Ухвала суду № 45404420, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1428/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК щодо не зарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 24.11.2014 до ВЧ А2622 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до ВЧ А2622;

визнати неправомірною бездіяльність ВЧ А2622 щодо невиплати позивачу нарахованої згідно наказів ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 (додаток №11) за період з 18.03.2014 по 24.11.2014 включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4352,14 грн.;

стягнути з ВЧ А2622 на користь ОСОБА_2 нараховану грошову компенсацію в сумі 4352,14 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК щодо не зарахування на продовольче забезпечення позивача в період з 18.03.2014 року по 20.11.2014 року до ВЧ А2622 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування. Визнано неправомірною бездіяльність ВЧ А2622 стосовно невиплати позивачу нарахованої грошової компенсації за період з 18.03.2014 року по 20.11.2014 року замість встановлених норм харчування у сумі 4352,14 грн. Стягнуто з ВЧ А2622 нараховану грошову компенсацію у сумі 4352,14 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Військова частина А2622 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким залишити адміністративний позов в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2622 та стягнення грошової компенсації - без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду, а у разі визнання судом причин пропуску цього строку поважними, залишити позов без задоволення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А2622 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення частини позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки наказ ТВО військового комісара Чернігівського ОВК № 575, відповідно до якого позивача було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ А2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, виданий лише 10.12.2014, а також своєчасну невиплату позивачу грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4352,14 грн., то позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 18.03.2014 року по 20.11.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За період з 21.11.2014 року по 24.11.2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до наказу №105 від 20.11.2014 року позивач вибув із ВЧ А2622 та був знятий із продовольчого забезпечення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів, керуючись нормами частини 1 статті 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, та враховуючи, що Чернігівським обласним військовим комісаріатом постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року не оскаржується, розглядає даний спір в межах апеляційної скарги Військової частини А2622.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом від 18.03.2014 №16 військового комісара Борзнянського районного військового комісаріату ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації на посаду "солдат", що підтверджується витягом з відповідного наказу (а.с.6).

Позивача з 18.03.2014 не було зараховано на продовольче забезпечення, у зв'язку з мобілізацією при ВЧ А2622, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України.

Проте, відповідно до наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 №575 ОСОБА_2 було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ А2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в сумі 4352,14 грн. (додаток №11) (а.с.21-22).

Водночас нараховану позивачу компенсацію виплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "н" пункту 1 приміток до "норми N 1 - загальновійськова" норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Відповідно до пункту 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 N402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство" Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення з 01.09.2012 до ВЧ А2622.

Так, 10.12.2014 тимчасово виконуючим обов'язки військового комісара Чернігівського ОВК видано наказ № 575 про виплату військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, грошової компенсації замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою №1 (загальновійськова) за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 згідно затверджених відомостей.

Крім того, в Аудиторському звіті про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2622 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 (від 26.12.2014 № 234/1/31/82) зазначено, що в термін до 26 січня 2015 року необхідно організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК, які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації на загальну суму 2446343,18 грн. (а.с.26-28).

Про необхідність відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК також повідомлялось в телеграмі тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу командиру ВЧ А2622 від 20.09.2014 (а.с.23).

Як встановлено судом, позивачу належить грошова компенсація замість встановлених норм харчування, за період з 18.03.2014 по 20.11.2014, включно, в сумі 4352,14 грн., що підтверджується актом взаємозвірки вартості компенсації замість норм харчування військовослужбовців, призваних на військову службу по мобілізації Борзнянського РВК (а.с.35).

Таким чином, враховуючи те, що наказ ТВО військового комісара Чернігівського ОВК № 575, відповідно до якого позивача було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ А2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, виданий лише 10.12.2014, а також своєчасну невиплату позивачу грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4352,14 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 18.03.2014 року по 20.11.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду, в частині позовних вимог до Військової частини А2622, колегія суддів зазначає наступне.

В пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Європейський суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати пункту 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Разом з тим, Наказ №575, відповідно до якого позивач має право на отримання грошової компенсації замість належних норм харчування за період з 18.03.2014 по 20.11.2014 - датований 10.12.2014. Апелянт не заперечує, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише у березні 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги представника в/ч А2622 про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А2622 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А2622 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: О.М. Романчук

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Романчук О.М