №11 від 20.05.2008року на суму 49638,26грн., №12 від 28.05.2008року на суму 10913,82грн., №020 від 01.07.2008року на суму 14106,20грн. та довіреності серії ЯПГ №089843 від 20.05.2008року, №089844 від 01.07.2008року, по яких отриманий товар відповідачем, рахунки №011 від 20.05.2008року на суму 49638,26грн., №012 від 28.05.2008року на суму 10913,82грн., №020 від 01.07.2008року на суму 14106,20грн., які виставлені відповідачу для оплати, витяг з банківського рахунку №6 від 15.10.2008року на суму 1000,00грн. в обґрунтування часткової оплати товару.

Представник відповідача підтвердив той факт, що ним одержаний за договором поставки № 1/2004 від 15.03.2004р., строк якого продовжений додатковою угодою № 1 від 29.12.2007р. до 31 грудня 2009року, щебінь на загальну суму 73658,28грн., але у зв'язку з тим, що якість продукції не підтверджена відповідними документами підприємства-виготовлювача ДСТУ Б В.2.7.-75-98, він не має підстав сплачувати отриману продукцію до одержання цих документів.

На розсуд суду наданий договір поставки №1/2004 від 15.03.2004р., за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу щебінь.

Поняття договору поставки надається у статті 265 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК). Договір поставки - право чин, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім суб'єктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов'язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

2

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

Частина 2 ст. 268 ГК приписує зазначати в договорі поставки номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

При дослідження матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір купівлі-продажу №1/2004 від 15.03.2004року разом із додатковою угодою №1 від 29.12.2007року та специфікацією №1, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов'язання продавця, а саме: поставити покупцю товар, що визначений у специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною договору (п. п. 1.1,1.2 договору), а покупець оплачувати товар по факту поставки протягом 3 банківських днів (п. 5.1 договору).

Таким чином, сторонами в договорі передбачений конкретний строк оплати товару (п.5.1) а також, що якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, ТУ і підтверджуватися сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони виконували цей договір, починаючи з 2004року, тобто тривалий термін. На виконання умов п. п. 1.1, 1.2 договору сторони підписали 01.04.2008року специфікацію №1 до договору, в якій узгодили найменування товару - щебінь фракції 5-20 і 20-40, одиницю виміру, ціну, кількість та його вартість. І підписали додаткову угоду №1 від 29.12.2007року, в якій продовжили строк дії договору до 31.12.2009року.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Представником відповідача на підставі довіреностей серії ЯПГ № 089843 від 20.05.2008р., № 089844 від 01.07.2008р. отриманий товар по накладним: №11 від 20.05.2008року на суму 49638,26грн., №12 від 28.05.2008року на суму 10913,82грн., №020 від 01.07.2008року на суму 14106,20грн. Всього на загальну суму 74658,28грн.

В цей же день позивачем виставлені відповідачу для оплати рахунки: №011 від 20.05.2008р. на суму 49638,26грн., №012 від 28.05.2008р. на суму 10913,82грн., №020 від 01.07.2008р. на суму 14106,20грн. Всього на загальну суму 74658,28грн.

Відповідач не спростовує факт одержання від позивача щебеню на суму 74658,28грн., як не спростовує і факт одержання рахунків для оплати.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якісь товарів, що поставляються, належними товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Позивач не виконав ці умови договору - не підтвердив сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача якість поставленого щебеню.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати. Але суд приймає до уваги, що за період з травня по липень 2008року (час, коли отримано щебінь) і до пред'явлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної продукції з боку відповідача не пред'являлося. Не доведено відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що продавець був належним чином повідомлений.

3

При виявленні неналежності одержаного щебеня якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

Оскільки отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у п.5.1договору, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Суд приймає до уваги, що відповідач все ж таки частково оплатив отриманий ним товар в сумі 1000,00грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку №6 від 15.10.2008р., не висуваючи ніяких вимог до якості товару і неодержання сертифікатів заводу-виготовлювача.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає 73658,28грн. (74658,28 - 1000,00).

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 73658,28грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 9482,20грн. пені, 4308,01грн. інфляційні витратити і 1260,05грн. річні проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пеня, індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях і їх правова природа є різною.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є не лише обов'язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (п.5.1 - по факту поставки в термін 3-х банківських днів); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені (п.6.1 - подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені частково, в розмірі 8864,52грн. так як вона розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, боржник зобов'язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку. Позивачем же нарахована пеня за термін більш за шість місяців.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

4

Позивач просить стягнути з відповідача 4308,01грн. - інфляції, 1260,05грн. - 3%річних, суд задовольняє ці вимоги наступним чином: 1260,05грн. три проценти річних - в повному обсязі, а інфляційні після перевірки арифметичного рахунку, що проведений судом, задовольняє частково в сумі 1742,91грн., оскільки позивачем наданий необґрунтований розрахунок суми без врахувань строків оплати, тобто інфляційні нараховані з урахуванням місяців, у яких відбувалась поставка товару.

Заперечення відповідача стосовно відсутності коштів на рахунках боржника у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, не приймається судом до уваги, оскільки це питання стосується вже виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625,712 Цивільного кодексу України, ст.193,265,198-199 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” м. Маріуполь про стягнення 88708,54грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” м. Маріуполь-87500, вул. Таганрогська, 1, ЄДРПОУ 13532916, п/р №26007900175249 в МФ ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь-87557, вул. Олімпійська, буд. 167, кв. 56, ІНН №2739310443, п/р №26000900177471 в МФ ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742 заборгованість в сумі 73658,28грн., 1742,91грн. - інфляційні витрати, 1260,05грн. - 3%річних, 8864,52грн. - пені, 855,26грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 20.02.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи

1- позивачу

1- відповідачу