Ухвала суду № 45404790, 15.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р.Справа № 818/118/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Маківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 818/118/15

за позовом Державного підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ в місті Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області), в якому, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.12.2014 року № 0004372203, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 510 325 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 255 162,50 грн.; № 0004362203, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 676 861 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 338 430,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року адміністративний позов задоволено.

ДПІ в місті Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ в місті Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками перевірки 30 грудня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0004372203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 510325 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 255162,5 грн.; № 0004362203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 676861 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 338430,5 грн.

Відповідно до акту перевірки підставою для таких рішень є висновок відповідача про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарів у ТОВ "Трискеле", ТОВ "Навігатор Юг" та ТОВ "Дігюнса" за рахунок їх формування на підставі неналежним чином оформлених документів, а також не підтвердження необхідними документами перевезення товарів.

Позивач, не погодившись з оскаржуваними рішеннями податкового органу, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення ДПІ в місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано будь-які докази на підтвердження правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що 26 листопада 2013 року позивачем укладено з ТОВ "Трискеле" договір купівлі-продажу відсіву. 02 жовтня 2012 року між тими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу бітуму дорожнього (т. 1 а.с. 81, 82).

Реальність виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: копіями видаткових та податкових накладних, калькуляціями вартості виробництва, актами приймання-виконання будівельних робіт, довіреностями на отримання товарів, актами заготівлі та переробки матеріалів (т. 1 а.с. 83-152).

Відповідачем в ході перевірки встановлено та відображено в акті, що розрахунок проводився в безготівковій формі, а також шляхом проведення взаємозаліку між сторонами договору (т. 1 а.с. 16).

Зазначені документи відповідачем до уваги не прийнято та зроблено висновок про безтоварність операцій в зв'язку з ненаданням товарно-транспортних накладних, а також на підставі відомостей про перевірку ТОВ "Трискеле" та повідомлень оперативного управління ГУ Міндоходів у Сумській області.

З наданого акту перевірки ТОВ "Трискеле" вбачається, що предметом перевірки були відносини товариства з постачальниками (т.1 а.с. 219-238). В акті відсутній аналіз правочинів та первинних документів, складених по господарських відносинах з позивачем. Перевірка проведена за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, тоді як договори ж з позивачем були укладені товариством в жовтні 2012 року та в листопаді 2013 року.

Отже, посилання відповідача на акт перевірки ТОВ "Трискеле" як на доказ вчинення порушень позивачем є безпідставним.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 02 жовтня 2012 року філією "Климентівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор" укладено з ТОВ "Навігатор Юг" договір купівлі-продажу № 2/1 (т. 1 а.с. 152-152).

На підтвердження виконання умов договору надано копії видаткових та податкових накладних, подорожні листи вантажного автомобіля, виписку з рахунку в банку, а також докази використання придбаних товарів у власній діяльності: акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів (а.с. 155-205).

Крім того, позивачем 06 лютого 2013 року укладено з ТОВ "Дігюнса" договір купівлі-продажу № 03/13б бітумного концентрату та 14 березня 2006 року позивачем укладено договір купівлі-продажу № 2 дизельного пального, бензину, пічного палива, бітуму, щебеневої продукції та будівельних матеріалів з МПП "Лист" (т. 2 а.с. 14-17).

На підтвердження фактичного отримання товарів надано копії матеріальних звітів, видаткових та податкових накладних, актів надання послуг з перевезення, рахунків-фактур, вантажних накладних.

На підтвердження використання товарів надано копії актів заготівлі та переробки матеріалів, накладних, звітів про використання матеріалів (т. 2 а.с. 18-250, т. 3 а.с. 1-236).

Відповідач визнає такі операції безтоварними у зв'язку з наданням позивачем документів про перевезення, оформлених з порушенням встановлених вимог, ненадання документів про перевезення, а також в зв'язку з ненаданням документів, якими засвідчується якість придбаних товарів.

Водночас, в акті перевірки відповідач зазначає, що придбані товари позивачем оплачені у безготівковому порядку, відображені в бухгалтерському обліку.

Крім того, відповідач, як на доказ правомірності своїх висновків, посилається на наявну податкову інформацію про те, що операції МПП "Лист" з постачальниками не мали реального характеру, товари фактично не були отримані.

Зазначені висновки спростовуються постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року в справі № 818/8117/13-а, яка набрала законної сили. В ході розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу про безтоварність операцій з придбання товарів МПП "Лист" (т. 4 а.с. 3-10).

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997 р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Однак вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність перевізників. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином колегія суддів вважає, що відсутність таких документів як товарно-транспортні накладні, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Отже доводи, якими відповідач вмотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неспроможними, а відображені в акті перевірки висновки перевіряючого не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для їх прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 02.04.2015 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 818/118/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2015 р.