Ухвала суду № 45404822, 18.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 816/1237/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Горо

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 816/1237/15

за позовом Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17.04.2015 року позивач, Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 0100011705 від 21.10.2014 року про застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року по справі № 816/1237/15 адміністративний позов Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0100011705 від 21.10.2014 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року по справі №816/1237/15 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом порушено ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7 та 9 Кодексу адміністративного судочинства України - не дотримано принцип законності, адже рішення зі спору повинно прийматись у цілковитій відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" є комунальним підприємством Полтавської міської ради, фінансується за рахунок бюджету та має відкритий розрахунковий рахунок в УДКС у м. Полтаві.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області як платник єдиного соціального внеску.

Між Підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" та УДКС у м. Полтаві укладено договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування.

На підставі виписаних позивачем платіжних доручень від 07.02.2014 року № 12 та № 13 УДКС у м. Полтаві мало перерахувати на розрахунковий рахунок 37192201001634 єдиний соціальний внесок на заробітку плату за другу половину січня 2014 року в сумі 2000,00 грн. та 35 000,00 грн. відповідно.

Як підтверджено календарним штемпелем Казначейства, вказану суму коштів фактично перераховано 21.02.2014 року.

Посилаючись на несвоєчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 21.10.2014 року прийнято рішення № 0100011705, яким до Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" застосовано штраф в розмірі 1844,75 грн. та нараховано пеню в розмірі 18,45 коп.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції позивача не віднесено вчинення дій щодо фактичного перерахування коштів з ЄКР, а тому в діях позивача відсутня вина щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску, а відтак підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску - відсутні.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За змістом абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

А частиною восьмою вказаної статті визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів /пункт 1 частини десятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"/.

Колегія суддів зазначає, що у даному спорі сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувалось, що зобов'язання ПЕЗО "Міськсвітло" зі сплати єдиного соціального внеску за січень 2014 року (авансовий платіж) виконано несвоєчасно, адже кошти списано з розрахункового рахунку позивача 21.02.2014 року.

Як визначено частиною одинадцятою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

А в силу вимог частини десятої вказаної статті, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Системний аналіз наведених положень статей 9, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у взаємозв'язку з приписами пункту 1 частини другої статті 6 вказаного Закону є передумовою для висновку про те, що підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного соціального внеску. При цьому штраф та пеня є засобами відповідальності платника єдиного соціального внеску за ухилення від сплати даного платежу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що підставою для застосування до платника єдиного соціального внеску штрафних санкцій та нарахування пені є винна поведінка останнього щодо несплати (неперерахування) чи несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного соціального внеску.

Згідно зі статтею 43 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

За приписами Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122 (надалі - Положення № 122), єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (надалі - СЕП).

Як визначено пунктом 2.5 Положення № 122, Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

У відповідності до пункту 10.1 Наказу Міністерства фінансів України від 23.08.2012 року № 938 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" (надалі - Наказ № 938) органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Таким чином обов'язок з ведення розрахунково-касового обслуговування позивача покладено на УДКС у м. Полтаві. Позивач є розпорядником бюджетних коштів, однак особою, відповідальною за безпосереднє проведення розрахункових операцій, є казначейство.

Залученою до матеріалів справи копією проміжної виписки від 06.02.2014 року підтверджено, що на казначейському рахунку ПЕЗО "Міськсвітло" обліковувались кошти в розмірі 125 000 грн.

Позивачем 07.02.2014 року виписано платіжні доручення № 12 на суму 2000,00 грн. та № 13 на суму 35000,00 грн. про перерахування єдиного соціального внеску.

Колегія суддів звертає увагу на положення пункту 10.7 Наказу № 938, відповідно до якого платіжне доручення, не прийняте до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Казначейства розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів), від яких воно надійшло.

Даним пунктом також визначено перелік випадків, коли платіжне доручення не приймається до виконання, зокрема, у разі відсутності або недостатності залишків коштів на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжні доручення ПЕЗО "Міськсвітло" від 07.02.2014 року № 12 та № 13 позивачу без виконання не повертались.

Наведене є підставою для висновку про те, що виписані позивачем платіжні доручення про перерахування єдиного соціального внеску відповідали вимогам до їх змісту та форми, а на рахунку позивача була достатня кількість коштів для їх виконання.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що УДКС у м. Полтаві мало здійснити платежі за дорученням позивача, проте вказаних дій не вчинило, а тому вказане унеможливило своєчасне проведення розрахунків по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та призвело до застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені.

Зважаючи на те, що до компетенції позивача не віднесено вчинення дій щодо фактичного перерахування коштів з ЄКР, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача вини у несвоєчасній сплаті єдиного соціального внеску, а тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску відсутні.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року по справі №816/1237/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 816/1237/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. П'янова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2015 р.