Ухвала суду № 45404532, 17.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 р. Справа № 10338/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Глушка І.В.

за участі секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10..2014 року у справі № 809/2101/14 за позовом Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до ПП «М-Туройл» про стягнення заборгованості 1810806,75 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) з адміністративним позовом до Приватного підприємства «М-Туройл» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1810806,75 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача, в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України наявна заборгованість по наступних видах податків, зокрема, по податку на прибуток в сумі 1492685,51 грн., по податку на додану вартість в розмірі 271269,71 грн., по орендній платі з юридичних осіб в сумі 6202,09 грн.. Внаслідок чого, загальна сума заборгованості становить 1810806,75 грн., яку позивач і просить стягнути з рахунків позивача в судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 року у задоволенні позовних вимог було відмовленою.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, про що зазначає у поданій апеляційній скарзі. Вважає, що судом першої інстанції належно не встановлені обставини справи, які підтверджують обставини виникнення податкового боргу та обґрунтовані підстави стягнення податкового боргу з активів платника податків. Просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції та стягнути розмір податкового боргу з активів позивача.

У відповідності до вимог статті 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши думку судді головуючого, перевіривши обґрунтованість поданої апеляційної скарги обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено,що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 10922/23-2-14277739 від 18.11.2011 року. Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, пп. 5.2.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 77 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1290 949,00 грн. та занижено податок на додану вартість в розмірі 581839 грн. (.а.с. 30-51).

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0007220101 від 26.02.2014 року, яким по податку на прибуток відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 1196 754,00 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 299191 грн., і податкове повідомлення-рішення № 0008220101 від 26.02.2014 року, яким по податку на додану вартість відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 251 005, грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 62 754,00 грн. (а.с. 25-26).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу боржника та вважаються ним отримані, оскільки направлялись на адресу зазначену в ЄДРПОУ.

Відповідач частково сплативзаборгованість по податку на прибуток в сумі 3259,49 грн. та по податку на додану вартість в розмірі 1839,85 грн., внаслідок чого заборгованість перед бюджетом по податку на прибуток становить 1 492 685,51 грн., та по податку на додану вартість- 311919,15 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача. (а.с. 17-18).

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач у відповідності до статті 269 Кодексу є платником земельного податку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2014 року у справі № 909/722/14 про банкрутство ПП «М-Туройл», введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів. З врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції вважав, що оскільки відносно відповідача порушено провадження у справі про визнання банкрутом, вимоги про стягнення наявного податкового боргу повинні розглядатися у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

11.07.2014 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України, господарським судом здійснено оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПП «М-Туройл».

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження справи про банкрутство платника податків, порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно положень частини 1 статті 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.08.2014 року ДПІ у м. Івано-Франківську подано до господарського суду Івано-Франківської області заяву про визнання кредитором у справі про банкрутство № 909/722/14 (а.с. 103-104).

Згідно матеріалів справи, розпорядником майна ПП «М-Туройл» включено кредиторські вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську на суму 1 599 939,63 грн. до реєстру вимог кредиторів в третю чергу та 362 824,18 грн., до реєстру вимог кредиторів в шосту чергу (а.с. 101-102).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові, оскільки станом на дату винесення даного судового рішення відносно відповідача порушено провадження у справі про визнання банкрутом, отже вимоги про стягнення наявного податкового боргу повинні розглядатися у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПК України), податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання.

Згідно з п. 1 ст. 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повномуобсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Нормами ПК України, а саме п. 59.4 ст. 59 передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Тобто, законодавством передбачено два варіанти для надіслання податкової вимоги, які є тотожними за своїми наслідками. Матеріали справи не містять доказів виставлення та направлення податкових вимог платнику податків, за виключенням податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 року ( а.с. 19,20).

Відповідно до положень п. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто виходячи з приписів наведеної статті процедурні питання щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тобто погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що утворився до відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) дійсно регламентуються положеннямиЗакону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 року у справі № 809/2101/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

І.В. Глушко