Ухвала суду № 45404332, 09.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18473/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання наказів про звільнення неправомірними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який просив: визнати наказ начальника ГУМВС України в м. Києві № 1124 о/с від 11 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ згідно з пп. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, - незаконним та скасувати його; визнати наказ начальника ГУМВС України в м. Києві № 630 від 16 жовтня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в м. Києві в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 у виді звільнення з органів внутрішніх справ - незаконним та скасувати його; поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві; стягнути з ГУМВС України в м. Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та компенсацію за невідбуту відпустку на час звільнення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.

Наказом Головного управління МВС України у м. Києві від 11.11.2014 р. № 1124 о/с підполковника міліції ОСОБА_2 старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Деснянського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з пп. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Не погоджуючись з вищенаведеним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Деснянського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві.

Як було зазначено позивачем, 07.09.2014 року (у вихідний день - неділю), близько 23.00 його було повідомлено по телефону заступником начальника СВ 2 ВМ Деснянського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_3 про необхідність прибути до вказаного підрозділу та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріали за фактом вчинення хуліганських дій з застосуванням вогнепальної зброї.

Незважаючи на те, що позивач знаходився на відпочинку, на службі у вказаний день не перебував, він добросовісно виконав вказівку та прибув до підрозділу, де отримав від чергового по 2 відділу міліції матеріали. До позивача в кабінет було доставлено особу, яким був працівник Головного оперативного управління Міністерства доходів і зборів ОСОБА_4 Ознайомившись з наданими матеріалами, позивач з'ясував, що серед них була заява та протокол допиту потерпілого, медична довідка з діагнозом та описом тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_5, два документа з показами двох свідків: протокол допиту та пояснення, а також рапорт працівників патрульної служби про затримання ОСОБА_4 при вчиненні дорожньої транспортної пригоди.

Так, з медичної довідки вбачалося, що потерпілий ОСОБА_5 перебуває на лікуванні у Київській міській лікарні швидкої медичної допомоги.

Позивач доповів по телефону ОСОБА_3, що ознайомився з матеріалами, останній дав позивачу вказівку внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 296 КК України. Оскільки в матеріалах були відомості про те, що невідомою особою безпричинно вчинено постріли з травматичного пістолету, внаслідок чого заподіяно тілесні ушкодження громадянину ОСОБА_5, відповідні відомості внесено позивачем до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 296 КК України.

Крім того, з пояснень позивача вбачається, що останній повідомив по телефону ОСОБА_3 про те, що в матеріалах відсутні дані, які б прямо вказували на вчинення злочину ОСОБА_4, оскільки останнього було затримано не при вчиненні хуліганських дій, а на місці вчинення ДТП, та повідомив про необхідність проведення впізнання ОСОБА_4 свідками події, оскільки потерпілий на той час перебував у лікарні. На це ОСОБА_3 повідомив, що начальник райуправління ОСОБА_6 дав вказівку тільки затримати ОСОБА_4 по ст.208 КПК України, а вже вранці ним будуть займатися інші особи.

З огляду на вищевикладене, позивач усвідомив, що в разі безпідставного затримання посадової особи - ОСОБА_4, він може понести відповідальність, зокрема, кримінальну, а тому наполіг на проведенні його впізнання свідками і тільки після цього вирішувати питання про затримання в порядку ст. 208 КПК України.

Позивачем в нічний час організовано надання протоколів для впізнання ОСОБА_4, викликано свідків та проведено його впізнання за фотокартками.

При цьому, (близько 04.00) позивачем було запрошено для участі у проведенні впізнання двох понятих, які близько години знаходилися в приміщенні 2 відділу міліції, але в подальшому залишатися не побажали та приміщення залишили. Таким чином, позивач пересвідчився, що свідки впізнають ОСОБА_4 як особу, що здійснила постріли в потерпілого ОСОБА_5

На час проведення впізнання ОСОБА_4 знаходився з членами слідчо-оперативної групи, та в подальшому з позивачем в його кабінеті з метою складання протоколу про затримання.

Після цього, позивачем було підготовлено у електронному вигляді протокол про затримання ОСОБА_4

З метою запрошення понятих для виконання вказаної дії позивач залишив приміщення підрозділу. ОСОБА_4 було виведено до чергової частини та залишено на працівника чергової частини ОСОБА_7

Позивач зазначив, що не говорив ОСОБА_4 про те, що його буде затримано, щоб не провокувати його на протиправні дії. В присутності ОСОБА_4 позивач повідомив ОСОБА_7 про виклик працівників податкової міліції.

Коли позивач прибув до приміщення підрозділу, то ОСОБА_4 в коридорі біля приміщення чергової частини, де він його залишив, не виявилося. Коли позивач, разом з ОСОБА_7 стали оглядати туалет, коридори, то виявили відкрите вікно в коридорі першого поверху, з чого стало зрозуміло, що саме через це вікно ОСОБА_4 залишив приміщення.

З урахуванням вищенаведеного, Наказом № 630 від 16.10.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління МВС України в м. Києві», з яким позивача ознайомлено 05.11.2014 р., прийнято рішення «за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в особистій недисциплінованості, недбалому ставленні до службових обов'язків, що призвело до втечі гр. К з приміщення 2 відділу міліції Деснянського районного управління та порушення вимог п. 5.5 Положення про органи досудового розслідування МВС України, затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 № 686, на старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Деснянського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ».

В подальшому відповідно до наказу № 1124 о\с від 11.11.2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пп. «є» (за порушення дисципліни) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Виписку з цього наказу позивачу вручено 11.11.2014 р., разом з трудовою книжкою та військовим квитком.

Таким чином, позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності за невиконання вказівки заступника начальника СВ 2 ВМ ОСОБА_3 про затримання гр. К в порядку ст. 208 КПК України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про міліцію України» від 20 грудня 1990 року N 565-XII (надалі - Закон N 565-XII) визначено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади.

Відповідно до ст. 7 цього Закону, міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» від 10 січня 2002 року N 2925-III (надалі - Закон N 2925-III) до структури Міністерства внутрішніх справ України входять, у тому числі міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти, підрозділи місцевої міліції.

Положеннями ст. 16 Закону N 565-XII визначено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII) основними обов'язками державних службовців є, у тому числі, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

Згідно зі ст.14 цього Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення).

Пунктом 11 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 23 Положення, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту ОВС встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути вічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Так, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ позивач присягнув суворо дотримуватись Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, а також з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів та наказів.

Згідно з ч. 6 п. 1.2 Інструкції № 230 «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» (надалі - Інструкція № 230), службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Так, наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 08.09.2014 р. № 766 призначено службове розслідування за фактом неналежного виконання працівниками Деснянського районного управління під час службової діяльності вимог чинного законодавства. Проведення розслідування доручено створеній комісії.

За результатами службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків працівниками Деснянського районного управління складено висновок, згідно якого, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у особистій недисциплінованості, недбалому ставленні до службових обов'язків, що призвело до втечі гр. К з приміщення 2-го відділу міліції Деснянського районного управління та порушення вимог п. 5.5 Положення про органи досудового розслідування МВС України, затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 р. № 686, на старшого слідчого відділу Деснянського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві підполковника ОСОБА_2 повинно бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції № 230 визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Натомість доказів ознайомлення позивача з вказаним наказом суду не надано.

Відповідно до п. 3.4 Інструкції № 230 забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Натомість доказів того, що керівництво СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві було повідомлено про проведення службового розслідування суду не надано, зокрема, серед присутніх членів комісії відсутні представники керівництва позивача.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 230 проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов'язків, втрати службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного впливу до цих осіб здійснюються працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

Пунктом 6.3 Інструкції № 230 визначено права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування: - отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; - брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; - висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); - відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; - за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; - оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до вірного висновку, що позивача не було належним чином повідомлено про проведення службового розслідування, внаслідок чого, останній був позбавлений можливості приймати участь у проведенні службового розслідування, надати ґрунтовані пояснення.

Крім того, положеннями п.4.4 Положення «Про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.08.2012 N 686 (надалі - Наказ N 686), передбачено, що заступники начальників слідчих управлінь (відділів), начальники відділів (відділень) у складі слідчих управлінь (відділів), їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, перші заступники начальників територіальних органів внутрішніх справ - начальники слідчих відділів, відділень, їх заступники, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих підрозділів територіальних органів внутрішніх справ приймаються на службу в органи внутрішніх справ, призначаються на посади та звільняються з посад та/або зі служби в органах внутрішніх справ (за винятком звільнення зі служби осіб старшого начальницького складу зі спеціальним званням "полковник міліції", які звільняються зі служби в органах внутрішніх справ Міністром внутрішніх справ України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114) начальниками головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті за поданням перших заступників начальників ГУМВС, УМВС - начальників слідчих управлінь (відділів).

Тобто, обов'язковою передумовою для звільнення слідчих ГУМВС є подання перших заступників начальників ГУМВС, УМВС - начальників слідчих управлінь (відділів). Втім, як вбачається з матеріалів справи, подання у відповідності до п. 4.4 Наказу № 686 не складалося.

Відповідно до п. 5.5 Наказу № 686 вказівки слідчого судді, суду, письмові доручення і вказівки прокурора та вказівки керівника органу досудового розслідування, які не суперечать рішенням та вказівкам прокурора, надані в межах їх компетенції і в установленій чинним законодавством формі, є обов'язковими для виконання слідчим.

При цьому, положення п. 3 ч. 2 ст. 39 КПК України визначають, що керівник органу досудового розслідування уповноважений ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора.

Як вбачається вказівка щодо затримання ОСОБА_4 була надана в усній формі по телефону, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України та п. 5.5 Наказу № 686.

Таким чином, під час службового розслідування не вивчалися матеріали кримінального провадження, не було надано оцінку діям позивача як слідчого, не надано оцінки законності наданої позивачу усної вказівки про затримання особи, щодо якої відсутні прямі докази вини, не надано оцінки керівникам Деснянського РУ, якими не забезпечено оперативного супроводження процесу розслідування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ начальника ГУМВС України в м. Києві № 1124 о/с від 11 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ згідно з пп. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та наказ начальника ГУМВС України в м. Києві № 630 від 16 жовтня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в м. Києві в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 у виді звільнення з органів внутрішніх справ є такими, що винесені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.